У ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Улюблені брати і сестри!
Сьогодні ми зібралися тут, щоб помолитися за Героїв Крут, а також за всіх, хто віддав своє життя за свій народ та Правду Христову…. Сугуба молилися ми за тих наших героїв, що зараз загинули за всіх нас, за Батьківщину нашу…
Давайте згадаємо, дорогі мої, що наша земна Батьківщина – це ікона Вітчизни Небесної, образ, звертаючись до якого, ми спрямовуємо свій внутрішній погляд до Царства Небесного. Тому всі святі отці і матері Київського Православ'я дуже любили свою Вітчизну і своєю любов'ю до Батьківщини вчили любові до Бога. Бо якщо ти не любиш те, що ти бачиш, то як ти будеш любити невидиме? Наша любов до Батьківщини – це школа любові до Бога. Бог пізнаваний і непізнаваний. Він непізнаваний у Своїй сутності, але Він пізнаваний в Своїх Божественних енергіях, які Він нам відкриває. І цей видимий світ підтримується через Божественні нестворені енергії. І споглядаючи цей видимий світ , ми частково споглядаємо Самого Бога. Тому якщо ти не любиш землю , на якій ти живеш, ти сам ставиш стіну між собою і Богом.
Любов до Бога і Батьківщини починається з любові до батьків, любові до нашої православної віри, до святої пам'яті предків. Саме ця безмірна любов, яка зростає в нас з першої хвилини життя, і дає нам переходити «від зросту в зріст», бо любов є основою віри Христової: «як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ін. 13:34).
Саме з з заповітом любові мусить крокувати по шляху Христової істини кожний з нас. А це буває так важко … земне тягне вниз, кличе до спокою і навіть зради. І ось тут для кожного християнина наступають свої щоденні «Крути», бо мусимо в своїй любові перемогти спокуси грішного спокою – спокусу темної безодні. Навіть великі Отці Церкви справедливо кажуть: Нездатна грішна земна людина перемогти спокусу земну без допомоги Господа, але допомога ця подається тільки щирою та сердечною вірою в Нього. Каже Господь: «Віра твоя спасла тебе» (Лк. 18:42). Саме через ці наші «Крути» ідемо ми до тієї віри, коли душею і серцем готові прийняти та виконати слова Господа нашого Ісуса Христа: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13)
Тому, давайте дорогі брати і сестри, вдумаємося: яка велична і міцна Христова віра була в тих юнаків, які піднялися на захист України в далекому 1918 році… яка віра була в тих, хто вийшов на Майдан сьогодні. Ця віра дала їм сили, щоб піднятися і піти на жертовник, і коли надійшов час, по слову Господа нашого, «покласти життя за друзів своїх» – за всіх нас, за Україну, за Правду Христову… Це про них говорить Господь: «І в Ізраїлі не знайшов Я такої віри» (Мт. 8:10) .
Вони вийшли … Ні втекли, не шукали собі виправдання залишитися вдома, не злякалися погроз смерті і страждання. Пішли … не думаючи про свою долю і про якісь тлінні земні нагороди, пішли не озираючись, бо «ніхто, хто поклав руку свою на плуг і озирається назад, не надається до Божого Царства» (Лк. 9:62). У пролитої крови, страждання, терпінні рівні вони великим святим, бо «з борцями за правду завжди Господь і тільки на Нього надія їх».
Сьогодні, як і в далекому 1918 році, ми стали свідками того, як вороги Правди Христової бояться сили віри наших героїв… Тоді, у 1918 році, ворог розстріляв поранених та полонених крутян… Сьогодні вірні ідейні слуги антихриста стріляють, викрадають та забивають беззбройних майданівців… Вороги Христові бояться їх навіть мертвими, бо Він «смертю смерть подолав», а через це і наші герої виявляють силу життя навіть після смерті, єднаючи, призиваючи та помножаючи лави борців за Правду Христову, за свій народ та свою Державу.
Невідомі шляхи Господні… Бо ми живемо в страшні часи, коли кожному з нас щодня приходиться стояти перед важким виборам та проходити свої «Крути». І ось через ці, щоденні наші маленькі «Крути», ми готуємо свою душу і серця до того, що Він у будь яку хвилину може покликати нас до «служіння жертовного» – оборони Правди Христової. Тому, будемо щохвилинно зростати у вірі, споглядаючи перед собою приклад усіх героїв Крут та Майдану, щоб бути гідними їх пам'яті. Амін.
