Пане новобраний Президенте!
Депутати, а також мої брати та сестри, громадяни України!
Протягом багатьох років наш народ несе на собі тягар важких випробувань. Після періоду гордої величі, процвітання і добробуту у всіх сферах життя ми знову, як часто бувало у минулому, переживаємо смугу нестач та злиднів.
Незважаючи на старанність і працьовитість, незважаючи на енергію, багаті знання та благі наміри, мільйони українців сьогодні не мають шматка хліба насущного. Економіка занепала, з фінансами негаразди, у мільйонів людей немає роботи!
Світ бачить тільки зовнішню пишність наших міст, горе ж і злидні приховані від його очей.
Протягом багатьох років життя нашого народу проходила під знаком цієї жахливої долі. І кожен раз за спробою злетом було падіння.
Його причини завжди були одні й ті ж. Українець, у розладі з самим собою, без загальної ідеї, розколотий в своїй волі і тому немічний у справі, ставав безвольним в утвердженні свого власного життя. Він мріяв про справедливість на небесах і втрачав ґрунт під ногами.
Але чим більше втрачали свою єдність народ і Україна, і тим самим руйнувалася надія і опора національного життя, тим більше людей в усі часи намагалися звести нестачу у чесноту. Теорія, згідно з якою кожна з наших гілок має свої індивідуальні цінності, перешкоджала усвідомлення необхідності єдиної волі. У результаті в української людини залишався тільки один вихід — піти у самого себе. Будучи народом співаків, поетів і мислителів, цей народ міг ще тільки мріяти про той світ, в якому інші народи вже жили. Єдине, якщо потреба і злидні обрушували на нього свій нелюдський удар, росла в його мистецтві туга за новою величчю, по новій Україні та новому життю.
Коли у часі Української Народної Республіки, у період культурних поривів і сподівань української нації, було спроба її державно-політичне об'єднання, час тривалих чвар і протистоянь між українцями різних поглядів, здавалося, остаточно пішло в минуле.
Зберігаючи вірність заклики уряду УНР, наш народ взяв участь в зміцненні справи вільності народів, культури і людських цінностей. Відчуття власної сили у нього завжди було пов'язано з глибоко усвідомленою відповідальністю за спільне існування європейських народів.
На цей нетривалий час державної і політичної єдності українців, одночасно припадає початок того розділення світогляду українського народу, від якого ми страждаємо донині.
Як часто траплялося раніше, саме цим внутрішнім розділенням нації у черговий раз скористалися наші вороги. Більшовитська-Москоська навала поклала кінець тій боротьбі, яку українців вели, будучи рухомої найсвятішою упевненістю в тому, що вони бореться тільки за свою свободу і за право на життя. Бо ні гетьмані, ні уряді, ні народ не хотіли цієї громадянської війні. Тільки розділення нації, тільки загальна катастрофа змусили слабкий рід, проти його волі і його найсвятіших переконань, визнати нашу відповідальність за цю війну. Але за цією катастрофою пішов занепад у всіх сферах життя. Що стосується стану державної влади, моралі, культури і економіки, то наш народ опускався все нижче і нижче. Найжахливішим було свідоме руйнування віри у власні сили і знецінення наших традицій, що тягнуло за собою зростаючі сумніви в самих собі! З того часу наш народ стрясають нескінченні кризи.
Однак і решта світу не стала більш щасливою і багатою від того, що з лав політичної та економічної спільноти держав вибув один з його важливих членів.
Нісенітна теорія про вічних переможців і переможених породила безумство корупції і, як наслідок, катастрофу нашої економіки. У той час як український народ і українська держава, внаслідок цих явищ загрузли у внутрішньополітичних чварах, а економіка погружалася в злидні, мусить початися нове збирання українців, які глибоко вірять в український народ і прагнуть побудувати для нього нове світле майбутнє.
Саме на цю нову, патріотичну, національне свідому та жертовну Україну Ви, пане Президент, мусите покласти вирішення долі України, призначаючи людей на вищі шаблі влади.
Будучи переконаними в тому, що український народ теж повинен дати свою згоду на встановлення нового суспільного порядку, ми, патріоти України, в останній раз звертаємося із закликом до українців як нації.
21 квітня український народ заявив про бажання повного перезавантаження влади. Однак, не дивлячись ні на що, він бажає відродження честі своєї нації, щоб, завдяки Вашому розумінню, пан Президент, ми не тільки повернули окуповані території, але і відчули продовження відновлення гідності української нації, щоб символи колишньої історичної величі з'єднали нас у перемозі відродження!
У цей відповідальний час, звертаючись до, своїх братів і сестер, українців, Кожний з нас мусить заявити про свою готовність розпочати великий доленосний шлях, спрямований на перетворення українського народу і Держави, і найрішучішим чином довести його до переможного кінця.
Ми мусимо відкинути сумніви, та будимо впевненим в тому, що діємо на користь нації, Ми очікуємо від партій, що представлені у Верховної Раді або будуть там представлені, що після 27-ми років, піклуючись щастям українського народу, вони зможуть подолати вузькість доктринерського, партійного мислення і підкоритися жорстокій необхідності, продиктованої зубожілям українців та тими наслідками, якими вона загрожує.
Бо та робота, яка здійснюється нами за велінням долі, за своїм обсягом і суттю є чимось набагато більшою, ніж тимчасова допомога у вирішенні незначних політичних завдань дня.
Ми хочемо відновити єдності духу і волі українців!
Ми хочемо зберегти вічні основи нашого життя — нашу народність, і ту міць, і ті цінності, які їй надано.
Ми хочемо знову підкорити організацію і керівництво нашої держави тим принципам, які в усі часи служили основою величі України.
Ми хочемо, слухняно схилити голову перед тими, хто поклав життя, зберігати свободу, великі традиції нашого народу, його історію та культуру, які є невичерпним джерелом істинної внутрішньої сили та потенційного відродження в похмурі часи.
Ми хочемо, щоб християнська віра, що є здоровим принципом життя, а також стабільності внутрішньополітичного та зовнішньополітичного розвитку, нерозривно супроводжували один одного.
Ми хочемо такий уряд, який буде здатний на рішучі дії, уряд з твердою позицією, без корупції, що таким чином відновлює непохитний авторитет нашого народу.
Ми хочемо прийняти на озброєння в індивідуальному та суспільному житті, а також в економіці весь досвід, який протягом тисячоліть довів свою корисність для блага людей.
Ми хочемо відновити примат такої політики, яка покликана організовувати боротьбу нашого народу за існування і керуватися нею.
Але крім того, ми хочемо об'єднати всі живі сили українського суспільства, які є основою основ його майбутнього, ми хочемо чесно докласти всіх зусиль для того, щоб об'єднати всіх людей доброї волі і знешкодити тих, хто намагається завдати нашому народу шкоду.
Ми хочемо побудувати справжню спільність, що об'єднує в собі український народ, без огляду на стан, та всі існуючі на сьогоднішній день класи. Вона повинна забезпечити той баланс інтересів, якого вимагає майбутнє всього народу, діючи при цьому по справедливості.
Інтелігенція, підприємці, робітники та селяни, повинні знову стати єдиним українським народом, який вічно і віддано буде зберігати нашу віру і нашу культуру, нашу честь і нашу свободу.
Що стосується інших країн, то ми, хочемо бути щирими друзями світу; мирне життя повинне залікувати, нарешті, ті рани історії, які завдають нам страждання.
Нам потрібний уряд національної єдності, який сповнений рішучості виконати задачу, покладену на нього українським народом. Щоб він намірами та справою, показав народу України, Верховній Раді, своє палке бажання знайти в них опору для виконання своєї місії. Усі ми, мусимо спокійно та свідомо осягнути суть вимог сьогоднішнього дня і допомогти у великій роботі щодо нового національного піднесення.
Нехай кожний з нас, стоячи біля могил загиблих за нашу Волю та Незалежність, відчує ту мужність та силу, яку нам дає Бог, та яку ми відчуваємо в цьому священному для кожного українця місці. Ту силу, яку нам — людям, які борються за свободу і велич нашого народу, Господь подає нині і повсякчас, і навіки віків….
