В давньому православному світогляді, який тисячоліттями формував слов'янський та український менталітет, основу духовної гігієни складали захисні заходи від впливів нечистих сил, від дії темних духів, від злобливості примар нелюдів. Такі були системою, яка оберігала людське єство, найперше душу, від деградації та руйнування.  

Духовний захист був надзвичайно важливим не тільки для представників більшості світлих народів планети, але і для всіх представників православної, Рахмано-волхвівської системи, усіх її вірних, усіх священників, волхвів, Рахманів, Характерників — православних духовних воїнів слов'янського та українського минулого.

Рис 1. Святослав Хоробрий - захисник давнього православ'я

Про єство людини, про його місце у Вселенському світоустрої, про давній православний світогляд можна прочитати у статтях які публікувались раніше:

Православним духівникам минулого було відомо — проникнення низьких (темних) вібрацій в єство людини здатне знищити не тільки духовну високість людини, позитивний ірійний рівень душі, але і поруйнувати душу, понизивши її вібрації нижче визначених Творцем, нижче мінімальних рівнів світлої явленої людини у Світлому Ірії.

Якщо проникнення темного стається, то у падшого фіксується поступова втрата двох найвищих полів душі, тих, які відповідають за світлий розум та духовний зв'язок з Правою. Скалічена такою дією душа поступово перетворюється на нелюдську примару – очорнену, завірусовану польову структуру, наповнену темними, низьковібраційними, руйнівними духами.

Поля та центри, які залишаються у падшого, швидко брудняться і втрачають ємність. Їх низьковібраційний вміст тепер здатен утримувати лишень мізерну кількість необхідних для буття програмам, які направлені виключно на грубе забезпечення існування тіла.

Це веде порушника до зупинки світлого духовного кормління (КОНу) та спонукає до агресивних духовних крадіжок — енергетичного вампірування з атманів навколишніх осіб.

Так в явному мирі з'являється нелюд — служка темної яви, енергетичний злодій!

Така подія для кожного православного слов'янина та українських предків, ставала найгіршим сценарієм у земному бутті. Бо падіння людини до рівнів нелюда означало:

  1. Вбивство світлої людської душі, дарованої Правою і Творцем, та її заміну на темну примару, залежну від гадливого антисвіту;
  2. Зупинку нових явлень в Яву та можливості майбутніх реінкарнацій/реанкернацій, які необхідні для подальшого удосконалення людської душі, що є смислом вічного вселенського життя людини;
  3. Допомогу ворожій до Світлого Ірію темній яві та антисвіту — хижим руйнівникам праведного явленого життя та Всесвіту в цілому.

Саме тому давні православні предки сприймали втрату світлої душі як суспільну і особисту трагедію!

Бо втрата світлої душі – це припинення життя людини назавжди!

Натомість предки знали: втрата тіла, найперше в бою за православний світогляд, за Батьківщину, за світлий Рід та власну родину, не приводила до втрати світлої душі.

Втрата тіла залишала світлій душі можливість нових мирських явлень, через досить швидку реінкарнацію-реанкернацію, яка відбувалось у власному Роді (до дванадцятого коліна Роду), там де шанувався православний світогляд.

Це ставало нагородою від Творця та Прави для тих духовних православних патріотів, які проявили високий героїзм та полягли в боротьбі за збереження світлого та Божого.

Рис 2. Козацькі православні поховання 17 століття в м. Кременець

Давні носії православного світогляду добре розуміли, що ті, хто героїчно загинув на захисті праведного, але зберіг світлість душі, можуть швидко, іноді за 3-4 роки, знову з'явитися в Мирі Землі та отримати у такий спосіб нагороду за втрачене буття – нове мирське явлення, яке дозволить їм продовжити духовне удосконалення надалі!

Тому, покладаючи тіла загиблих в могилу, побратими та родичі героїв просили Творця і Праву прийняти духовний подвиг таких, піднести їх душі до рівнів Славних Героїв, дати душам праведників швидке повернення в Мир Землі.

А як же смерть, спитаєте ви?

З огляду на сказане, православний світогляд визначав втрату тіла праведним чоловіком як ВІДХІД (душі). З волі Прави така дія дозволяла душі знову повернутись в Яву, в новонароджене тіло у власному Роді.  

Бо поняття ВІДХІД означає — Вороття Ірійне Душі Хрещеної Ірійному Дому. У сакральному розумінні — це повернення душі туди, де вона народилась, де їй безпечно. У Світлому Ірії таким високим місцем є Права. Найперше для тих, хто вчинив подвиг, обороняючи світле та праведне!

Поняття ж смерть у давньому православ'ї віщувало одне — зникнення єства остаточно та назавжди, включаючи забруднену душу, яка не досягла високих людських рівнів і мала отримати присуд Суду Божого.

А що нелюди?

Вони катастрофічно боялися смерті.

Бо для них вона повний кінець, остаточна втрата всіх елементів чорного нутра: примари, брудного духу, почорнілого атману, тіла. Бо слово СМЕРТЬ має такий зміст – Стирання Мана/чоловіка Єства Рівнів Темних Ь/повністю.

Розуміючи глибокі наслідки духовного падіння людини, наші предки були переконані — система захисту світлого єства є надто важливою!

Значимим елементом цієї системи являлись молитви. Особливо молитва «Отче наш», яка у давнину звучала не так як нині. Вона відкидала духовну срамоту (СРАМ – Сповзання Рівнів Атману/духовних Мана/чоловіка) та духовну нечистоту, та завжди завершувалася клятвенним словом — «Вірую!».

Рис 3. Автентичний текст давньої православної молитви «Отче наш»

Але молитви — це лишень перший крок до духовного контакту. Вони — ключ з кодом для звернення в Праву.  

За молитвами повинні слідувати інші дії — щирі каяття (за провини і гріхи), правдиві самооцінки, прохання у допомозі для виправлення духовних вад. В кінці повинні були звучати слова подяки Праві, Небу, Творцю.

Для міцності захисту єства кожного православного, молитовні звернення предків були максимально регулярними і щоденними — зранку, вдень, ввечері.

Частиною системи захисту були і різноманітні обереги — знаки освячені православними духівниками минулого: священниками, волхвами, Рахманами.

До первинних оберегів належали рівнораменні (рівнобокі) православні натільні хрестики – польові символи, знаки Прави, Неба, Світу, Всесвіту. Будучи освяченими вони мали силу відповідних ірійних рівнів. Їх духи ставали охороною, помічниками та друзями людської душі.

У випадку загибелі людини, ці духи сприяли безпечному відходу людської душі у Світлий Ірій та Праву, творячи для неї енерго-польовий захист.

Рис 4. Обереги — давні рівнораменні православні натільні хрестики

Варто нагадати і те, що оберегами для наших предків ставали освячені ікони (для воїнів вони виконувались невеликих розмірів). До того ж, у місцях проживання людей, на стінах, розміщувались сакральні зображення та знаки — правдиві символи рівнів Прави, численні освячені обереги. Вони творили високоірійне польове середовище.

Так духовний захист ставав багаторівневим та міцним.

І на останок…

То що маємо винести з досвіду слов'янських та українських предків для формування міцного захисту людського єства?  

Відповідь така:

А. Предки вважали найціннішим у своєму єстві світлу душу, яка не вмирає, а відходить в Світлий Ірій та Праву, щоб мати можливість багаторазового повернення в явний мир (реінкарнацію/реанкернацію).

Б. Предки носили духовні натільні освячені обереги, символи та знаки Прави, найчастіше рівнораменні-рівнобокі хрестики, які були освячені давніми православними духівниками, та творили енерго-польовий захист душі;

В. Предки щоденно молились Праві та Творцю читаючи давній православний «Отче наш», який завершувався клятвенним «Вірую!». Вони каялися за провини та гріхи, просили прощення та духовних порад, щиро дякуючи Праві та Творцю за опіку!

Варто зауважити, що вище представлені елементи духовного захисту єства людини були лишень початковими. Але без них говорити про якусь людську духовність, про охорону світлого єства людини, немає сенсу.

Тому дякуємо предкам, які через тисячоліття випробувань, через війни і самопожертву, усе ж змогли зберегти важливі сакральні знання для нас.

Маємо берегти їх і ми…

 

+    +    +

 

З видання «Братство Богуна», №17, 2023 р.

Інші публікації блогу Святояр дивитись тут — https://sviatoiar.uamodna.com.