Спрощене бачення характерництва, як і міфічність образів характерників, з'явились в часи коли знання про давній православний світогляд, про духовних воїнів-Рахманів, ворогами давнього праукраїнського максимально стерті. Місце правдивих знань зайняли чудернацькі історії про чародійство, про чорну магію, про чаклунство, з якими характерництво споконвіку боролось.

Для осягнення правди варто зрозуміти найголовніше – характерництво завжди було охоронним елементом предковічної Рахмано-волхвівської системи, яка на обширах предковічно слов'янських, а згодом українських, була носієм давнього православного світогляду.

Рис 1. Характерник з оселедцем та сережкою — символами духовної посвяти

Щоб зрозуміти це варто в інтернеті прочитати такі матеріали:

Процес формування характерництва (де ХАРА – Хранитель А/духів Рівнів Атману/духовних, синонім слова душа) бере свої початки у ІХ-VI тис. до н. е.

В цей час слов'янська Перша Троянь, як серце і мозок Рахмано-волхвівської православної системи, мала Рахманське оточення, яке опікувалось діяльністю Трояні. Це оточення забезпечувало енерго-польовий захист Першої Трояні від підступних вчинків нелюдського, від усього зрадливого (від чорної магії, чаклунства, темних ритуалів).

Для потрапляння в таке особливе коло Першої Трояні кожен Рахман мав мати найвищі духовні (ірійні) рівні. Він повинен був володіти польовою зброєю аби ліквідовувати усі неочікувані загрози Отцям Трояні.

Досягнуті найвищі духовні рівні, відповідна посвята від Першої Трояні, дозволяла характерникам керувати найвищими Духами Світлого Ірію, володіти різними техніками впливу на все суще, захищати світле та належне до Прави.

Ці характерники початкового етапу мали дотримувались специфічного побуту, мати регламентоване харчування, постійно тренувати своє єство — душу, дух, атман, тіло.

Проте у V-III тис. до н.е. у системі захисту Першої Трояні назріли зміни.

В цей час в простір Землі потрапляють представники темної яви (темних мирів), найперше представники гадкаду (гаккаду) та інших племен. Вони розносять планетою ідеологію рабського, агресивного, войовничого, поняття антисвіту та темної яви.

Тому окрім завдань духовного захисту Першої Трояні (проживала в Арті на Волині) постало питання військової охорони простору її Отців.

З цієї причини для характерників нового часу почали налагоджувати особливу військову підготовку, особливий вишкіл.

Подібну духовну та військову підготовку мали проходити і всі керівники загальнослов'янських держав кінця І тис. до н.е. – першої половини ІІ тис. н.е.: Артанії, Дулібії, Росі (усі Буси, князі, полководці).

Рис 2. Слов'янський православний простір у 6 ст. до н.е. (дослідницька карта)

У 1-3 ст. н. е. центром духовно-військової, характерницької підготовки став Пересопницько-Білівський осередок, що на Погоринні.

Його будівництво співпадає з кінцем процесу трансформації держави Артанії (Великої Сукупії) в Дулібський союз (Дулібію) та формування особливого державного осередку на Волині – Роксолані.

Роксолань (територія площею 10-12 тис. кв. км). мала паланковому структуру (від 8 до 12 паланок у різний час), які оточували центральну паланку. В останній розміщувалась столиця Дулібії (Соуренж), усі головні духовні установи та військові навчальні заклади.

Про це читайте у статтях:

Варто розуміти, що у характерницькій системі всі воїни-Рахмани підпорядковувалась виключно Першому Отцю Першої Трояні, а не Бусу (керівнику держави) чи князям.

Проте і Бус (Великий князь), і інші князі, мали обов'язково мати характерницьку посвяту та служити православній Рахмано-волхвівській системі, як і створеній нею державі, яка будувалась на вічовому праві (як це робив Святослав Хоробрий).

Потрясіння 9-13 століть, втрата Соуренжа, перенесення влади в Роксолань, реформування Дулібії в державу Рось, яхівсько-татарське нашестя, не змогли знищити систему устрою загальнослов'янської держави. Паланкові міста в Роксолані, духовна влада Першої Трояні, продовжували свою діяльність і боронили Роську державу та православний світогляд.

У цей період знання у школі характерників отримали тисячі і тисячі обдарованих молодих людей. Частина з них пройшла посвяту в характерники, інша — стала надійним резервом.

Відомо, що загін характерників того періоду одномоментно налічував не більше 777 воїнів-Рахманів. На сережках посвячені характерники носили зображення хреста. Натомість навчені резервісти, а таких було до 3-4 тисяч, такого зображення на сережках не носили.

Але, як волинські характерники з'явились на Подніпров'ї?

Це сталось після подолання наслідків яхівсько-татарського (Батиєвого) нашестя на землі держави Рось у середині 13 століття.

Рішуче захистивши Волинь і Роксолань, Перша Троянь на початках 14 століття почала обдумувати плани оновлення держави – спочатку як Волині, а далі Волині-України (в межах колишніх земель держави Рось).

Планам сприяв розгром, у коаліції з Литвою, армії яхів-татар на Синіх Водах у 1362 році, як і потреба укріплення південних рубежів Волині-України на Нижньому Подніпров'ї.

Рис 3. Волинь-Україна (від З. Бугу до Дону) — середньовічна карта П. Коронетті

Вже у 14-15 століттях Першою Троянню з Роксолані було надіслано перші загони характерників аби вибрати місце для залоги на Дніпровських Порогах. Посланці облаштували там невелику фортецю та запланували території паланок (на зразок Роксолані).

Через певний час до військового навчання почали залучати численних добровольців.

Побудованій і освяченій твердині Перша Троянь дала сакральну православну назву — СІЧ (Світло Ірію Чисте), а Першоотець благословив її на оборону земель Волині-України.

У 16 столітті наступним завданням Першої Трояні стало перенесення усієї військової підготовки з Пересопницько-Білівського центру характерників на СІЧ, залишивши у Роксолані виключно православне духовне навчання.

Але це був лишень початок.

Наступну реформу характерництва стимулювали події 16-17 століть, які стосувались самої Першої Трояні.

Загрозлива ситуація довкола держави, експансія агресивних ворогів з заходу і сходу, зрадливість частини старшини (магнатів і шляхти) змусила Першу Троянь (з волі Неба) поєднати функції Першоотця Першої Трояні з владою Буса — керівника держави.

У цей критичний час Першоотцю належало стати державним діячем і воїном, а характерники мали допомагати йому в усіх справах, в усіх походах і битвах.

Сила такого поєднання (функцій Першоотця Першої Трояні та Буса) найяскравіше проявилася у діяльності Івана Богуна — видатного державного діяча, керівника Волині-України 17 століття (правда про якого для нас досі закрита).

Саме в часи Богуна діяльність характерників набула широкого суспільного розголосу.

Через постійний супровід Першого Отця Трояні, через поставлені ним завдання, загони характерників з'являються в різних регіонах України. Вони беруть участь в багатьох битвах, виконують найскладніші завдання, як і доручення особливого призначення.

Рис 4. Роксолань та Січ на землях Волині-України сер. 17 ст. (дослідницька карта)

Серед еліти характерників того часу бачимо видатних полковників, сподвижників Івана Богуна – Івана Сірка, Данила Нечая, Максима Кривоноса та інших (коротко про них у фільмі під назвою «БЕРЕСТЕЧКО. БИТВА ЗА УКРАЇНУ„, частина 1 та частина 2).

З того часу в народі почав формуватися збірний образ особливого, світлого, духовно високого воїна-Рахмана, захисника українського народу, козака Мамая. Того Мамая, зображення якого в період імперського наступу було у кожній хаті.

Тому виникає запитання.

Чому, як і коли зникли характерники?

Відповідь варто шукати у надзвичайному жорстокому тиску численних ворогів який вони здійснювали на Україну 17-18 століть, на Рахмано-волхвівську систему, на Роксолань.

Зрада магнатства та шляхти, війна з православним світоглядом, формування на землях Волині-України промосковської Гетьманщини, експансія зовнішніх ворогів, унеможливили продовження життя давньої української державності.

В таких обставинах Перша Троянь була змушена припинити активну діяльність та згорнути духовно-військове навчання, через що характерництво поступово зникло…

То які висновки можна зробити зі сказаного:

  1. Характерництво, як духовне воїнство, є частиною Рахмано-волхвівської православної системи, реалізованим задумом розкриття надзвичайних духовних здібностей людей, які відають Праву, які шанують Праву, які живуть у Праві, захищають світле життя та служать Творцю;
  2. Починаючи з IX-VI тис. до н.е., характерники були надійним захистом Першої Трояні, та володіли особливими духовними православними практиками боротьби з окультним, агресивним, темним, злим, нелюдським, зрадливим;
  3. У часи держав Дулібія та Рось (у 1 ст. н.е. – 16 ст. н.е.), центром підготовки характерників була Роксолань — духовно-військове ядро держави, земля Першої Трояні та Буса, її Пересопницько-Білівський навчальний центр;
  4. Характерники, з волі Першої Трояні, заснували у 14-16 століттях на Подніпров'ї військово-навчальну базу Пересопницько-Білівської духовної школи характерників, з назвою СІЧ, та створили паланкову систему для захисту півдня Волині-України.

І насамкінець.

Покладаючи у 1725 році атрибути Української держави у сховки, предки були впевнені, що обов'язково настане час відродження всього давнього, українського, правдивого, світлого, пов'язаного з давнім православним світоглядом!

Можливо цей час уже настав?

 

+   +   +

 

З видання «Братство Богуна», №19, 2023 р.

Інші публікації блогу Святояр дивитись тут  https://sviatoiar.uamodna.com.