Після перемоги над гітлерівським нацизмом у Другій cвітовій війні, поразки Німеччини та її союзників, усе ж слід визнати, що сам феномен виникнення ідеології гітлерівського нацизму, як і сталінського тоталітаризму, досліджений досить погано і поверхово. Науковці так і не докопалися до джерела процесу, зваливши усю відповідальність за світову криваву бійню виключно на фанатичних очільників Третього Рейху. Гадаєте, чому?
Бо людством втрачена ясність розуміння внутрішньої природи антидуховних феноменів, які в минулому стимулювали світові війни, що призвело до вбивства десятків мільйонів мирних землян. Не вивчене і джерело подібних феноменів, причини появи таких на Землі в далекому минулому, на що натякає ціла низка подібних ситуацій на протязі останніх 5—6 тисяч років земної історії.
Гітлерівський нацизм у цьому списку, за силою своїх наслідків, виявився найбільш руйнівним. У ланцюжку планетарних антидуховних явищ він став глобальною загрозою та проблемою, причини виникнення якої потрібно зрозуміти та оцінити, щоб не допустити подібного у майбутньому.
Фото 1. Чорні ідеології завжди ведуть до кривавих воєн та вбивствУже не раз говорилося про те, що за останні десятки тисяч років діяльність носіїв світлого людського світогляду (даного Творцем), носіїв знань законів Прави, Старотців-Рахманів, неодноразово натрапляла на найжорстокішу протидію адептів темних вчень, шанувальників найагресивнішої та вірусної за природою ідеології антисвіту.
Варто зазначити, що антисвіт, як духовний вірус, неодноразово здійснював спроби знищення на Землі духовної рахмано-волхвівської системи — системи просвітлення, яка боролася проти проявів хижості, обману, брехні, і яка берегла заповіти Творця. Антисвіт, зусиллями своїх адептів, різноманітних окультистів, орденців, членів темних товариств, військових і державних утворень загарбницького характеру, чинив наругу над усім світлим та праведним на Землі.
Перипетії планетарної боротьби Старотців-Рахманів і усіх світлих народів з адептами антисвіту описані в багатьох історичних книгах та літописах, включаючи «Біблію» та «Велесову книгу». Остання натякає нам на нові часи, коли антисвіт поставить життя на Землі на грань існування, та коли з'явиться Син Інтри (Син Божий), щоб врятувати людство від руйнівного сценарію.
Поведінка адептів темного нероздільно пов'язана з головними ідеологічними поняттями антисвіту, які за своєю природою, є прямою протилежністю правилам Прави, бо стимулюють хижу поведінку, брехливість, заздрість, прагнення грабунку, потяг властолюбності, розбою, ініціюють намагання вирішити усі питання виключно застосуванням сили.
Варіацією такої хижої поведінки і є гітлерівський нацизм, який має конкретного ідеологічного батька – одинізм.
Фото 2. Такий вигляд мав носій одинізму — агресивний гот та войовничий вікінг
Основа одинізму була виплекана в особливих чорно-магічних центрах Середньої Азії у 3 тис. до н. е. Серед таких центрів домінував Асґард, місто, в якому чорна ритуальність сягала самих низів антисвіту і опускалася до рівнів змія-дракона.
Асґард був заснований на схід від Каспійського моря, у передгір'ях Копетдаґу, переселенцями з магічних аккадських (гаккадських, халдейських) центрів Межиріччя, які існували тут у 3—5 тис. до н. е., і звідки чорні маги намагалися ширити свої впливи на усі території Азії.
В Асґарді був вихований особливий адепт антисвіту, воїн-маг особливої чорної сили, носій надзвичайно руйнівної ритуалістики, який звався Один (Одін, Вотан, Водан).
Його готували для виконання особливої темної планетарної місії — поширення ідеологій антисвіту на всі землі Європи та Азії і руйнування рахмано-волхвіської (арійської) системи та праведного життя більшості народів, які шанували Праву.
Цим магом та його супутниками (жерцями та численним військом) темні вчення і дух агресії мали бути занесені в різні регіони Європи: до Уралу, на Поволжя і у Прибалтику (у формі яхветизму), а далі — у Скандинавію (у формі одинізму).
Одинський центр на півночі Скандинавії (починаючи з 3 тис. до н.е.) діяв до того часу, до поки його окультисти не закріпились на півночі Західної Європи та суттєво не вплинули на формування войовничої ідеології майбутніх германців та франків.
Фото 3. Шлях Одина у 3 тис. до н. е. та поширення яхветизму та одинізму в ЄвропіПобіжно зауважимо, що чорно-магічні одинські місця Скандинавії перед Другою Світовою війною не раз відвідували ідеологи Третього Рейху, які були переконані у допомозі їхнім планам чорних богів антисвіту (Вальгалли).
Одинські символи (символи антисвіту) та руни (знаки темних духів) стали атрибутикою Третього Рейху, темними емблемами німецького нацизму та фашизму.
По смерті Одина зі свого гнізда в Скандинавії, одинізм поширюється по Європі зусиллями нових носіїв – ідеологів із середовища готів, вікінгів, германців, франків. У наступні часи він підхоплюється ідейними послідовниками таких — представниками різних орденських організацій, таємних лож, різних мастей окультистами, магами, а далі, прихильниками тоталітаризму і тероризму.
І хоча носії одинізму, у тому числі готи Скандинавії та народи, з якими змішалися готи на початку 1 тис. н. е., почали сповідувати інші вірування і релігії, чорний дух одинізму не покидав регіон Скандинавії та Західної Європи. Паралельно новітнім віруванням (наприклад християнству), тут існували одинські криваві ритуали, чорна магія, таємне поклоніння Вальгаллі та темним богам антисвіту (наприклад, Тору), тривало використання одинських амулетів та символів.
Діяльність готів тієї пори (1 тис. до н. е. — початок 1 тис. н. е.) можна оцінювати як загальну, європейську по масштабах війну. Готи воювали майже у всіх куточках Європи і були ворогами не тільки слов'ян, але й Римської та Візантійської імперій, гунів та інших народів Європи. Вони множили ідеї одинізму там, де вели війни.
Фото 4. Для готів і вікінгів війна, грабіж і насильство стали способом хижого існуванняПроте саме Скандинавія надалі залишалася головним розплідником ідей одинізму. Уже в 3—1 ст. до н. е. одинізм, зусиллями його магів, через Ютландію (Данію), проникає на південь, у центр Європи, де в німецькому субстракті впливає на появу нового об'єднання – франків (германців).
На це вказує присутність у франків тих же ознак звіриного стилю у мистецтві, який домінував у їхніх північних сусідів. У франків, як і в готів, так само превалює ідеологія войовничості, право грубої сили, хижості та загарбництва. Цю войовничість вони принесли до Британських островів, а далі – на схід до Вісли і на південь до Альп (тут вони зустріли опонентів — готів з Причорномор'я).
Лишень на початку нової ери слов'янські (дулібські) впливи на землі західних та східних оріїв призупиняють рух одинізму в континентальну Європу на декілька століть.
Проте Скандинавія у 5—8 ст. н. е. підносить Європі черговий одинський удар, який виплескує на континент нових носіїв ідеології одинізму — вікінгів.
Сьогодні діяльність вікінгів надмірно романтизується і звеличується, захоплюючи необізнаних їхньою надуманою псевдовеличчю, особливо серед шанувальників історії та реконструкторів.
Але в реальності вікінги були жорстокими воїнами і вбивцями, грабіжниками і різниками, які не бажали працювати і створювати цінності, а були готові лиш вбивати, грабувати, спустошувати, ґвалтувати, чинити усіляке насильство там де їм хотілося. Боги Вальгалли (антисвіту) їм це вповні дозволяли.
Арабські літописці 8—11 століть описують вікінгів як примітивних і варварських істот, постійно не митих і смердючих, не здатних мати почуття людськості.
Ахмад Ібн-Фадлан вказує на вікінгів, як на не надто розумних та постійно брудних особин, натомість сильних і статних від природи. Він підкреслює їхню неконтрольовану поведінку, грубе і надто примітивне світосприйняття.
І це цілком правдивий опис носіїв ідеології одинізму — мстивих, жадібних, кривавих та цинічних осіб, найманців і живодерів, які заробляли грабежем та вбивствами.
Фото 5. Для носіїв одинізму життя всіх оточуючих не мало ніякої цінностіВікінги в 8—11 ст. н. е. понесли чергову хвилю одинізму в усі куточки Європи, аж до Уралу (там діяли осередки яхветизму – ідеології, з якої вийшов одинізм), а також на Близький Схід і в Анатолію (до Візантії та арабів).
Тут, у місцевих владних еліт, виникали потреби брутальної сили, жорстокості, безпринципності, які пропонували вікінги, щоб чинити напади та розбій. Останніх же заманювали збагаченням через грабунок у землях небажаних сусідів.
Походами вікінгів Європою та Близьким Сходом розноситься і супутник одинізму так званий звіриний стиль мистецтва, який з'явився у всіх тих місцях, де воювали вікінги. Поширювалась одиніська темна символіка та усілякі рунічні знаки.
Поява човнів дракарів (драккарів) човнів-драконів, зі скульптурами дракона на носі та хвостом змії на кормі, ставали для народів світу знаками біди та війни.
Недарма епоха середніх віків в історії Європи носить назву «темних віків». Цілком очевидно, що найголовніша роль для такої невтішної характеристики європейського средньовіччя належить одинізму — варварській та темній ідеології людиноненависництва, жорстокості та грабежу.
Фото 6. Голова змія-дракона на дракарі (драккарі) – бойовому човні вікінгів (дракар – символ змія-дракона)«Темні віки» — це ціла епоха воєн по усій Європі, яка супроводжувалася епідеміями, падінням моралі та людяності. Це своєрідна світова війна, яка розтягнулася на декілька довгих і похмурих століть.
Від такого кривавого та темного минулого Європа стала відходити не раніше епохи Відродження, хоча і після цього прояви одинізму нікуди не зникли. Вони набрали «цивілізованіших» форм та були перенесені європейцями на інші континенти де набирав сили колоніалізм.
Їх несли різні орденські структури та ложі, таємні магічні товариства, стимулюючи розвиток рабства та кріпацтва, надихаючи війни за новий переділ Європи та світу.
Ці прояви отримали різні назви, як-от візантизм, колоніалізм, тоталітаризм, імперськість. Частина адептів та носіїв таких перебралась на інші континенти планети, несучи з собою чорний дух одинізму, темні поняття Вальгалли.
Очевидно, що колоніалізм, шляхом захоплення територій та населення інших континентів, застосовуючи методи насильства, жорстокої експлуатації стосовно місцевого населення (Азії, Америки, Африки, Австралії), багато в чому повторював досвід готів і вікінгів, але з використанням нових винаходів та досконалішої зброї (техніки, гармат, гвинтівок).
Світові війни у 20 столітті — це остання велика спроба вирвати шматок награбованого в тих, хто награбував більше, з боку менш спритних (німців, італійців, японців). По суті, і по формі — це прояв неоодинізму та неояхветизму, які прикрились націоналістичними і шовіністичними гаслами. Це бенкет старої ідеології у новому вбранні – масці нацизму, фашизму, тоталітаризму.
Фото 7. Жертви німецького нацизму і його одинської ідеології у ХХ століттіНімецький нацизм та фашизм 30-х років ХХ століття не став навіть приховувати свого прямого зв'язку з одинізмом. Більш того, він возвеличив і обожнив одинізм. А для закріплення і посилення принципів ідеології насильства та грабунку, його адепти створили особливу імперську структуру – дослідницький інститут СС «Аненербе».
Свій початок «Аненербе» бере від містичних, чорно-магічних німецьких організацій «Германенорден», «Туле» та «Вріль», які були охоплені романтичною ідеєю реанімації скандинавського, готсько-вікінгівського одінізму. Ці чорно-магічні утворення початку ХХ століття і стали «трьома китами» націонал-соціалістичної ідеології Німеччини.
Вищі діячі Третього Рейху та керівники СС ще до початку Другої світової війни неодноразово відвідували одинські ритуальні центри в Скандинавії. Вони спішно створювали нові окультні та магічні центри одинського спрямування у самій Німеччині. Для чого використовували різні замки та історичні споруди (як-от Вевельсбурґ).
У таких центрах вони намагалися відтворити нове «братство» одиністів (псевдоарійців) та прививали прийнятим в орден СС головні одинські «чесноти» — віру у грубу силу та магічне служіння антисвіту і його богам: Тору, Одину і т. п.
Вони виховували у залучених в орден безжалісність до людського і світлого, всіляко возвеличуючи культ фюрера та ідеалізуючи власну смерть заради долучення душі до Вальгалли.
Саме офіцери СС мали стати новими берсерками (ідеологічно вірними вбивцями, справжніми носіями одинської ідеології) які до останнього свого дня зобов'язувались виконувати темні клятви і нести чорний дух одинізму.
Фото 8. Масові вбивства людей невіддільні від темних понять одинізму та яхветизмуАле ідеї одинізму (як і яхветизму у формі тоталітаризму) не були остаточно та безповоротно стерті з лиця Землі після завершення Другої світової війни. Цьому завадила нова війна, так звана «холодна», у ході якої злобливість та ненависть набули особливого, всепланетарного масштабу, а ядерна зброя, як спосіб шантажу, давала змогу ворогуючим сторонам десятки разів знищити все живе на Землі.
У другій половині ХХ століття магія одинізму та яхветизму стала в нагоді усіх мастей реваншистам, тоталітаристам, окультистам та носіям ідеї світового панування. Нетерпимість та зажерливість швидко здобрили ґрунт регіональних та локальних конфліктів, стимулюючи світовий тероризм та ідеологію гібридних воєн.
Україна пізнала їхній вплив на собі вже у ХХІ столітті, отримавши удар в спину від свого сусіда, де суспільство давно хворіє ідеями яхветизму і досить схвально ставиться до всього того, що практикував близький до яхветизму одинізм, називаючи жорстокіть та нелюдяність відвагою та мужністю.
Свою політичну, ідеологічну та військову агресію цей сусід прикрив історичною та псевдоромантичною назвою – «русский мир».
Сьогодні носії одинізму та яхветизму і надалі прагнуть покладатися на хитрощі та обман, на силу та підступність, на провокації та насильство, створюючи атмосферу непорозуміння, злобливості, інформаційного тиску, суцільної дезінформації, закриваючи перед людьми правду законів Творця.
Явними чи прихованими одиністами життя більшості людей на планеті не вважається цінністю. Воно, це життя, стає розмінною монетою у їх злобливих суперечках, в боротьбі за території та природні ресурси, у змаганнях за присвоєння чужого. І не важливо у який спосіб: чи то силою зброї, чи то голодом і грабежем ресурсів, чи то брехнею та обманом.
Фото 9. Результат дії ідеології «русского мира» – неправедна смерть на кавказькій війніСтаротці-Рахмани вчили наших предків, давніх слов'ян та українців, що жити в Праві, відати Праву, славити Праву – означає бути справжніми православними, щирими дітьми Творця та Світлого Ірію.
Саме тому життя по Праві у наших предків вимагало життєвої мудрості, взаєморозуміння, внутрішніх духовних зусиль, любові до близьких та друзів, до сусідніх народів, які цінували чесність, любов та мирне небо.
Хто розумів і приймав це рахманське та православне вчення, хто відчував потребу у чистому житті, той і ставав слов'янином насправді.
Тому світ давнього слов'янства та українства — це в першу чергу союз вільних і мудрих народів, скріплений вірою в силу Творця, об'єднаний розумінням мудрості законів Прави та Світлого Ірію. Адже така віра дає справжню дружбу духовно світлих людей, спільне сусідське життя без докорів і бруду, без вимог та загроз, без брехні та підступності.
Тоді братні народи насправді щирі сусіди, які не здатні підняти руку на світлого душею друга, того, хто очистився від одинскої та яхветичної чорної злоби, від спокуси і заздрощів, від бажання панувати та гнобити.
Ось чому одинізм і яхветизм – це тисячолітні вороги всього слов'янського, доброго і розумного, праведного і щедрого!
Фото 10. Українці завжди бажали усім світлим народам щастя, любові та добра!Нині одинізм та лукавий яхветизм, зумисно ховаються в обгортках історичного романтизму, релігійного та світоглядного невігластва. Силами своїх адептів вони маніпулюють пристрастністю багатьох людей до історичних реконструкцій, розпалюючи цікавість до відтворення чогось незнаного.
Не обізнаних з окультизмом вони спокусливо заманюють повторювати давні зразки одиніської та яхветичної культури з зображеннями та знаками які ті не здатні свідомо оцінити. У той же час ідеологи одинізму та яхветизму приховують справжнє значення магічних символів, прикриваючись посиланнями на традицію та культурну європейську і світову спадщину.
Але яку традицію? Яку спадщину? Світлу чи темну? Ту яка породила гітлеризм та німецький нацизм? Ту, яка привела у Крим та на Донбас підступного ворога?
Зрозуміло, що головна мета прихильників одинізму та яхветизму привчити нас сприймати незрозумілі знаки на історичних відтвореннях як свої. Адже ці символи, усілякі різблення драконів, зображення богів Вальгалли, графіка одінських та яхветичних рун, приносять у наше життя реальний вплив темних сил та темних духів. Бо це мітки темного, його вікна у наш мир!
Відтворюючи їх, ми пускаємо на свою землю, у свій дім, до своїх душ, руйнівних чорних потвор!
Тому не дивно, що під їх впливом добрі та світлі люди втрачають розум і поволі стають чинити не добре, а надалі і зле.
Хіба не знаємо як це сталось у Німеччині у 30-ті роки ХХ століття? Хіба не бачимо як під впливом яхветизму з'явився «русский мир» у сусідів?
То чому бавимся підкинутим чужим і злим? Тим злим, яке руйнує наше споконвічне, світле, православне і дароване предками?
Невже знову хочемо закликати біду у нашу українську хату?
Українці, шануйте праведне та своє!
Любіть українське!
+ + +
