Національна унікальність, як і будь яка унікальність, обумовлюється виключними обставинами та часом необхідним та достатнім для якісного впливу обставин на суб'єкт . Унікальність народної маси, або певної групи людей об'єднаних спільним місцем проживання, визначається саме часо-просторовим фактором. Певне місце у просторі та певний проміжок у часі, які є необхідними для достатнього впливу на групу людей, а саме такого впливу який буде відрізняти одну групу від іншої в тій мірі, що індивід однієї групи буде вважати індивіда з іншої групи – чужаком. Саме характерна місцевість (географія) є джерелом символів для певних груп людей. Символів, як духовних так і матеріальних.
Щодо релігії (ірраціонального), то стійкий суспільний лад неможливий без неї. Відсутність релігії, як зв'язуючого матеріалу, має бути заповнена іншим, не менш «клейким» символом. Атеїзм ставить під сумнів релігію, тобто посягає на зв'язуючи матеріал стійкого суспільного ладу, тим самим ставить під загрозу не тільки стійкість як якісну ознаку, а й її існування як таке. Як змусити людину поставити під загрозу своє існування заради символу?
Розколи аврамічних релігій – це розколи символів, які відбулися під впливом часо-просторового фактору. У кожної країни (держави) повинна бути своя «кишенькова» релігія. Оскільки чим менше символів тим менша унікальність народної маси. Менша унікальність – більша вразливість перед більш унікальним. Проте якість у даному випадку важливіше за кількість. Достатньо мати хорошу релігію, і все інше буде непотрібне.
Релігія без обрядів, ритуалів, іконічних зображень, тобто без символів перетворюється зі звязуючого матеріалу на звичайну філософію світостворення, стаючи безкорисною та непотрібною для народної маси. Ліва релігія (напр.. Свідки Єгови).
Народна маса, в обличчі інтелигенції ( або умовна еліта) цієї маси повинна контролювати релігію, інакше релігія буде контролювати народ. Еліта має бути повністю атеїстична, щоб мати змогу бути «зверху» над вірою, контролювати її. Саме вона має здійснювати контроль над найпотужнішим символом на цей час.
Ідеальне знання релігійної догматики потрібне лише для того, щоб дорікнути у неідеальному знанні свого опонента. Лише для цього. Не має значення канонічність чи не канонічність догм, головне – це їх потужність. Потужність залежить від рівня контролю політичним режимом історії. Саме через контроль історії забезпечується «сила» символів віри, а отже і стійкість та живучість народної маси.
