Скажу одразу, як воно було по книжці і на «самом дєлє», хто кого куди куда і на якій річці — то ви в тих же книжках і дивіться. А тут повторюватись не будем. Тут у мене вільна творчість. Тіки поменше читайте совєтських і підсовкових газет з підручниками. Ще й на тверезий шлунок і пусту голову. Там попи ще до совєтів хуйні з єлеєм поналивали. А совєти потім в туди ж класової борьби досипали і руководящої ролі самих себе. Отак і не зрозумієшь одразу, нашо людство з дерева злізло. Чито шоб ждать і надєяться, чито шоб чесно пєрєраспрєдєлять отняте. Параліч свідомості і імпотенція волі може трапитись.
Так от SPQR.
То римляни свій кагал так називали. Рєбята з дитинства республіканські, а це значить, що з молоком матері заражені духом корпоративності. Що нашою мовою звучить як: «летс ду іт, громадо». Щас поясню.
Рим-держава — це річ, інструмент. Ну як граблі чи віник, тіки в уяві і з принципів, зобовязань, ритуалів, процедур та правил. Все дуже просто, як внікнути, просто дуже складно організовано. Воно в людей завжди так: шоб було просто жить, треба оточуюче середовище складно організувати. Докласти зусиль, загребти, посапать, стежку протоптать, ввести купу термінів з процедурами і хатку побілить. Упорядкувати, простіш кажучи.
Прийти, побачить і упорядкувать – то римська народна забава.
До речі, Ордо – улюблене словечко ромеїв. Культуроутворююче. «Порядок» по-нашому. От вони тим ордуванням і любили займатись весь час. Наупорядковували так, що й онукам наших нащадків вистачить. Римське право, романська мовна спільнота, романські терміни-межі, терміни-визначення і стодвадцять тищ назв сортів макарон у італійців. Ще й німецьке народне «орднунг» німцям в мову підкинули.
А ми, хто не москаль, скачем далі по античній Кока-кола корп з Юнайтед фруіт, слейв енд піздюлінг компані.
Інструмент «Рим» перебуває у власності тіла-корпусу корпорації. Тут не випадково відчуття тавтології виникло – це я спеціально. Тіло латиною -"корпус", а корпорація — то від нього і походить. Шось на кшалт "утілення". "Обєднання" — по-нашому. Так от народ Риму є суверен, носій, джерело і так далі, і тому подібне, шоб обізначить слова "господар" і "власник" своєї держави. Свого інструменту.
Народ Риму! Лишень вони себе так гордо: "народ" або "нація" (теж з їх балачки) — не називали, а писали скромніше: SPQR. Сенат і громадяни Риму. Писали вони скромніше, зате від Вірменії до Британії. Чим позначали власність своєї корпорації. І окреслювали коло її учасників: Сенат і Громадяни. І всьо.
Воно якось пов'язано, як на мене. Вважали б себе народом, то успокоїлись, більш-менш мирно поділили здобич і сконали б десь на задворках Античності. А так — нє. Обєднались навколо мети і прішол-увідєл-побєдітєлєми виросли. Бо були частиною по праву участі і власності в справі, а не просто народжуваності, сусідського співпроживання й віри, в одну й туж халяву.
А слово "нація" — то в них обзиватєльство було дуже обідне. Для всіх інших народів-неримлян. Не учасників корпорації. Всяких там галів, даків, юдеїв з германцями і трошки греків, які купою жили за межами римської цивілізації й шо картопля в мішку. Забери той мішок — купа й розсипеться. "Греки" — то тоже вони на елінів придумали казать, кстаті. Но меншне з тим. Націі – ето єсть дікіє і плємєна. Трошки люди, но в основному варвари і спиздить і отнять хочуть. Поганці. Право власності ще не поважають.
А поганці, то... Ладно. Якось потім розкажу.
Траплялись в римлян, звичайно, пережитки свого совка родо-племінного, патріархальні непонятки, людські жертвоприношення, безглузді забобони, бзіки з рабовласництвом і алчністю. Но то тільки на наш погляд, іноді і не завжди так як нам здається. Жили ж вони не у 21 сторіччі на сусідній вулиці, коло метро з супермаркетом під хатою, а в Античності — дві з гаком тищі год назад. В часи цікаві, но сурові і ближчі до первісного стада, ніж ж до структурованих націй-корпорацій. Вони лише початок "Західної" Цивілізації, продовженням якої ми намагаємось бути.
Так от, інструмент "держава Рим" перебуває у власності всієї римської громади. Геть як у нас, тіки в самом дєлє і по настоящєму і в головах. І складається те "тіло" з громадян-співучасників однієї, спільної справи. Окремих і самовільних, но поєднаних спільною участю в спільній справі. Республіка так і перекладається з їх балачки "спільна справа" або "спільна річ". З спільним діями і спільною метою. І спільно упорядкована. Посапана, побілена, визначена.
В принципі, тіки чужим ні слова, успішні громади — вони всі більше корпорації, ніж просто народжені по сусідству. Обєднані спільними цілями, принципами і процедурами, а не фактом існування чи сакральністю пєрвопрєдків. Метою – тобто майбутнім, яке треба досягти, створити.
От і казали вони один одному корпоративну народну приказку всіх часів і громад: : "Летс ду іт, хлопці! Нумо досягнем!".
