Під час війни боягузів вбивають або перетворюють на рабів. Тому що під час смертельної небезпеки лише сміливість, здатність перебороти тваринний страх дають можливість вижити і залишитися вільною людиною.
Головний наш ворог — в нас самих. Це він зазвичай каже: не опирайся, можливо, тебе поб'ють не сильно і заберуть не все. Хай опираються інші, хай хтось, аби не ти. Це він каже: не ризикуй, якось станеться, хтось вирішить, щось зроблять, там є розумніші. Це він шепоче: підкорися, грай за їхніми правилами, і тебе за це заохотять.
Страх починається з того, що ти боїшся чесно сказати собі, що вже край, що нема сенсу сподіватися на милість грабіжників, садистів і вбивць. Страх примушує тебе робити вигляд, що ти не розумієш всього, що коїться. Страх спонукає тебе шукати ознаки одужання в тому, що зник прищик чи ти схуднув, в той час як тебе з'їдають без належного лікування туберкульоз і запалення легенів.
Так само ти робиш вигляд, що віриш в якісь покращання, в якісь реформи, коли влада вчиняє «безпрєдєл» у всьому, коли викачує із населення і з землі все що може і шалено поспішає вивести це все за кордон. Ти робиш вигляд, що божа роса з їхніх сечових міхурів для твоїх очей з кожним днем стає більш цілющою.
Ворожа пропаганда, пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню.
На щастя, все більшає сміливих людей. Тих, хто не боїться назвати зраду зрадою. Хто називає ворога ворогом, мародера мародером, запроданця запроданцем. Хто не лише пише, але й говорить в очі. Хто не лише говорить, а робить все можливе, щоб врятувати країну і від мародерів, і від їхніх наймитів.
Все можливе, якщо ти маєш сміливість для початку мислити, далі діяти і нарешті боротися. Попри все. Попри будь-які труднощі, загрози і небезпеку.
Сміливих більшає.
Тому буде здолана зрада, тому буде перемога.
Тому все буде України.
