3 квітня Угорщина вчергове обирала своїх парламентарів. Попри дані різних соціологічних опитувань, які свідчили про різке зростання ваги об'єднаної опозиції, дива не сталося – владна партія "Fidesz" та її «вічний» сателіт, партія "KDNP", перемогли, вкотре здобувши конституційну більшість.

Важливо те, що чинний прем'єр Угорщини Віктор Орбан, який і є незмінним лідером Фідеса останні 12 років, здобув перемогу у т.ч. «граючись» з електоратом у маніпуляції. Зокрема, навколо теми війни в Україні.

Коли практично весь цивілізований західний світ з перших днів російського вторгнення в Україну об'єднався, щоб допомогти їй протистояти окупантам, угорська влада стояла осторонь. Ба-більше, Орбан, не соромлячись, заявляв, що Угорщина продовжуватиме отримувати від Росії газ та взаємодіяти з «Росатомом» по будівництву нової АЕС «Пакш-2», дві третини коштів на яку також прокредитувала Москва. Мовляв, це в інтересах Угорщини, а національні інтереси для влади – понад усе. Та найпоказовішим було те, що Орбан став єдиним європейським лідером, хто принципово відмовився постачати в Україну будь-яку зброю для оборони від кремлівських загарбників. А після цього оголосив, що забороняє навіть транзит через Угорщину зброї з інших держав, які вирішили передати її Україні.

Щоб така відверта проросійська риторика не викликала спротиву серед населення, Орбан знову вигадав їй обґрунтування «під прапором» національних інтересів. Він заявив, що у такий спосіб рятує Угорщину від війни, адже, з його слів, якщо хоч якась зброя для України пройде транзитом через угорську територію, це автоматично перенесе війну в Угорщину. Попри максимальну абсурдність таких заяв, багато угорських аналітиків вважають, що саме цей т.зв. «фактор війни» став визначальним для перемоги Орбана і його команди.

А тепер уявіть здивування угорців, які ретельно стежать за рішеннями офіційного Будапешта на міжнародній арені, коли усього через декілька днів після перемоги «Фідес» знову різко змінив свою риторику. Та ще й підкріпив це реальними вчинками. Перш за все, мова йде про голосування 7 квітня європарламентарів за резолюцію в підтримку України і нові санкції проти РФ. Одним з ключових положень цього документа є заклик до Євроради впровадити комплексне енергетичне ембарго для Росії, припинивши звідти імпорт природного газу і нафти, вугілля та ядерного палива. По-друге, невідкладно припинити інвестиції «Росатома» в угорську атомну енергетику – мова конкретно про «Пакш-2». По-третє, рішення підтримує передачу зброї Україні як окремими державами-членами ЄС, так і на рівні останнього загалом. Всі шестеро депутатів Європарламенту від «Фідес» проголосували «за» названу резолюцію. Хоча менш ніж тиждень тому ці ж парламентарі, як і їхній лідер Орбан, стверджували, що енергетичне ембарго проти РФ – неприйнятний сценарій для угорської влади і вони категорично проти. Щоб якось виправдати такий алогічний вчинок, голова угорської делегації в ЄС Кінга Галь заявила, що і надалі не згодна з санкціями, та вона з соратниками голосуватиме за європейську єдність та територіальну цілісність України. Втім, схоже, це заплутало її прихильників ще більше.

А ще через декілька днів, 9 квітня, речник Орбана Берталан Хаваші нарешті зробив офіційну заяву, що угорський прем'єр засуджує різанину в Бучі і повністю підтримує проведення міжнародного розслідування, спрямованого на виявлення винуватців трагедії. Попри те, що прямо угорська влада не засудила російські звірства та не звинуватила Москву у цих злочинах, Хаваші переконує, що Орбан нібито дав зрозуміти на пресконференції, що відбулася напередодні, що цю війну розпочали росіяни, і саме вони напали на Україну, а це однозначно є агресією.

Вишенькою ж на торті стало відеозвернення прем'єра Угорщини від 10 квітня, в якому він наголошує на повній підтримці українського народу. «Я хотів би запевнити наших українських друзів, що кожен, хто тікає від війни, продовжуватиме знаходити безпечний притулок в Угорщині. Ми будемо продовжувати наші програми підтримки, піклуватися про біженців, а також самі на постійній основі забезпечувати необхідні фінансові ресурси. Угорщина допомагає» – підсумував Орбан.

Нонсенс, скажете Ви! Зовсім ні. Насправді причина такої поведінки дуже проста. Хитрий лис Орбан знову намагається всидіти на всіх стільцях одночасно. Напередодні виборів йому потрібен був інструмент нівелювання зростаючої сили опозиції. І війна в Україні неймовірним чином стала для нього таким інструментом. Теж саме про дружбу з Путіним та економічну залежність Угорщини від РФ, які Орбан обіграв в очах електорату, як безальтернативну необхідність для національних інтересів країни. Втім одразу після виборів, коли бажаного результату знову було досягнуто і на декілька років уперед можна забути про ризик непопулярних політичних рішень, які можуть вплинути на рейтинги «Фідеса», угорська влада знову згадала про необхідність дружби з Євросоюзом. Адже, як би не тішився Орбан своїми зв'язками з Кремлем, саме участь у європейській спільноті і НАТО дає Угорщині найбільше політичних, економічних і безпекових преференцій. І ризик втратити це лише зростатиме з кожним днем, якщо в усьому йти всупереч волі Брюсселя та спільної позиції країн-членів ЄС. Більше того, цей процес вже розпочато. Одразу після отримання результатів виборів в Угорщині, 5 квітня, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄК незабаром запустить новий потужний механізм скорочення фінансування Угорщини за підрив стандартів верховенства права в блоці. І це лиш «перші ластівки».

Тож, дуже імовірно, що тепер «Фідес» та його лідер різко перемкнуть акценти своєї політики з внутрішньонаціональних інтересів на відновлення позицій на міжнародній арені. У першу чергу добиваючись «потепління» з Брюсселем і упередження можливих санкцій з його боку. Та питання у тому, скільки ще угорський народ готовий терпіти таку відверту зневагу і маніпуляції офіційного Будапешта політичною свідомістю свого ж народу. Можливо, боротьба України за свою свободу та цілісність, яка зараз в усьому світі символізує рішучий спротив демократичного суспільства неодиктаторським «закидам» Путіна і йому подібних, надихне і угорський народ протистояти сходженню власного авторитарного лідера в серці Європи.