Війна в Україні докорінно змінила правила гри для національного бізнесу. В умовах зовнішніх ризиків, фокус на внутрішньому ринку та власному продукті виявився економічно виправданою стратегією. Українські бренди, які продовжують працювати, розвиватися та нарощувати обсяги, виконують подвійну функцію: вони не лише задовольняють внутрішній попит, а й підтримують зайнятість та податкові надходження, що є життєво необхідним для державної фінансової системи. Середній та великий бізнес у цьому контексті виступає як стабілізатор економіки воєнного часу.

День чаю (15 грудня)став приводом для того, аби на прикладі кейсу компанії «Мономах» відстежити, як українські виробники не лише виживають, а й ефективно інтегруються в мобілізаційну економіку, перетворюючи соціальну відповідальність на довгострокову інвестицію та фактор національної стійкості.

З початку повномасштабного вторгнення ключовою економічною вимогою до бізнесу стала операційна спроможність. Досвід «Мономаха» ілюструє, як вітчизняні виробничі гіганти (компанія працює з 1991 року та займає 30% українського ринку чайно-кавової продукції) змогли зберегти функціонування, швидко переформатовавши логістичні та виробничі процеси. Передача понад 100 мільйонів порцій чаю на підтримку оборони та населення — це не просто акт благодійності, а вагоме свідчення стабільності ланцюгів постачання, виробництва і дистрибуції в умовах надзвичайного тиску. Збереження цих ланцюгів є критично важливим для всієї економіки країни.

100 мільйонів порцій для захисників з початку повномасштабного вторгнення також слугують непрямим, але потужним сигналом для міжнародних інвесторів та партнерів про те, що компанія зберігає високу здатність до стабільної роботи навіть у кризових умовах.

Бізнес, який спрямовує свою продукцію, а не лише грошові дотації, на підтримку країни, створює мультиплікаційний ефект для економіки. На відміну від прямих грошових переказів, передача товару, як у проєкті «Зігрій героїв», автоматично завантажує виробничі потужності, забезпечує збереження робочих місць, підтримує постачальників сировини і одночасно закриває соціальні та оборонні потреби.

Така негрошова допомога має ще одну важливу перевагу: вона часто є ефективнішою за прямі донати. Це мінімізує трансакційні витрати, знижує ризики нецільового використання та прискорює доставку життєво необхідного продукту кінцевому отримувачу.

Кейс «Мономаха» яскраво демонструє, як приватний сектор переходить від класичної споживчої логіки до мобілізаційної економіки. Частина продукції компаній, без зупинки ринкових процесів, свідомо спрямовується на підтримку армії та критичних секторів. В умовах війни, цивільне виробництво фактично стає частиною розширеної оборонної економіки, інтегруючись в оборонну інфраструктуру — чи то через виготовлення маскувальних сіток, чи через регулярне забезпечення продуктами харчування.

Крім того, продукт повсякденного вжитку, такий як чай, у цій моделі набуває немонетарної цінності. Він стає засобом підтримки морального стану, витривалості та продуктивності, що опосередковано впливає на людський капітал — найцінніший ресурс у воєнний час. Регулярна підтримка також знижує соціальну напругу, сприяючи соціальній стабільності.

Ініціативи «Мономах» є втіленням практичного економічного патріотизму: компанія реінвестує свої ресурси у підтримку країни через продукт, зайнятість та логістику замість того, щоб виводити їх. Це знижує загальне навантаження на державні фінанси та гуманітарні бюджети.

З погляду майбутнього, активна соціальна участь під час війни розглядається як довгострокова інвестиція в бренд-капітал. Економісти прогнозують, що після перемоги споживачі віддаватимуть перевагу тим брендам, які залишилися, працювали та підтримували армію й суспільство. Компанії, що формують таку лояльність сьогодні, матимуть значно кращі стартові позиції для відновлення та зростання у післявоєнний період.

Нарешті, досвід компаній, і «Мономах» в їх числі, які зуміли поєднати ринкову діяльність, соціальну відповідальність та національні інтереси, має стати ключовим уроком для формування післявоєнної економічної політики та відбудови України.