Що насправді відбувається в територіальній обороні? Чому тероборонівці стали ресурсом для м'ясних штурмів? Чому розривають бригади одна за одною, відгризаючи у них батальйони, у батальйонів — роти? Хто за всім цим стоїть?

 

Командуючим Силами територіальної оборони генерал-майор Ігор Плахута – це не просто повернення «совка». За півроку його роботи процес «зачистки» ТрО набрав жахливих масштабів. Військовослужбовці батальйонами, ротами перемелюються в жорнах, а самі бригади ТрО перекидають в підпорядкування до інших командувань. Або командування робить так, що від бригад нічого не залишається. За час свого командування Плахута відрекомендував себе командиром, який зробить усе, що потрібно начальникам, абсолютно нехтуючи підлеглим складом. Зрештою, чого іншого можна очікувати від міліцейського генерала Януковича, який до останнього захищав президента-втікача та його свору?

Нещодавно начальник штабу бригади «Азов» Богдан Кротевич звернувся до Державного бюро розслідувань із закликом провести розслідування командувача Об'єднаних сил Збройних сил України генерал-лейтенанта Юрія Содоля через великі втрати особового складу, які сталися внаслідок виконання його наказів. В соцмережах Содоля охрестили «м'ясником» і звинувачували в низці поразок на фронті. Тоді такі дії змусили Головкома Сирського зняти генерала. Бо виявилось, що Кротевич був правий. Але чомусь досі ті ж медіа та військові, блогери мовчать про колосальні втрати через діяльність генерала Плахути, призначеного в один день із Содолем.

 

Вірний посіпака Януковича

 

Під час Революції Гідності Ігор Плахута працював у МВС та керував силами Внутрішніх військ під час розгону Майдану.

Його публічна біографія починається з 38 років. Після Помаранчевої революції, у 2005 році, Плахута став командиром Окремої президентської бригади За пару років, у 2009-му, очолив 169-ий навчальний центр «Десна». Дуже швидко отримав генеральське звання. Щоправда, міліцейське, а не військове.

У 2013–2014 під час Революції гідності був начальником управління Південного територіального командування внутрішніх військ МВС. У відкритих джерелах є щонайменше дві згадки про його присутність на Майдані. 10 грудня 2013-го Плахута коментував журналістам зачищення вулиць Банкової та Лютеранської від барикад протестувальників. Пояснював, що для цього знадобилося приблизно 400 бійців Внутрішніх військ і «Беркуту». А також називав людей у чорному одязі, що розбирали барикади, «комунальниками». Зачищенню барикад передувало витіснення протестувальників від Адміністрації президента до Хрещатика. Мітингувальники не могли чинити опір, бо з усіх боків були оточені силовиками.

Друга згадка датується найчорнішим днями Революції Гідності. 18 лютого 2014 року Плахута запевняв журналістів, що правоохоронці не штурмуватимуть загороджень мітингувальників. Однак саме в той вечір силовики пішли на великий штурм Майдану Незалежності. На відео, яких рясно в Інтернеті, Плахута розповідає, як він вірить президенту Януковичу і міністру Захарченко «що на Майдані не буде застосована сила». Але сам Плахута і розганяв потім Майдан.

Фактично, Плахута під час Євромайдану керував силами ВВ, кидаючи молодих хлопців на свій власний мирний народ.

Одразу зі втечею Януковича генерал-майор, начальник управління Південного територіального командування Плахута, повернув підлеглих до Одеси, а сам спокійно вийшов на пенсію та обійняв посаду заступника ректора Інституту УДО. Де й пробув всю каденцію Порошенка, займаючись підготовкою особового складу співробітників Управління державної охорони України. Зокрема, й власного сина, Олександра Ігоровича, який вчився під керівництвом батька.

Коли Президентом України став Зеленський, Плахуту звільнили.

Плахута запевняє, що з перших днів повномасштабної війни був на фронті, безпосередньо на передовій, в тому числі на складних напрямках. Генерал-майор перераховує посади, які обіймав раніше: заступника командувача спеціальних дій ССО ЗСУ, також майже рік виконував обов'язки заступника командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Плахута стверджує, що особисто керував підготовкою та обороною міста Куп'янськ, займався підготовкою рубежів оборони та фортифікаційного обладнання, побудовою оперативного рубежу оборони, відсічних рубежів та кругової оборони міста, займався формуванням та підготовкою резервів для операцій на передовій.

Стільки героїчної праці і ні одної нагороди за 2 роки для генерал-майора? Важкувато в це повірити. Хіба що він дуже скромний і приховав цей факт. Але це не дуже схоже на нього.

 

Як Плахута нищить ТрО

 

Чомусь в медійному полі вийшло так, що тільки генерал-лейтенант Содоль як командувач ОСУВ «Хортиця» став відповідальним за провальну підготовку оборони перед повторним російським наступом на Харківську область. Але не будемо забувати, що його заступник – генерал-майор Плахута, який досі керує цілим родом військ.

Сили ТрО стали окремим родом військ 1 січня 2022 року і через повномасштабну агресію наростили чисельність з 10 тисяч до 120 тисяч. На початку повномасштабного вторгнення ТрО зіграла одну з ключових ролей в обороні. Звичайно, реформувати систему потрібно. Але не шляхом перемелювання особового складу.

З приходом Плахути повернулися часи «совка»: солдати ходять строєм, офіцери Командування отримують несподівані завдання, наприклад вночі перевірити пости в Києві, через голову командира частин, солдати яких на цих постах стоять в охороні. Від нового Командувача постійно дістається офіцерам Командування. Щодня їм розказують, що вони «тилові пацюки», які заховались у Києві. Хоча сам Плахута сам таким і є… Замість системної роботи над проблемами ТрО, генерал переймається найближчим оточенням, яке фактично втратило бажання працювати.

Варто окремо поговорити про те, як Плахута керує військами, адже саме його рішення призвели до смертей тисяч військовослужбовців. Перш за все, Плахута не рахується з людськими втратами. Як тільки бачить, що люди ще живі, одразу кудись їх посилає. Йому плювати на людей, головне – задача.

В мережі маса прикладів, коли ТрО Плахута просто «зточував». І робив це не особистими наказами, а найбільш єзуїтським методом – він віддавав підрозділи іншим бригадам, які використовували людей як одноразовий ресурс. При цьому зберігаючи власний особовий склад.

Наведемо лише декілька гучних прикладів.

118 батальйон 111 бригади ТрО, який після боїв у 2022 році втратив чималу частину складу, перебував на відновленні на Волині. Але поповнювали його здебільшого «обмежено придатними». У травні 2024-го батальйон отримав завдання перебазуватися на Донеччину — на Покровський напрямок. Дуже швидко обіцяна спершу «друга лінія» перетворилася на «нуль». Завдання — окопування під селом Новоолександрівка. Потрібно було готувати позиції на випадок відступу інших сил з «першої лінії». Через два тижні бійцям повідомили, що їх приряджають до 110 батальйону їхньої бригади. Завдання те саме — готувати запасні позиції, але вже ближче до ворога. Військовим обіцяли, що 110 батальйон надасть артилерію, аеророзвідку та евакуаційний транспорт. Цього не сталося. Тоді людей почали втрачати пораненими та вбитими. Поставлене Плахутою неадекватне завдання неможливо було виконати, залишившись живим і не зазнавши поранення. Але це не хвилювало генерала. Результат – колосальні втрати.

Або історія про те, як Плахута передав 206 батальйон 241 бригади ТрО до 41 бригади. Де бійців просто кинули в бій, не забезпечивши належне прикриття та евакуацію. Лише неймовірними зусиллями бійців теорборони стримувався натиск російських окупантів, проте люди не вічні, а повернути життя не здатен ніхто. 4 липня командир роти 206-го батальйону 241-ї бригади ТрО повідомив, що командування обʼєктивно не оцінює можливості підлеглого особового складу. Зокрема, перед ними ставлять фантастичні задачі, розраховані «на космодесантників» або на «запакованих 20-річними спортіками й технікою свіжі підрозділи». Крім цього, командування ігнорує факт того, що військові фізично та психологічно втомилися від війни. Колишній військовий та бізнесмен Роман Пелех заявив, що 206-й батальйон «стирають у порошок», є багато 200 і 300, а бійців «закидають на мʼясо».

І таких історій безліч. Як-от про 125 бригаду ТрО, яка саме під командуванням Плахути завалила повторний наступ на Харківщину. І винними зробили саме бійців, а не генералів, які командували та продовжують командувати в дусі «маршала Жукова».

Зрештою, якщо солдат, сержантів та молодших офіцерів ще відправляють на навчання, навіть за кордон, то генералітету, як-то тому ж Плахуті виявилося досить пройти «переатестацію» і стати з генерала міліції генералом ЗСУ.

 

Замість висновків

 

Очевидно, що вся описана ситуація є криком про необхідність оновленням старої генеральської генерації. Війна проявила проблеми в українській армії та необхідність змінювати підходи до ведення високотехнологічної війни. Дуже дивно бачити декларування державою цінності людського життя та призначати на таку високу посаду того, хто ставиться до особового складу у найгірших традиціях Жукова.

І маленька характерна деталь наостанок. Познайомимось ближче з Мариною Ігорівною Шевченко. В дівоцтві – Мариною Ігорівною Плахутою. За два місяця після призначення Ігоря Плахути командувачем Сит ТрО , 18 квітня 2024 року Марина Шевченко купляє собі JEEP RENEGADE 2021 року випуску. Ринкова вартість такої автівки – 16-17 тисяч доларів.

Про замовлення через афільовані структури – окрема тема. Всі ці «розроблення дизайну», «веб-розробки» та інше обійшлося українському бюджету під час війни в кругленьку суму.

А про «праву руку» Плахути, полковника Чуждановського, можна взагалі писати книжки. Але це тема окремого розслідування.