Не знаю, як в інших містах, але от в Одесі є досить дивна і незрозуміла мені ситуація з журналістським середовищем. Точніше зі ставленням в ньому до тих, хто підтримує агресію росії проти України. Хоча, чесно кажучи, осіб, про яких мова піде далі, називати журналістами не можна, бо по факту це медіа-повії. Наведу декілька прикладів.

Юра Ткачьов і сайт «Таймер»

Фейсбук: facebook.com/yuri.tkachev

Знайомтесь, це Юра. Живе в Одесі і завідує ресурсом, що належить екс-нардепу і колаборанту Ігорю Маркову.

58913d457d-2.jpg

Сайт, яким керує Юра, веде антиукраїнську пропаганду та являється інструментом гібридної агресії. В даному випадку інформаційної. На «Таймері» терористів ЛДНР називають «повстанцами», особи, що працюють на цей сайт опинялись першими при терактах, організованих РФ в 2015му в Одесі. А нещодавно «кореспондент» «Таймера» Надя Мельниченко брала участь в телемості з Москвою, на другій стороні котрого виступали особи, причетні до терактів. Також довгий період часу (і іноді зараз) з цим сайтом співпрацює любитель рублів з-за пореєбріка Антон Доценко, але про нього трохи згодом.

До слова, сам «Таймер» не має реєстрації як ЗМІ, а отже, всіх причетних до нього не можна називати журналістів навіть з міркувань професійності.

Абсолютно не є дивним, з огляду на діяльність та риторику Ткачьова, стало те, що в 2015му СБУ проводила у нього і його колег обшуки у зв'язку з кримінальним провадженням по ч. 2 ст. 110 ККУ (посягання на територіальну цілісність). Про це тоді істерично верещали рашистські телеканали. Наприклад, ось розповіді про «притіснєнія від хунти» з вуст того ж Маркова

Після обшуку Ткачьов лишається на свободі і видаляє зі свого ФБ прапор неіснуючої «Новоросії». Раджу погортати його сторінку, щоб краще зрозуміти, ким є Юра. Не буду додавати в інфу про нього ще деталей, по ньому досить багато є у відкритих джерелах.

234c4e16b3-7064395a295e5e46b578b06770299b0ei750x439x517.jpeg

Слідчі дії СБУ викликали певний резонанс на регіональному рівні. І більш того, наслідком став скандал навколо листа-петиції на підтримку Ткачьова від частини журналістів Одеси та Києва. Інформацію про це публікувала газета «Слово», що належить підрахую Ківалову. А повний текст доступний за посиланням в Google.docs . Наполегливо раджу ознайомитись.

Отже, якщо коротко, то маємо людину, що працює рупором пропаганди кремля в Одесі. Його діяльність перевіряє спецслужба, щоб визначити, чи підпадають його дії під норму кримінального кодексу. Цілком нормальна ситуація, коли громадянин, який здійснює діяльність проти держави притягається за це до відповідальності. Але чомусь в інформаційному просторі, підіграючи загальній істерії російських «ЗМІ», на його підтримку відкрито стають люди, які мали б просто висвітлити цю подію як новину.

Герой публікації №2 Антон Доценко

Посилання на ФБ: facebook.com/antonyo.dotsenko

e57f426cc2-7.jpg

Персонаж працював багато де, але дуже довгий час паралельно працював для того ж таки «Таймера». Кар'єру намагався він зробити на вже неіснуючому «АТВ» того ж колаборанта Ігора Маркова. А в 2014му році його було звільнено з 7 каналу за співпрацю з «Россия24», коли він знімав матеріали для Кремля, часто маніпуляційного характеру з перекручуванням фактів. Після звільнення він пішов на «Репортер», який контролює також Ківалов. Потім була ахметівська «ТРК Україна», а згодом — телеканал 112.

Оскільки на «Таймер» Доценко працював і працює нині, у нього проводився теж обшук по тому ж кримінальному провадженню, що і у Ткачьова. Ситуація з підтримкою, як у Ткачьова тоді була схожою, хоча й не такою масштабною.

Одного разу Антон прийшов на засідання по справі подій 2 травня в Одесі. Там його впізнали місцеві активісти, і пригадали, що він співпрацював з країною-агресором. Наслідком цього стало отримування підсрачників для Антона, хоча це й не спинило любителя російського рубля.

Поки писав цю статтю, я знайшов ще одне цікаве відео за участі нашого «героя». Це його інтерв'ю за 14й рік для російсько-терористичного каналу "AnnaNews", на початку котрого красується напис «интернет-ополчение, юго-восточный фронт»

Варта уваги і фотографія з пропагандистом руского міра Васільєвим, який зараз перебуває в окупованому Криму. Доценко виділений кружечком.

e1667b15cf-16-02-2017-21-36-26.png

В 2016му році Антон знову вляпався у скандал щодо співпраці з російськими телеканалами. Він допоміг «Россия24» зняти пропагандистський сюжет про «радікалов і кровавоє куліково поле». Ось власне це кремлівське лайно

Керівництво телеканалу 112 ще до цього знало, що їх кореспондент має відношення до Кремля, але відреагували лише після того, як це проявилось вже відкрито під час роботи Доценка у них. Отже, Антона вже вдруге звільнили з роботи через неприховану роботу на замовлення російських «ЗМІ». В даний момент Доценко є кореспондентом ресурсу odessa.report та того ж таки «Таймера».

Максим та Альона Войтенко

Максим у ФБ: facebook.com/maksim.voytenko

Мова йтиме більше про Макса, аніж про його матір Альону, але з огляду на ідентичність їх поглядів і її посаду в управлінні поліції, оминути її увагою було б неправильно.

Максим на даний момент працює на «Одесса-Медиа» та на кремлівський рупор «Комсомольская правда».

2b0fe92661-8.jpg

Даний любитель росії має антиукраїнську позицію і мріє про те, щоб Одеса стала частиною північного сусіда, але дуже обережний у висловлюваннях, хоча й не приховує своїх поглядів.

5dab136ccf-16-02-2017-22-43-55.png

dccd64d021-16-02-2017-22-44-08.png

Максим співпрацював (можливо, і працює зараз) також з проросійським «Таймером. Ба більше, він наівіть робив спецрепортаж з окупованого Донецька про „неспокойный регион“. А ще є героїчні історії про „куліковцев“, а по факту — пропагандоване лайно на честь тих сєпарів, які мали реалізовувати в Одесі т. з. „Донецький сценарій“. Автор — наш персонаж.

Сьогодні, 16.02.17 я зустрів Войтенка в Приморському суді, і зауважив, що росія в іншій стороні та позадавав йому пару запитань. Відео звідти нижче. Зверніть увагу на міміку та його очі

Врятувала від подальшого спілкування ватку-Макса дівчина з видання „Думська“, попросивши його пропустити, бо це „колега, який несе мою сумку“. Але менше з тим. Максим настільки огидний, що зайве витрачання часу на нього — лиш дорожче для себе.

Закриваючи тему навколо смердючого і брудного ватніка Макса, додам ще, що серед його друзів — Ткачьов і Доценко, що насправді аж ніяк не дивує.

Як і говорив, не омину увагою і його матір — Альону. Нещодавно вона очолила прес-службу не якогось підприємства чи політика, а цілого обласного управління Національної поліції Одеської області.

a8549b96a7-img5910.jpg

Її призначення викликало невеликий скандал в соцмережах, оскільки біографія Альони, м'яко кажучи, залишає бажати кращого. Має проросійські погляди, очолювала пресс-службу регіонала Скорика, а до того — була радником голови облУВС часів Януковича.

Що об'єднує описаних вище героїв? Те, що з ними мають спільні справи інші, здавалося б, без таких поглядів, журналісти. Я розумію, професійна солідарність, журналістська консолідація і все таке. Це нормальне і цілком правильне явище. Але воно повинно стосуватись лише дійсно професіоналів у сфері ЗМІ, які мають проблеми через свою саме професійну діяльність, а не через 30 срібників від країни-терориста. Хіба можна вважати себе достойним носити високе звання Журналіста і бути відповідальним громадянином, маючи зв'язки з людьми, які виступають проти України? Крім своєї підтримки, одеське медіа-середовище абсолютно не бачить нічого поганого в тому, щоб мати спільні справи і теплі стосунки з особами, які беруть участь в цій гібридній війні на інформаційному фронті. І точно не з нашого боку.

Може, я в чомусь помиляюсь, але вважаю неправильним підтримувати того, хто є загрозою безпеки твоєї країни та суспільства. Хоч вбийте мене, але як можна тиснути руку тому, хто хоче знищення нашої країни? Від сидіння на двох стільцях може порватись п'ята точка. Бути патріотом це не тільки прапорці в машині вішати та вишиванку надягати. Це ще й мати свою позицію і допомагати своїй державі, особливо у таких проблемних питаннях, як проблема сепаратизму.

Я міг би задавати ще питання в стилі „А ДЕ СБУ?“, але знаю, що в сфері інформаційної безпеки наше законодавство абсолютно мертве, і ситуацію не змінити, допоки ВР не прийме відповідні закони. Але це не означає, що суспільство повинно не реагувати на п'яту колону.

І повторю, мабуть, вже в сотий раз:

Війна проти України почалась не з пострілів. Не з бойовиків, триколорів і „референдумів“. Вона прийшла разом зі статтями, репортажами та сюжетами пропагандистського характеру. Гібридна агресія на те і гібридна.

Будьте обережні та перебірливі у своїх контактах. Гігієна, вона має бути не тільки в догляді за своїм тілом, а й за власним розумом.


P. S. Інформації про вище вказаних персонажів, їх підривну діяльність та зв'язки з (про)російськими терористами є набагато більше, аніж тільки в цій статті. Значна частина її – у відкритому доступі.