Судячи з опису фільма та кадрів з нього, там скоріше йдеться не про українське село, а про російську дєрєвню з далекої від якогось навіть натяку на цивілізацію (наскільки це слово взагалі доречне відносно росії) глибинки:
«Загалом, „Степне“ — кіно дуже притлумлене, стримане і в інтонаціях, і в кольорах. Головний герой, інженер Анатолій (Олександр Максяков), приїздить розбитою дорогою в замизканому ПАЗику в село, де доживає останні дні його мати (Ніна Антонова). Довкола — голі чорні дерева, рештки снігу на ланах. Небагата, невесела, невбивана українська провінція. Врода так і веде дві паралельні оповіді з самого початку: сімейна драма та драма історична. Вони слугують коментарями одна одної. Але друга помітніша за першу».
Схоже, це кіно одне з багатьох, яке змальовує українське село та його мешканців — відсталими, вбогими, сірими, зубожілими. Це одна з улюблених жуйок сучасного українського кінематографа, тіпа, інтелектуального. Де ніщо не може обійтися без багнюки, розрухи, вбогості і все — в акцентовано сірих, чорних тонах для підсилення враження тотальної безнадійності. В укр. кіно — з однієї крайнощі в іншу. То «Скажене весілля», то таке, як «Степне». Золотої середини — немає. І близько.
Звісно, що таке кіно — приречене до провалу у прокаті. Глядачам достатньо буде лише на афішу подивитися, аби зробити висновок, що це кіно — не для них. А ті, хто прийде, наврядчи схочуть колись іще витратити гроші на похід до кінотеатру. Йдеться про масового глядача.
Інша річ — кінематографісти, студенти профільних вишів, кінокритики та ще якісь з цієї чи близької до професійного середовища кінотусні.
Отакі фільми — професійні кілери українського глядацького кіна. А потім нарікаємо на пусті кінозали та відсутність інтересу у широкого загалу.
Нинішнє українське кіно глибоко аутичне. Як річ в собі. Творці самі роблять, щоби самими й дивитися.
Це кіно — не для Глядача, а для фестивальних статуеток. Одна вже є — на фестивалі у швейцарському Локарно.

 

МОЯ СЦЕНАРНА АЛЬТЕРНАТИВА:

Ігрові кінопроєкти на тему війни: короткометражні і повнометражний (логлайн, синопсис, сценарій)