1. «Форвард» — ігровий короткометражний.
Логлайн:
Професійний футболіст, що зазнав травми, яка унеможливила спортивну кар'єру, передає свій досвід сину, вбачаючи у ньому спадкоємця своєї майстерності. Але підтриманий матір'ю, той обирає музику. Сприймаючи це особистою образою і крахом всього, чим жив, батько йде з сім'ї.
Синопсис:
Іван Цехмейструк — найкращий форвард команди з наданим вболівальниками музичним прізвиськом «Маестро». Починав з аматорського футболу, здобув із командою право виступати у Другій лізі.
За декілька сезонів, під час вирішального поєдинку за путівку до Першої ліги, отримує важку травму коліна, що ставить хрест на футбольній кар'єрі. Відтоді — кульгає на праву ногу.
Влаштовується технічним співробітником — завідуючим спортінвентарем — у клуб, за команду якого грав.
Усе своє вміння і досвід батько передає єдиному сину — Івану молодшому. Маючи такого наставника, той стає найкращим учнем у футбольній секції.
Згодом команда, за яку грав «Маестро», вибуває назад до Другої ліги, а невдоволений результатом спонсор втрачає до неї інтерес. Клуб припиняє існування. Батько лишається без роботи. Починає зловживати спиртним. Єдина його відрада — син, що росте таким самим форвардом.
Коли дружина пропонує підшукати якусь роботу, зокрема тренерську, Іван відмовляється, бо не хоче більше ніким займатися, окрім як власним сином.
Одначе тренуючи малого, батько переборщує, вимагаючи від того забагато. Це ускладнює відносини. Між батьком і сином виникає напруга, вони сваряться. На цьому тлі сину перестає подобатися футбол, натомість, він зацікавлюється музикою — саксофоном. Мати підтримує сина і записує його до музичної школи, він кидає футбольну секцію.
Батько сприймає це як особисту образу і звинувачує дружину у тому, що вкрала сина, зруйнувавши все, чим він жив. Після сварки із рукоприкладством батько йде з сім'ї.
Минають роки і син стає професійним музикантом, виступає із концертами. Виходить збірник його композицій на компакт-диску. Одружений, має сина.
Весь цей час про батька не було жодної звістки. Аж раптом мати дізнається, що в її колишнього чоловіка — інфаркт. Про це її сповіщає медсестра, яка є донькою одноклубника Івана. Вона також переповідає, що той живе самітником, веде футбольну секцію у школі.
Мати і син відвідують важко хворого батька. Бачать, що він слухає компакт-диск, записаний сином. Батько хвалить сина за чудову гру: «Браво, Маестро». Медсестра, яка є донькою одноклубника батька і яку він просив принести диск з плеєром, зауважує, що його квартира, ніби фан-клуб сина: повсюди афіші музиканта, вирізки з публікацій про нього.
Наступного дня, накупивши лікарські препарати, мати і син з сім'єю знову приїжджають до батька в лікарню, але там повідомляють, що у того щойно стався повторний напад і він в реанімації. Попри старання медиків, його серце відмовляє.
До лікарні навідуються учні з секції, яку він вів.
У порожній палаті син згадує, що одного дощового дня бачив біля дому матері чоловіка, що накульгував, та парасоля завадила роздивитися обличчя.
Успішний музикант-син футболіста у пам'ять про батька починає навчати футболу свого сина.
2. «Голкіпер» — ігровий короткометражний.
Логлайн:
Футбольний голкіпер-ветеран, чиї кращі роки далеко позаду, вирішує покінчити життя самогубством, коли йому відмовляють вийти на поле в останній день контракту і працевлаштуватись у клубі, адже це унеможлювлює виплату житлового кредиту та лікування важко хворої матері.
Синопсис:
Футбольний голкіпер Микола Вернидуб закінчує спортивну кар'єру. Його кращі роки — далеко позаду. Йому 37 і на поле він виходить рідко, сидячи на лаві запасних у формі з номером 22. У складі першолігової «Отави» він є другим воротарем. Це та команда, в якій він розпочинав і з якою 10 років тому здобув бронзову нагороду І ліги.
Сьогодні завершується його контракт і він має в останнє вийти на поле. Головний Тренер пообіцяв, що випустить на заміну, аби попрощатися з професійним футболом.
Зранку до його квартири, де він живе з Дружиною і десятилітньою Донькою, приносять лист від банку з нагадуванням про заборгованість по виплатам за житловий кредит.
Вернидуб відвідує батьків, що живуть у старій, але майже заново відбудованій його коштом домівці. Привозить їм продукти і дорогі ліки для важко хворої матері. Повідомляє їй, що домовився про лікування у дорогій клініці. Та відмовляється через вартість лікування, одначе Вернидуб наполягає, кажучи, що це не її клопіт.
На потриманій, зі слідами рихтування, іномарці, де заїдає дверцята, Вернидуб привозить свою десятилітню Доньку і Дружину на матч.
Перед грою в роздягальні Основний Воротар каже Вернидубу, що готовий симулювати травму і залишити поле, аби той вийшов на заміну. Вернидуб відповідає, що не варто, бо Головний Тренер дав йому обіцянку.
Разом з іншими перевдягається і третій — Резервний Воротар, якому лише 18 років і він грав тільки за юнацьку команду і ще не виступав в основному складі.
У роздягальні Головний Тренер і нагадує про високу ціну сьогоднішнього матчу. «Отава» йде на шостому місці, а її суперник — «Степовик» — на третьому, отже рідні стіни і турнірна таблиця зобов'язує «Отаву» до відповідного результату.
Дружина і Донька займають місця на трибунах. Команди виходять на поле. На лавці запасних Вернидуб подумки згадує основні віхи своєї кар'єри.
Тим часом на полі іде запекле протистояння і Головний Тренер без кінця біля лінії поля — весь у грі.
Під кінець першого тайму «Отава» пропускає гол внаслідок обрізки в центрі поля. У роздягальні Головний Тренер накачує футболістів, докоряючи їм прикрими помилками в обороні.
Другий тайм. Посилюючи атаку, Головний Тренер випускає на поле двох нападників.
Донька і Дружина чують розмову вболівальників, які згадують Вернидуба. Здебільшого — іронічно, глузливо. Жартують, що Вернидуб так довго на лаві запасних, що мабуть вже пустив там коріння.
Лише один з вболівальників, старшого віку, пригадує минулі заслуги футбольного ветерана. В них зав'язується суперечка, яку перериває забитий м'яч. Відзначився один з нападників, які вийшли на заміну. Вболівальники відзначають прозорливість Головного Тренера.
Матч триває і до фінального свистку лишається 15 хвилин. Аж тут Основний Воротар піднімає руку і просить зупинити гру. Тримаючись за гомілкостоп, він повідомляє Судді про травму і накульгуючи, іде з поля.
Вернидуб одягає рукавички і підходить до Головного Тренера, готовий вийти на заміну. Це бачать Дружина і Донька, яка підводиться з місця і у піку вболівальникам, що глузували з її батька, гучно заявляє, що він — найкращий голкіпер у світі, а ті, хто цього не розуміють — придурки.
Одначе, Головний Тренер ніби не помічає Вернидуба поруч і в порушення обіцянки випускає на поле Резервного Воротаря. Зніяковілий Вернидуб у розпачі йде до роздягальні. Засмучені побаченим, лишають трибуни і Дружина з Донькою.
У роздягальні Вернидуб перевдягається і складає форму у сумку та чуючи свист трибун вертається. Вболівальники обурені рішенням арбітру призначити у ворота «Отави» пенальті.
Вернидуб непомітно для інших спостерігає за ігровим моментом. Резервний Воротар блискуче відбиває удар і трибуни вибухують схвальним ревом і оплесками.
Після гри Вернидуб іде на бесіду до Головного Тренера. Той каже, що попри дану обіцянку не збирається виправдовуватися. Бо він не Святий Миколай, а тренер, який відповідає за результат і саме це для нього — понад усе.
Заявляє Вернидубу, що якби рахунок був іншим і «Отава» мала б запас міцності у три, два, бодай один м'яч, то випустив би його на поле. Але не за таких розкладів, як у матчі.
До того ж він помітив, як Основний Воротар спочатку кульгав на одну ногу, а потім на іншу. Не варто, каже Головний Тренер, було цього робити у такому важливому поєдинку, коли нічия і доля матчу висить на волосині.
Головний Тренер відзначає вдалий дебют Резервного Воротаря, який попри свій вік показує достойні результати і має більше ігрової практики в юнацькій команді, ніж Вернидуб — в основному складі.
Головний Тренер підсумовує, що не кожному воротареві бути Шовковським чи Буффоном і дорікає Вернидубу, що той засидівся — треба було йти раніше, але попри все команда тримала його до останнього.
Вернидуб просить лишити його на роботі в клубі, бо зараз він у фінансовій скруті, адже через житловий кредит заліз у борги. На що отримує від Головного Тренера відмову через відсутність вакансій. Наставник докоряє Вернидубу, що вчасно не попіклувався про своє майбутнє.
Йдучи, Вернидуб просить не карати Основного Воротаря і бере всю провину на себе, мовляв, це була його ідея.
Вернидуб відвозить Доньку і Дружину додому. Там він іде до своєї кімнати й кладе до сумки мисливський карабін і патрони. Каже, що їде до клубу підписувати купу документів.
На околиці міста у парковій зоні він помічає порожній футбольний майданчик для аматорського футболу і зупиняється за воротами.
Основний Воротар приїжджає до квартири Вернидуба, аби підтримати його, але того немає. Дружина запрошує візитера в гості.
Донька помічає відкритий сейф та відсутність у ньому рушниці. Дружина дзвонить Вернидубу, але той не відповідає. Всі разом сідають в автівку Основного Воротаря і вирушають на пошуки.
Спочатку їдуть до клубу, потім на стадіон, далі — на спортивно-тренувальну базу команди за містом.
Вернидуб прикладає ствол карабіну під підборіддя і тягнеться до гачка. Коли він готовий натиснути, у скло дверцяти автомобіля влучає футбольний м'яч: на поле прийшли аматори різного віку і розминаються перед грою.
Вернидуб проситься пограти з ними. Коли він перевдягається у воротарську форму з прізвищем Вернидуб на спині, здивовані аматори впізнають у ньому голкіпера «Отави».
Під час гри Вернидуб майстерно парирує всі удари, лишаючи ворота недоторканими. Суперники ремствують, що його не проб'єш.
Коли автівка Основного Воротаря їде повз, Донька помічає Вернидуба у воротах. Вони під'їжджають до майданчика.
Захоплений грою, Вернидуб не відразу бачить їх. Тим часом команда Вернидуба забиває гол. Одначе невдовзі через підніжку отримує пенальті у власні ворота.
Вернидуб готується відбити одинадцятиметровий. Після удару він стрибає за м'ячем та не дотягується до нього. Вернидуб знизує плечима. У відповідь чує оплески Основного Воротаря, які підхоплює Донька, Дружина, а згодом і всі аматори на полі, включно з тим, хто забив гол з пенальті. Донька біжить до Вернидуба і він підхоплює її на руки.
Наступного дня Головний Тренер викликає до свого кабінету Основного Воротаря на виховну бесіду. Основний Воротар входить, коли Головний Тренер має телефонну бесіду. Він говорить зі своїми знайомим тренером з клубу ІІ ліги, з'ясовуючи, чи є в них вакансії у тренерському штабі.
Спочатку чує, що ні, але коли повідомляє прізвище Вернидуба, там залюбки погоджуються взяти того тренером по роботі з воротарями.
Закінчивши бесіду, Головний Тренер суворо дивиться на Основного Воротаря. Каже, що воротар він класний, а от актор — хріновий, бо забуває, на яку ногу треба кульгати. Попереджає, щоби така художня самодіяльність була вперше і в останнє.
Запитавши, чи все той зрозумів, відпускає його. Але потім затримує, встає і протягує Основному Воротареві руку, опосередковано визнаючи благородність його жесту. Вони тиснуть один одному руку.
Більше кінопроєктів — тут: