НАТ. БАГАТОПІД'ЇЗДНА ДЕВ'ЯТИПОВЕРХІВКА — ДЕНЬ
До будинку іде високий дуже кремезної статури (як Вірастюк) чоловік — це ВЕДМІДЬ (40). В руках продуктовий пакет, де на дні лежить невеличкий короб. Чути, як лунає сирена, сповіщаючи про повітряну тривогу.
Не доходячи до під'їзду, зупиняється. Дістає смартфон. натискає на виклик. Спочатку з динаміку чути довгі гудки, потім — короткі.
Ведмідь обертається спиною до будинку, ніби збираючись іти геть. Мнеться, тупцюється. Знову обертається, дивиться на будинок і нерішуче прямує до під'їзду.
ІНТ. БАГАТОКВАРТИРНИЙ БУДИНОК — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь заходить у під'їзд, підходить до ліфту. Натискає на кнопку. Ліфт не їде. Ведмідь киває, ніби згадуючи, що підйомник не працює, і підіймається сходами.
CUT
Ведмідь неквапливо підіймається маршем за маршем.
CUT
На одному з поверхів Ведмідь бачить ДІДА (75) та БАБУ (70). Вони стоять біля дверей квартири із продуктовими сумками. Баба дістає з кишені ключі, вставляє у замок, прокручує. Дід помічає Ведмедя.
ДІД
О! Ведмідь! Давно не бачились! Здоров був!
БАБА
Здрастуй, Міша.
Ведмідь підіймається сходами.
ВЕДМІДЬ
Здрасьтє.
ДІД
Ну як воно, га? Ти куди це пропав?
Ведмідь проходить повз Діда з Бабою, підіймається наступним маршем.
ВЕДМІДЬ
Та ніяк.
ДІД
А чого так?
Дід дивиться услід Ведмедю, що далі підіймається сходами.
Баба прочиняє двері.
БАБА
(стишено)
Свєта його виставила. З місяць тому. Тепер у мами живе.
ДІД
З чого б це?
БАБА
А з того що бешкетувати став. І все — через це діло. Випивати почав. А як вип'є, то шаленіє. Він як грюкне, то все надрузки. Меблі їй потрощив.
ДІД
Ти ба... А ніби тихий, спокійний.
БАБА
Це коли тверезий. А як хильне... Так йому хоч піти є куди. А тебе як виставлю — то бомжем будеш. Хіба що на цвинтарі притулок собі знайдеш. Так шо гляди в мене. Кожен день дудлиш. Поки не зальєся по самі вінця.
Баба заходить у квартиру.
ДІД
Цить, стара! Розпатякалася! Я тобі виставлю. На цвинтарі. Невідомо, хто з нас перший брикнеться. І все ти про всіх знаєш!
БАБА (ЗК)
А то як же! Та заходь вже, не стовбич!
Дід із двома сумками в руці заходить у квартиру.
ДІД (ЗК)
В тебе своє лєкарство, а в мене – своє. От і п'ю. Від нервів.
БАБА (ЗК)
Аж поки не заснеш та й всишся.
ДІД (ЗК)
А то вже побічний ефект. Як у всіх ліків.
Дід зачиняє двері.
СUT
Ведмідь долає черговий сходинковий марш і підходить до залізної двері. Стоїть у нерішучості. Прислуховується до того, що за дверима. Підносить палець до дзвінка. Натискає. Згадує, що немає світла, віднімає палець від кнопки.
Підносить великі зігнуті вкулік пальці до двері, збираючись стукати. Опускає руку. Тупцюється. Вдихає та видихає. Підносить зігнутий вказівний палець і обережно стукає у двері. Чекає. Знову стукає.
Чути, як відкриваються внутрішні двері. Шурхіт. Пауза. Ведмідь чекає, нервово чухаючи щоку і підборіддя.
Двері відчиняються. На порозі — СВЄТА (35). Вона притримує двері і мовчки дивиться на Ведмедя. Той стоїть винувато схиливши голову та відводячи погляд.
ВЕДМІДЬ
Здрастуй, Свєта.
З квартири чути дитячий голос (10).
ЯРИНА (ЗК)
Ма, хто там?
СВЄТА
Чого тобі?
ВЕДМІДЬ
Свєт, я...
СВЄТА
Я же сказала.
ВЕДМІДЬ
Я знаю... Я дзвонив, але ж ти не береш трубку.
СВЄТА
Бо не лише бачити, чути тебе не хочу.
Свєта зачиняє двері, Ведмідь затримує їх рукою.
СВЄТА
Пусти!
Ведмідь тримає двері рукою.
ВЕДМІДЬ
Чекай, Свєта!
СВЄТА
Пусти двері!
ВЕДМІДЬ
Я — все, Свєта, я кинув... Та я ж не алкоголик якийсь і ніколи не був, Свєта. Це в мене так... Я більше не...
Свєта різко смикає двері, Ведмідь прибирає руку, відпускаючи їх.
СВЄТА
Іди!
Света зачиняє двері.
Ведмідь лишається стояти. Хитає з розпачу головою, іде до сходів, спускається.
НАТ. НАЛИВАЙКА — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь із пакетом іде повз наливайку. Затримується на ній поглядом, зупиняється навпроти. Стоїть. Міркує. Іде до наливайки.
ІНТ. НАЛИВАЙКА — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь кладе на прилавок купюру. ПРОДАВЧИНЯ наливає у стаканчик кон'як.
Ведмідь бере стаканчик, підносить до рота. Дивиться на пакет, який триає у руці. Застигає. Ставить стаканчик назад на прилавок. Виходить.
ІНТ. БАГАТОКВАРТИРНИЙ БУДИНОК — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь швидко долає один сходинковий марш за іншим.
CUT
Підходить до дверей. Часто дихає. Енергійно стукає по ним зігнутим вказівним пальцем. Чекає. Знову стукає, вже сильніше.
З-за дверей чути голос Свєти.
СВЄТА (ЗК)
Що таке? Чого тарабаниш?
ВЕДМІДЬ
Свєта!
СВЄТА (ЗК)
Мені що, поліцію викликати?
ВЕДМІДЬ
Тобі мама моя дзвонила?
Свєта мовчить.
ВЕДМІДЬ
Мені казала, що дзвонила... Дзвонила, Свєт?
СВЄТА (ЗК)
Дзвонила.
ЯРИНА (ЗК)
Це тато, ма?
ВЕДМІДЬ
Я, доню. Привіт, мала!
ЯРИНА (ЗК)
Привіт. Ма, а чого ти не відкриваєш?
ВЕДМІДЬ
Вона торт спекла. Для Ярини. Їй подобається. Хочеш, Ярино?
ЯРИНА (ЗК)
Шоколодний, з горішками?
ВЕДМІДЬ
Так. З горішками. Той, що ти любиш, доню. Свєта!
ЯРИНА (ЗК)
Ма, відкрий.
Ведмідь чекає. Зрештою, чує, як відкривається замок.
ІНТ. КВАРТИРА ГОСТЬОВА — НАСТУПНОЇ МИТІ
Свєта відчиняє двері і йде на кухню. ЯРИНА (10) бачить Ведмедя і лине до нього.
ЯРИНА
Татусику!
Ведмідь нахиляється до Ярини і та чіпляється йому на шию. Ведмідь обіймає Ярину, цілує.
ЯРИНА
Ма, він побрився добре і надушився сильно. Пахне приємно. Заходь!
Ярина відпускає Ведмедя. Він зачиняє двері.
ЯРИНА
Де мій тортик?
ВЕДМІДЬ
Ось.
Ведмідь дістає короб з пакету і дає Ярині. Вона іде з ним на кухню.
ЯРИНА
Мій улюблений.
Ведмідь знімає взуття. Іде за Яриною до кухні.
ІНТ. КВАРТИРА КУХНЯ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь заходить до кухні. Свєта стоїть біля вікна спиною до Ведмкдя, дивиться на вулицю. Ярина відкриває короб, що стоїть на столі.
ЯРИНА
Ух, ти! Дивися, ма, з сердечком!
Свєта не обертається. Ярина йде до шафи зі столовими приборами, відкриває, дістає ножа і виделку.
ЯРИНА
Татусику, дістань мені тарілку!
Ведмідь дістає з полиці маленьку тарілку.
ЯРИНА
Ні, он ту — мою! Ти що, забув?
Ведмідь бере пальцями іншу тарілку, дивлячись на Свєту, що продовжує стояти до нього спиною біля вікна. Він незграбно дістає тарілку і та раптово вислизає з пальців — падає на підлогу, дзвінко б'ється, розлітаючись надрузки.
ЯРИНА
Ой!
Свєта здригається й різко обертається. Ведмідь ніяковіє.
СВЄТА
Молодець! Не встиг зайти, як почало гриміти. Щоби тобі ще тут розбити? Бо не все ж потрощив. Щось і ціле лишається. З минулого разу.
ЯРИНА
Може це на шастя, ма? Не свари його. Він же не хотів. Я зараз приберу.
Ярина нахиляється і підбирає великі уламки, кидає їх у сміттєве відро. На підлозі лишаються дрібніші уламки.
ЯРИНА
Зараз підмету.
Ярина бере віник біля сміттевого відра.
СВЄТА
Облиш, Ярино. Потім.
Ярина починає замітати.
СВЄТА
Чуєш? Я сказала потім.
Ярина перестає підмітати.
СВЄТА
Бо невідомо, скільки і чого тут ще розіб'ється. От тоді вже й підметеш, все разом. А поки — піди почекай.
ЯРИНА
Ну, ма!
СВЄТА
Ярино, лиши нас.
ЯРИНА
Знову сваритиметесь?
Ярина ставить віник біля відра і йде з кухні.
Ведмідь схиляє голову. Винувато відводить погляд.
ВЕДМІДЬ
Я не хотів. Вибач.
СВЄТА
Ти вибачаєся тіки за те, що не хотів потрощити? А за те, що хотів і потрощив — ні?
Ведмідь мнеться. Важко зітхає.
ВЕДМІДЬ
І за те — теж.
СВЄТА
Ну, торт ти приніс. Що ще?
ВЕДМІДЬ
Я не тільки торт... Ярину побачити.
СВЄТА
Побачив.
ВЕДМІДЬ
Я скучив... За вами. За нею і... тобою.
СВЄТА
Звучить як комплімент. Давненько не було від тебе чути чогось подібного. Спасибі мамі. І за торт, і за... вибачення. Тіки ж не забудь їй переказати, коли вернеся.
ВЕДМІДЬ
Я не хочу вертатися. Я хочу повернутися сюди. До вас. Я хочу бути з вами. Обома. Мій дім — тут.
Свєта сідає на табуретку.
СВЄТА
Колись так і було... До певного часу.
Свєта дивиться на торт.
СВЄТА
Але боюся, цього не повернеш. Бо... Я не знаю, як це зробити... З тобою щось трапилося. Я тебе не впізнаю. Попри твою силу, я ніколи тебе не боялася. Ти завжди був таким добрим. Таким кремезним, але таким лагідним. Навіть коли злився, все одно... Ти був по-дитячому милим. Безобідним велетнем. Це ж треба, який збіг: і звати Міша, і прізвище Ведмідь. І сам як... Аж раптом... Ти перемінився. Я думала, що помиляюсь, що мені здається. Відганяла від себе усякі погані думки. Бо не хотіла вірити... що ти вже інший. Але причину цього я досі не збагну. Ти навіть на святах, на днях народження: своєму, моєму, Ярини — ніколи не перебирав. Щоби ти колись напився? Я ніколи не бачила тебе п'яним. Тим більше, таким агресивним. Звідки така лють у твоїх очах? Звідки вона там взялася? Ніби в тобі прокинувся якийсь звір. Ти носив мене на руках, Міша. Як так сталося, що ти став замахуватися на мене? Я що, маю битися з тобою? Я? З тобою, Міша?
ВЕДМІДЬ
Я не бив тебе.
СВЄТА
Поки ні, слава Богу. Але ти шарпав, тягнув, викручував мені руки. Колись обіймав — палко і міцно, але ніжно, а то — схопив, і не відпускаєш. І мені не вирватися з твоїх залізних клешней. Ще б трохи і розчавив! Добре, що на меблі переключився. І потрощив їх, а не... Бо прибив би.
Свєта дивиться на Ведмкдя. Той відводить погляд, нишпорить ним по підлозі, по кухні.
СВЄТА
Ну скажи щось, раз прийшов, Міша.
Ведмідь дивиться на Свєту.
ВЕДМІДЬ
В мене є що. Я...
СВЄТА
Що?
ВЕДМІДЬ
Я бачив тебе... З ним.
СВЄТА
Мене з ким?
ВЕДМІДЬ
З ним... Ти знаєш з ким.
Свєта здивовано дивиться на Ведмедя.
CUT
Ярина стоїть за кутом, уважно прислуховуючись до бесіди на кухні.
СВЄТА
Знаю? Оце так поворот. Не знаю, Міша, скажи. Дуже цікаво.
Ведмідь нервово чухає щоку, підборіддя. Важко зітхає.
ВЕДМІДЬ
З директором твоїм. Я впізнав його по фото, які ти показувала. З корпоративів.
СВЄТА
Тобто... Де бачив? Коли?
ВЕДМІДЬ
Ну, місяця два тому. Десь так.
СВЄТА
(насторожено)
І що ти бачив?
ВЕДМІДЬ
Як ти сідаєш в його машину. Темно-синю «Тойоту».
СВЄТА
Чим далі, тим цікавіше...
ВЕДМІДЬ
Того дня я недалеко від офісу вашого опинився. Думав, зайду, аби разом з роботи додому поїхати. І вже на підході побачив... Як ти з ним виходила. Ти так з ним... Ви були... Вам було так весело. Він тримав тебе за талію.
СВЄТА
Ого?
Свєта встає з табуретки, підходить до вікна. Стоїть мовчки, дивлячись на вулицю, спиною до Ведмедя. Хитає головою, знизує плечима.
СВЄТА
Він справді підвіз мене.
ВЕДМІДЬ
Тоді ти прийшла додому пізніше мене. Набагато пізніше.
СВЄТА
Так... Бо нам треба було... Ми... Ми заїхали...
Свєта замовкає.
ВЕДМІДЬ
Куди, Свєта? Я набирав тебе. Вже коли був удома. Ти сказала, що затримуєся на роботі.
Свєта якусь мить мовчить, потім обертається до Ведмедя.
СВЄТА
Бо це було пов'язано з роботою. Ми заїхали у податкову. Я же бухгалтер. А він — гендиректор. Ми якраз здавали звіт. І ледь вкладалися у строк. Там могли виникнути питання, їх треба було вирішувати на місці. Ми мали заповнити бланки, які там отримали. Поставити печать і підписи. Тому і сказала, що затримуюсь на роботі. А потім він підвіз мене додому.
Ведмідь дивиться в очі Свєти важким поглядом.
СВЄТА
Це весь компромат на мене чи може іще шось?
ВЕДМІДЬ
В нього був такий костюм. Я такі носити не вмію. Я в них смішний. Якщо влізу. І машини такої немає. І ніколи не буде. Дивлячись на вас мені здалося... Виглядало так, що ви...
СВЄТА
Коханці?
ВЕДМІДЬ
Ну... десь так.
CUT
Ярина за кутом здивовано вирячує очі і прикушує губи.
ВЕДМІДЬ
А ще ті квіти, які ти принесла. Той букет. Я подумав, з чого б це? Це ж не твій день народження або щось таке.
СВЕТА
Це якраз за той звіт. Успішний. Ми впорались.
ВЕДМІДЬ
Я навіть хотів сходити до вашого офісу... Та не став. Не тому, що злякався. А може і так, тільки не когось, а себе. Того, що міг би зробити з тим директором. І чим би це могло скінчитись. Я би його на раз два — у баранячий ріг. Справді, прибив би.
СВЄТА
І ти врішив залізти у пляшку. Такий великий, але тобі це вдалося.
Свєта знову сідає на табуретку.
ВЕДМІДЬ
Я не знав, що робити. Кепсько мені було. Дуже. Хоч я і ведмідь, але не залізний.
СВЄТА
То ось воно що?.. Чому ж не казав нічого? Тільки руки мені крутив?
ВЕДМІДЬ
Не хотів тебе відпускати. Хотів утримати з собою.
СВЄТА
Он як. Як же мені було здогадатися?
ВЕДМІДЬ
Я не зможу без вас. Без Ярини.
Ведмідь підходить до Свєти, опускається на коліно і обіймає її.
ВЕДМІДЬ
Я кохаю тебе, Свєта. Коли почалася війна, я хотів піти добровольцем. Але ти не пустила. Бо любила мене. Сказала дочекатися повістки. І я лишився. А тепер, Свєта? Ти мене любиш?
Ведмідь торкається щокою її щоки. Свєта кладе свою руку на шию Ведмедя. Гладить по спині. Якийсь час вони мовчки пестять один одного. Ярина виглядає з-за кута.
ЯРИНА
О! А я думаю, чого ви затихли? Ви помирилися?
Ярина підбігає до Ведмедя і Свєти. Обіймає обох.
ЯРИНА
Класно пахне, ма? То що, тато може в нас лишитися?
Свєта з поблажливою посмішкою дивиться на Ведмедя.
ВЕДМІДЬ
Тільки до мами за речами збігаю. Я швидко — туди і назад.
Ведмідь підводиться.
Ярина знову береться за віник, аби підмести дрібні уламки тарілки.
ЯРИНА
Так а що з тим директором, ма?
Ведмідь і Свєта переглядаються.
НАТ. ДВІР БАГАТОПОВЕРХІВКИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь у доброму гуморі виходить з під'їзду.
CUT
Швидким кроком виходить з подвір'я на вулицю.
НАТ. ВУЛИЦЯ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь йде вздовж дороги. Бере смартфон. Натискає на виклик. Підносить смартфон до вуха. Його обличчя випромінює радість.
ВЕДМІДЬ
Ма! Алло? Чуєш мене? Я був у Свєти. Все добре, ма!
У цю мить чути свист і неподалік — яскравий спалах і за мить — гучний, великої сили вибух. Ведмідь здригається. Спрацьовує сигналізація автівок. Ведмідь оглядаеться.
Ведмідь бачить, як над вцілілими корпусами багатопід'їздної дев'ятиповерхівки клубочиться чорний дим. Ведмідь все швидше йде назад, до будинку.
НАТ. ДВІР БАГАТОПОВЕРХІВКИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Він забігає у двір і ціпеніє від побаченого. Він хапається руками за голову. Стоїть у хмарі диму та пилу, що насунулася на нього. Поряд з ним під ногами розкидане будівельне сміття, уламки скла, шматки бетону.
Ведмідь кидається до під'їзду.
ІНТ. БАГАТОКВАРТИРНИЙ БУДИНОК — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь стрімголов підіймається задимленими та запиленими сходинковими маршами, всіяними уламками скла, шматками бетону.
CUT
Ведмідь пробігає квартиру Діда та Баби, двері якої відкриті, ступає на наступний сходинковий марш. З квартири виходить Дід, чий одяг весь у пилу і штукатурці.
ДІД
Міша, мою стару привалило. Мені самому її не підняти.
Ведмідь зупиняється, розвертається і прспішає до квартири Діда і Баби. Вбігає у двері. Дід заходить за ним. Чути грюкіт. Ще за кілька миттєвостей з квартири виходить Ведмідь, який несе Бабу. Він спускається з нею маршем. За ним — Дід.
НАТ. ДВІР БУДИНКУ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь кладе Бабу на землю. До неї нахиляється Дід. Ведмідь повертається до під'їзду.
ІНТ. БАГАТОКВАРТИРНИЙ БУДИНОК — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь швидко долає марш за маршем.
СUT
Ведмідь підбігає до дверей квартири Свєти. На стіні поруч — кілька великих тріщин, а двері — зім'яті й трохи вигнуті від ударної хвилі. З дверей іде дим.
Ведмідь просовує руку між стіноб і дверимв і ще більше вигинає їх назовні. Просовує руку за двері вниз, намагаючись намацати замок та відкрити його. Йому це вдається.
Ведмідь бачить внутрішні двері і починає сильно бити по них руками. Потім трохи відходить і б'є по них ногою: раз, другий, третій.
Розбігається і таранить їх корпусом, вдаряється по них плечем. Б'є руками. Знову щосили б'є ногою. Щосили вибиває їх руками. Зрештою, двері прочиняються.
ІНТ. КВАРТИРА — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь вбігає в квартитру — вона сильно задимлена і потрощена ударною хвилею.
Крізь дим і мотлох Ведмідь іде на кухню. Він бачить Свєту, що лежить на підлозі. Ведмідь підходить і схиляється до неї. Обличчя Свєти посічене уламками скла і сильно скривавлене.
ВЕДМІДЬ
Свєта!
Ведмідь хоче підняти її, але та його зупиняє слабким, ледве чутним голосом.
СВЄТА
Ярину.
Ведмідь підводиться і біжить до іншої кімнати. Там дим, пил і розгардіяж від ударної хвилі, але Ярини немає.
ВЕДМІДЬ
Ярина! Ярина!
Ведмідь іде до іншої кімнати і помічає на підлозі завалену штукатуркою, склом та віконною рамою Ярину. Вона теж уся скривавлена.
Ведмідь нахиляється, прибирає з неї різні уламки.
ВЕДМІДЬ
Ярино!
ЯРИНА
Я нічого не чую. Мені так боляче.
Ведмідь бере Ярину на руки і поспішає з квартири.
НАТ. ДВІР БУДИНКУ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь кладе Ярину на землю. Знімає з себе куртку, лишаючись у светрі, стелить на землю і кладе на неї Ярину. Очі в Ярини закриті.
ВЕДМІДЬ
Зараз! Я за мамою!
Ведмідь біжить назад до під'їзду.
ІНТ. БАГАТОКВАРТИРНИЙ БУДИНОК — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь долає один задимлений та запилений сходинковий марш за іншим.
ІНТ. КВАРТИРА — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь вбігає у квартиру. Проходить на кухню. Нахиляється до Свєти.
ВЕДМІДЬ
Я тут, Свєта. Я з тобою.
Свєта не реагує. Її очі застигли і заскляніли.
ВЕДМІДЬ
Ні, Свєта!
Ведмідь тормошить її.
ВЕДМІДЬ
Свєта.
НАТ. БАГАТОКВАРТИРНИЙ БУДИНОК — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь виносить на руках бездиханне і скривавлене тіло Свєти. Ведмідь дивиться на Свєту і плаче. Він підходить до Ярини і кладе Свєту поряд. Плачучи, він дивиться на Свєту.
Ведмідь переводить погляд на Ярину і бачить, що в неї закриті очі. Він помічає, що вона не дихає.
Ведмідь підсідає до Ярини. Кладе долоню на її щоку. Кладе голову на груди Ярини, намагаючись почути серцебиття. Піднімає голову, дивиться на її обличчя.
ВЕДМІДЬ
Яриночка! Доню! Ні...
Ведмідь починає гучно ридати. Він стає на коліна і прихиляє Ярину до себе. Цілує її
ВЕДМІДЬ
Яриночка.
Ведмідя трясе. Він ридає, міцно прихиляючи Ярину до грудей.
Ведмідь опановує себе. Він перестає ридати. Витирає сльози. Підводиться з колін. Обертається до будинку. Піднімає голову, дивиться нагору, складає руки в кулаки і потрясаючи ними гучно кричить у небо.
ВЕДМІДЬ
Я Ведмідь! Я Ведьмідь!! Я Ведмі-і-дь!!! Я Ведмі-і-ідь!!!
ЗАТЕМНЕННЯ
ІНТ. ПРИВАТНИЙ БУДИНОК — ДЕНЬ
Ведмідь сидячи на ліжку, закриває наповнений рюкзак.
СUT
Ведмідь одягає піксельну форму солдата ЗСУ. Застібується.
НАТ. ПРИВАТНИЙ БУДИНОК — НАСТУПНОЇ МИТІ
Ведмідь з рюкзаком у руці та у формі солдата ЗСУ виходить на ганок. За ним — його МАТИ з палицею. Обидва йдуть до хвіртки.
CUT
Ведмідь обіймає зарюмсану Мати.
ВЕДМІДЬ
Не хвилюйся. Диви, який я Ведмідь. Нічого зі мною не станеться. Себе бережи.
МАТИ
Ведмедику мій.
Ведмідь цілує Мати.
ВЕДМІДЬ
Все, ма... Давай. Пока.
Ведмідь відкриває хвіртку і йде дорогою, обабіч якої стоять приватні будинки. Мати хрестить Ведмедя і дивиться йому вслід.
НАТ. ДОРОГА У ПРИВАТНОМУ СЕКТОРІ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Берці Ведмедя крок за кроком ідуть дорогою. На його широкій спині висить рюкзак.
Ведмідь доходить до повороту. Це метрів у ста від хвіртки. Ведмідь зупиняється і обертається. Бачить Мати, яка махає йому рукою. Ведмідь у відповідь махає їй.
ВЕДМІДЬ
(стишено)
Прощавай, мамо. Прощавай.
Ведмідь обертається і йде далі. За кілька кроків він повертає і зникає за поворотом.
-кінець-
