Кінопроєкт «Спогад» — ігровий короткометражний.

Жанр: драма, фентезі.

Логлайн:

Перед Волоцюгою у нічліжці раптово постає Чарівник, пропонуючи докорінно змінити злиденне життя на краще, зробивши жебрака заможним і щасливим. Для цього Волоцюзі лише треба зректися усіх його спогадів. Волоцюга радий дивовижному шансу на портяунок, але з'ясовується, що має один спогад, від якого відмовитися не може.

Синопсис:

Брудний, давно не голений Волоцюга з розпатланим і скуйовдженим волоссям іде вулицею з торбинами в руках. На його обличчі — давній і глибокий шрам. Заглядає в урни, дістає звідти пляшки з-під пива. Випиває залишені краплі.

Риється у сміттєвому баку, ретельно перебираючи вміст. Підбирає з землі недопалки.

У захаращеній різним мотлохом і непотребом місцині за гаражами влаштовується на нічліг. Розводить багаття. Курить недопалок, п'є з пластикової пляшки самогон, занюхуючи рукавом засмальцьованої куртки.

Влаштовується на викинутий поламаний диван, накриваючись ганчір'ям. Засинає.

Волоцюга прокидається від сильного нападу кашлю. Тягнеться за баклашкою, як раптом місцина освітлюється немов від увімкненого прожектору, а перед ним постає Чарівник у Білому — молодий чоловік з тростинкою у білому пальті, такого ж кольору костюмі й туфлях.

Ошелешений Волоцюга лякається, питаючи в Чарівника, хто він. Той відповідає, що він — шанс для Волоцюги змінити життя на краще: стати здоровим, заможним і успішним.

Чарівник запевняє, що здатен змінити майбутнє Волоцюги, зробивши його гідним людини. Обіцяє нову реальність з новим Волоцюгою, де ніщо не нагадуватиме йому про злидні.

Єдина умова для пропонованого порятунку — усвідомлений вибір і тверде рішення Волоцюги зректися усіх спогадів, які має.

Спантеличений Волоцюга каже, що йому нічого згадувати, бо кожен день — як той самий. Тому не розуміє в чому підступ. Зрештою, говорить, що готовий.

Тоді Чарівник вимагає у Волоцюги віддати світлину, яку той носить під лахами. Волоцюга дивується, звідки Чарівник про неї знає.

Волоцюга дістає світлину, на якій заснятий двадцять років тому — респектабельного вигляду доглянутий чоловік в костюмі з голочки — разом із малою Донькою і красунею-Дружиною.

Волоцюга згадує роковий день, коли всі потрапили в катастрофу на автівці, якою він кермував. Їдучи, він цілувався з Дружиною. І хоча дорога попереду була чистою, смертельна небезпека чатувала на них з другорядної дороги.

Перед тим, як вантажівка, не пропустивши їхню автівку, врізалася в неї на повній швидкості, Донька гучно вигукнула: «Татусю!».

Волоцюга розгублено запитує в Чарівника, навіщо йому ця світлина. Той нагадує Волоцюзі про умову забути все, що пов'язує його з цим життям, аби отримати нове. Каже, що угода запрацює, коли віддасть цю світлину. Віддана світлина стане символічним підписом Волоцюги під угодою і тоді вона почне діяти.

Волоцюга вагається, не наважуючись віддати світлину, бо це єдина річ, яка лишилася в нього як найдорожчий спогад про людей, яких він так любив.

Чарівник зауважує Волоцюзі, що той вже двадцять років картає себе за те, в чому не винуватий. Саме автокатастрофа із загибеллю Доньки і Дружини пустила життя Волоцюги під укіс, викинувши, зрештою, на смітник.

Без згоди забути фатальний інцидент, а значить і все, що з ним пов'язано, Волоцюга не отримає шансу на нове життя і лишатиметься яким є, поки не загнеться, а до цього, як запевняє Чарівник, вже дуже не довго.

Чарівник наполягає, що забути в даному випадку — не значить зрадити. Це означає не продати душу, а врятувати її.

У важких роздумах Волоцюга вже наважується віддати світлину і протягує її Чарівникові, як раптом звідкись чує голос його Доньки: «Татусю!».

Чарівник каже, що це марево і омана, спонукаючи Волоцюгу віддати світлину, отримавши для себе порятунок. А ще зауважує, що в новому житті Волоцюгу очікують нові зустрічі і стосунки, а значить можливість мати дітей, яких він любитиме не менше.

Волоцюзі знову чується дончене «Татусю!» і він відмовляє Чарівникові, проганяючи того геть. Каже, що нікому не віддаватиме свого спогаду.

Чарівник зникає разом із світлом навколо, що з'явилося з його появою.

Волоцюга ніжно цілує світлину і лягає спати, міцно притискаючи її до грудей.

Невдовзі він перестає дихати, а світлина з випростованої руки вислизає на землю.

СЦЕНАРІЙ:

1. НАТ. ВУЛИЦЯ — ДЕНЬ
Вулицею у розхристаному лахмітті іде, нога за ногу, ВОЛОЦЮГА (50) з великими брудними торбами в руках. Він давно неголений, із замурзаним обличчям, з неохайною бородою і розпатланим, скуйовдженим волоссям. На правій стороні обличчя на лобі і щоці видно давній, але глибокий шрам. Сильно й надривно кашляє.
Заглядає у сміттєву урну. Нахиляється, витягає звідти скляну пляшку з-під пива. Бере до рота, випиває кілька крапель, кладе пляшку у торбу.
CUT
Волоцюга риється у сміттєвому баку, ретельно перебираючи викинуте сміття.
СUT
Волоцюга піднімає недопалок з землі, кладе у кишеню куртки.
2. НАТ. НІЧЛІЖКА ВОЛОЦЮГИ — НІЧ
У захаращеному різним сміттям та кинутим непотребом куточку за гаражами Волоцюга сидить на поламаному дивані зі спинкою і гріє руки на розведеному багатті.
Поруч на землі — торбина і невеличка пластикова пляшка з білою рідиною. Дістає з кишені засмальцьованої куртки недопалок, затискає його губами. Протягує клаптик паперу до вогня, підпалює і підносить до недопалку. Закурює.
Затягується, випускає дим, сильно кашляє. Курить. Бере пляшку і робить кілька ковтків. Кривиться. Занюхує рукавом. Ставить пляшку на землю. Робить кілька затяжок і викидає недопалок у багаття.
Бере засалену, діряву ковдру, що поруч нього на дивані,  лягає, укривається. Замружує очі.
CUT
Панорама нічного міста. Все тихо.
CUT
В небі світить місяць.
CUT
Вуличний ліхтар.
CUT
Гаражі у світлі ліхтаря.
3. НАТ. НІЧЛІЖКА ВОЛОЦЮГИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Волоцюга спить, накритий ковдрою. Видно, як з носа йде пара, бо на вулиці холодно. Волоцюга починає хрипіти. Закашлюється уві сні.
Він кашляє все сильніше. Відкриває очі. Кашель перетворюється на напад. Волоцюга сідає на диван. Відкашлюється. Спльовує слину. Тягнеться рукою до пластикової пляшки з рідиною що на землі біля дивану. Та вислизає з рук, падає, той знову її хапає, відкриває і підносить до рота.
Раптом навколо стає набагато свтіліше, ніби від увімкненого прожектора (хоча джерела світла — не видно) і Волоцюга здригається, бо в цей момент бачить перед собою неподалік ватри, що догоряє, ЧОЛОВІКА У БІЛОМУ (30).
Перед Волоцюгою стоїть елегантний чоловік весь у білому: пальті до колін, піджаку, желеті під ним, а також сорочкою та краваткою з яскраво блискучим зажимом та білим капелюхом і з білою тростиною в руці.
ВОЛОЦЮГА
А?!.. Щ-що? Що таке? Ти... ти хто?
Ошелешений Волоцюга перелякано дивиться вліво-вправо.
Чоловік у білому вдивляється у Волоцюгу пильним поглядом із хитринкою в очах. На його вустах — легка, приязна посмішка.
Чоловік в білому запускає під пальто руку з яскравим перснем на пальці і дістає з внутрішньої кишені сигару. Кладе до рота, запалює запальничкою. Розкурює, випускає дим і приязно підморгує Волоцюзі.
ВОЛОЦЮГА
Чого тобі? Хто ти?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Я твій шанс на краще життя.
ВОЛОЦЮГА
Чого?.. Ти мій... хто?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Твій єдиний шанс. Змінити все.
Чоловік елегантно розкидує руки, оглядаючи все навколо.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Раз і назвавжди. Миттєво.
ВОЛОЦЮГА
Ти це про що?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
А про все це, що навколо. А головне — про тебе самого.
ВОЛОЦЮГА
Що про мене?... Хіба я тут комусь заважаю? Я ж нікого не чіпаю. І мене не... Та якщо треба кудись в інше місце, то добре, я... я зараз зберуся, якщо...
Чоловік у білому випускає дим.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Не в цьому справа. Я про інше. Куди б ти не пішов, ти лишатимеся таким, яким є. Жалюгідним, нікчемним волоцюгою. Брудним і хворим жебраком.
Чоловік у білому ще пильніше приглядається, нахиляючи голову вперед і щурячи око.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Ду-у-уже хворим... А яким смердючим!
(з огидою хитає головою)
І без жодної перспективи. У цих злиднях ти довго не протягнеш.
Волоцюга сильно кашляє. Чоловік у бліому киває, мовляв — отож.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Ще трохи і загнеся... Я можу все виправити. В одну мить.
ВОЛОЦЮГА
Як?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Просто: оп і все! І нічого цього немає. Як і тебе — нікчемного доходяги. Натомість, все перетвориться разом з тобою. Я про життя у достатку, гідне людини. Про життя, де ніщо не нагадуватиме про те, що було з тобою донині. Нове життя і новий ти. Заможний, успішний, із достойним житлом, харчуванням, і всім, всім, всім. Навіть з можливістю подорожувати світом. Ну там, Хургада, Шарм Аль Шейх, а то й Гоа, Балі. Може Канари, Сейшели...
ВОЛОЦЮГА
Що за хрінь ти верзеш?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Хрінь — те, де ти зараз. Повна і безнадійна. Я ж кажу про нову реальність. Про нове життя і нового тебе. Дивися, більше такої нагоди не матимеш. Ніколи... Яке моторошне слово — ніколи. Таке важке і холодне. Звучить як вирок, правда?
ВОЛОЦЮГА
Хто ти такий і звідки взявся?
Чоловік у білому знову підморгує Волоцюзі і прикладає з боку рота долоню, коли щось кажуть по секрету.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Звідти.
Чоловік у білому киває.
ВОЛОЦЮГА
Ти... Ти мені снися! Ти — примара!
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Ні, це не сон, а я — не примара. Я — твій порятунок.
Волоцюга спантеличено чухає потилицю.
ВОЛОЦЮГА
Що за... маячня якась. Що ти хочеш від мене?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Якщо погодися на зміни, то нічого, окрім символічної угоди.
ВОЛОЦЮГА
Якої такої?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Готовності забути все, що було з тобою досі. У цьому житті.
Волоцюга міркує.
ВОЛОЦЮГА
Забути?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Еге ж.
ВОЛОЦЮГА
Ото і все?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Так.
ВОЛОЦЮГА
І тоді... як ти кажеш, все зміниться?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Докорінно. В один раз.
ВОЛОЦЮГА
І я стану...
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
...Іншим. Просто ти не пам'ятатимеш себе таким, як зараз. Та й навіщо воно тобі? Все це лайнисько... Йому не має місця у твоєму новому житті. А для того, зауваж, потрібна лише твоя воля — твоя згода забути оцю помийку, на яке перетворилося твоє життя. Та й хіба можна назвати життям це жалюгіддя?
Чоловік у білому випускає сигарний дим. Волоцюга недовірливо міряє Чоловіка в білому згори до низу.
ВОЛОЦЮГА
Можна... сигару?
Чоловік у білому запускає руку під пальто і дістає звідти сигару, робить кілька кроків до Волоцюги і протягує йому сигару.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Тримай.
Волоцюга бере сигару до рота, Чоловік у білому підносить до сигари запальничку. Волоцюга розкурює сигару. Чоловік у білому робить два кроки назад, вертаючись на своє місце, де стояв.
Волоцюга випускає дим, принюхується до його аромату. Знову тягне з сигари дим. Різко і сильно закашлюється.
ВОЛОЦЮГА
Міцна... Але яка запашна!
Волоцюга пускає дим.
ВОЛОЦЮГА
Ти хочеш зробити з мене зомбі?
Чоловік у білому іронічно посміхається і хитає головою.
ВОЛОЦЮГА
Я маю щось підірвати чи вбити когось?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
(розводить руками)
Боже упаси.
ВОЛОЦЮГА
Ти хочеш, щоби я став терористом?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Не моя парафія.
ВОЛОЦЮГА
Може ти — диявол у людській подобі? Сатана в білому?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
(іронічно)
А під капелюхом — роги.
Чоловік у білому знімає капелюха, під яким — охайна коротка зачіска. Посміхається. Вертає капелюх на голову.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
А ззаду — хвіст?
(заперечливо хитає головою)
Але штани не зніматиму, доведеться повірити на слово. І в туфлях — не копита.
Чоловік у білому дивиться на свої білі туфлі. Демонстративно рухає носками, піднімаючи їх вгору.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Ні, не бійся, я не диявол. Хоча й не янгол теж. Вони не курять. А я от...
Чоловік у білому втягує сигарний дим і випускає його кільцями.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
І не привид, який же я привид? Хоча... Я, скажімо так, десь між там і тут. Я — той, хто зкорегує твоє життя. Хто виправить твою долю.
Волоцюга гмикає та іронічно посміхається.
ВОЛОЦЮГА
І я маю вірити у твої надприродні здібності?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
(знизуючи плечима)
А що тобі лишається?
ВОЛОЦЮГА
(іронічно)
Переконав.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Принаймні, ти нічого не втратиш. Бо вже нічого. То чи варто відмовлятися від пропозиції?
Послуга безкоштовна. Я, звісно, можу просто взяти й піти, але... Я більше ніколи не повернуся.
ВОЛОЦЮГА
А чому ти — саме до мене?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
(вказуючи тростиною на Волоцюгу)
Сьогодні — до тебе.
ВОЛОЦЮГА
Мда... Забути кажеш?
Чоловік у білому піднімає до гори вказівний палець.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Дати на це згоду. І все трапиться само собою. Ти нічого не ковтатимеш — ніяких таблеток чи порошків. Жодних ін'єкцій або що. Ніхто не сверлитиме тобі бошку, не вийматиме та не вправлятиме мізки. Лише усвідомлений вибір. Твоє рішення.
ВОЛОЦЮГА
(знизує плечима)
Та я не згадаю, що зі мною було вчора. Кожен день як той самий. Всі як один.
Чоловік у білому підбадьорливо й енергійно киває.
Волоцюга задумливо курить сигару. Трохи підкашлює.
ВОЛОЦЮГА
Це ж треба... Я дам згоду, а ти щезнеш. Обманиш. Бо це був такий жарт. Розіграш.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Я не проти пожартувати. Але це не той випадок. Я — серйозно. Це — не розіграш. І ніякого обману. Це — твій шанс.
ВОЛОЦЮГА
Дати згоду, щоби забути...
Волоцюга оглядає своє лахміття, диван-розвалюху, торбину.
ВОЛОЦЮГА
Та в чому ж тоді підступ?
Чоловік у білому розводить руками, мовляв ні в чому.
Волоцюга збирається з рішенням. Встає. Робить крок вперед.
ВОЛОЦЮГА
Не знаю, хто ти і що воно таке... Але... Чорт з тобою, я згоден.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Точно?
ВОЛОЦЮГА
Так.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Все забути?
Волоцюга киває.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Готовий?
ВОЛОЦЮГА
Готовий.
Чоловік у білому позірно і гучно клацає пальцями і випростовує вбік Волоцюги руку з виставленим вказівним пальцем.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Давай фотку.
ВОЛОЦЮГА
Яку фотку?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Невже забув? Угоду ще не укладено. Ту, що у тебе в кишені.
Вказуючи, де у Волоцюги знаходиться фото, Чоловік у білому кладе собі долоню на ділянку внутрішньої нагрудної кишені пальта і перебирає пальцями.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Отам під лахами. Угода почне діяти, коли віддаси її. Віддаш світлину — це і буде твоїм підписом під нашою угодою.
Чоловік знову протягує руку до Волоцюги і тримає її.
Волоцюга ніяковіє.
ВОЛОЦЮГА
Звідки про неї знаєш?
Чоловік у білому вичікувально дивиться на Волоцюгу і злегка киває, мовляв знає, та й усе.
Волоцюга розгублено й повільно тягнеться рукою під куртку і дістає звідти маленьку світлину. Тримаючи в руці, дивиться на неї.
На пожмаканій та пошарпаній часом світлині — Волоцюга двадцять років тому: без шраму, доглянутий, з акуратними зачіскою, вусами і борідкою від підборіддя вздовж скул; у костюмі з голочки, у білій сорочці з краваткою.
Поруч з ним — ДРУЖИНА (30) у вечірній сукні та ДОНЬКА (7-10) з м'якою іграшкою — зайчиком Вухастиком. Волоцюга обіймає Дружину, усі щасливі, усміхнені.
ФЛЕШБЕК
СПОГАД ВОЛОЦЮГИ
4. НАТ. ТРАСА — НІЧ
Нічною, добре освітленою дорогою їде іномарка середнього класу.
5. ІНТ. САЛОН ІНОМАРКИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
За кермом — Волоцюга, яким він був двадцять років тому. Без шраму, у костюмі з голочки, в білій сорочці та краватці; доглянутий, з блискучим від лаку і ретельно зачісаним волоссям, акуратними вусами і борідкою від підборіддя вздовж скул.
Праворуч — Дружина в ефектній вечірній сукні зі стриманим та зі смаком наведеним макіяжем. Обидва усміхнені.
Позаду сидить Донька з м'якою іграшкою — зайчиком Вухастиком.
Кермуючи, Волоцюга зиркає на Дружину. Та відповідає йому лагідним поглядом. Волоцюга кладе свою руку на коліно Дружині. Та кладе свою руку на його і тягнеться до Волоцюги для поцілунку. Волоцюга цілує Дружину. Дивиться на дорогу. Волоцюга і Дружина знову цілуються в губи.
ДОНЬКА
Знову цілуєтеся? Скільки можна? Ти же за кермом!
ВОЛОЦЮГА
Все гаразд, доню, не хвилюйся. Я все бачу.
Волоцюга дивиться на дорогу, на якій попереду — все чисто.
ДРУЖИНА
(грайливо)
Мала ревнує.
Волоцюга знову тягнеться за поцілунком. Губи Волоцюги і Дружини зливаються в поцілунку.
Автівка їде головною дорогою, з якою справа зустрічається другорядна. Раптом чути гучний і різкий сигнал клаксону. Салон автівки освітлюється фарами з правого боку. Донька помічає вантажівку, що несеться на всій швидкості.
ДОНЬКА
Татусю!
Волоцюга і Дружина дивляться направо. До автівки стрімко наближається вантажівка.
За мить чути вереск гальм, потім звук потужного удару і скла, що б'ється надрузки; металевий скрегіт.
КІНЕЦЬ ФЛЕШБЕКУ.
КІНЕЦЬ СПОГАДУ ВОЛОЦЮГИ.
Волоцюга дивиться на світлину, підіймає очі.
ВОЛОЦЮГА
Навіщо вона тобі?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Як?.. Ти маєш все забути. Все значить все. Віддаси — і це станеться. Угода запрацює.
Чоловік у білому вказує пальцем на світлину в руці Волоцюги.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Навіщо вона мені? А тобі навіщо?
Волоцюга мовчазно опускає голову.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Ти казниш себе вже двадцять років! Виниш у тому, в чому не винуватий. Саме того дня, через ту аварію почалося те, що згодом викинуло тебе на смітник. Пустило під укіс все життя. І ось, де ти зараз.
Волоцюга дивиться на Чоловіка в білому, хоче щось сказати, відкриває рота та не знаходить слів. Знову опускає голову.
Чоловік у білому розпачливо й співчутливо хитає головою.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Слухай... Я не можу змінити того, що тоді сталося. Цього не відіграти назад. Але я можу змінити твоє майбутнє. Подивися на себе. Хіба такої долі ти заслуговуєш? Невже це справедливо? Тепер маєш нагоду все виправити. В одну мить. Але цього не дасть твоя світлина. З нею ти не станеш іншим. Це тягар, що тримає тебе на самому дні, не даючи змоги відірватися. Це те, що не пускає тебе до іншого життя.
Волоцюга закриває долонею обличчя.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Їх не воскресиш... Вони там, звідки не вертаються. І ніхто не дасть тому ради. Але ти можеш врятувати себе. І маєш. Зараз.
Волоцюга задкує до дивану, сідає на нього. Бере голову в руки, де в одній — сигара, а в іншій — фото.
ВОЛОЦЮГА
Я справді не винний. Це та вантажівка. Вона мала нас пропустити. Його посадили. Він відбув своє. Але...
Чоловік у білому співчутливо киває.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Я в курсі.
ВОЛОЦЮГА
Це єдине, що в мене лишилося від них. Я так їх любив. Так любив.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Знаю.
ВОЛОЦЮГА
Ні, не знаєш... За що мені таке. Чим і кому завинив... що вижив тоді. Що не разом з ними. Тільки склом посікло.
Чоловік у білому поправляє тростиною капелюха.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Час визначатися.
Волоцюга підіймає голову і дивиться на Чоловіка у білому.
ВОЛОЦЮГА
То ти й справді той, за кого себе видаєш?
Чоловік у білому киває.
ВОЛОЦЮГА
І можеш зробити все так, як і казав?
Чоловік у білому киває.
ВОЛОЦЮГА
Це не жарт і не розіграш?
Чоловік у білому хитає головою.
ВОЛОЦЮГА
І в мене буде інше життя?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Так. Те, на яке заслуговуєш. Спокійне. Щасливе.
ВОЛОЦЮГА
Ким я в ньому буду?
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Побачиш. Людиною з вільним серцем. З чистим горизонтом. Без злиднів і згубних залежностей. Відкритою кожному новому дню. Яка зустрічає і проводжає сонце з радістю і натхненням.
ВОЛОЦЮГА
Та невже? Оце так...
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Чудеса трапляються. В житті кожного є місце для дива. Тільки треба бути бути готовими приймати його.І не відвертатися, коли доля простягає тобі руку допомоги. Аби витягнути із занепаду...
ВОЛОЦЮГА
Гарно сказано. Ти це вмієш.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Забути — не значить зрадити. Ні. Відродитися! Віднайти в собі сили розправити крила. Не продати душу, а врятувати її.
Волоцюга сидить схиливши голову і склавши руки на колінах. Злегка киває.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Отже... Ми зрозуміли один одного. Пора.
Сидячи на дивані, похнюплений Волоцюга повільно піднімає руку з фотографією і простягає її Чоловіку в білому, не дивлячись на нього.
Чоловік у білому трохи стоїть, потім підходить до Волоцюги.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Тобі боляче. Біль крає тобі серце. Та скоро все мине. Ти вчинив правильно. В тебе немає підстав дорікати собі.
Чоловік у білому простягає руку до світлини і торкається її пальцями. Легко тягне та Волоцюга не відпускає світлину.
ДОНЬКА (ЗК)
Татусю!
Волоцюга піднімає голову і дивиться вліво-вправо, шукаючи звідки долетів голос.
ВОЛОЦЮГА
Ти це чув?
Чоловік у білому тягне фотку сильніше, але Волоцюга сильніше її тримає, не відпускаючи.
ДОНЬКА (ЗК)
Татусю!
Волоцюга різко прибирає руку з фотографією назад і підводиться на ноги. Обертається, озирається навколо.
ВОЛОЦЮГА
Ось знову! Чуєш? Це моя донька, вона кличе мене!
Чоловік у білому з прикрістю дивиться на Волоцюгу і зітхає.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Тобі здається. Це омана.
ВОЛОЦЮГА
Ні, я її чув! Це її голос. Я впізнаю його з тисячі! З мільйону!
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Це марево.
Чоловік у білому знову простягає руку за фотографією.
ВОЛОЦЮГА
Ні! Не чіпай!
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Ти вже погодився і був правий. Ти наважився!
Чоловік у білому простягає руку і торкається пальцями фотографії. Волоцюга сильно відштовхує його і той, хитаючись, задкує.
ВОЛОЦЮГА
Ні! Відійди! Іди звідси! Іди геть!
Чоловік у білому розпачливо розводить руками, хитає головою.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Та спам'ятайся, ти! Поки ще не пізно!
Волоцюга дивиться на фотографію.
ВОЛОЦЮГА
Я не віддам її! Чуєш? Я нікому не віддам мій спогад. Ніколи не забуду. Пішов звідси...
Волоцюга кидає у ватру сигару.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Слухай, там, в новому житті...
ВОЛОЦЮГА
Замовкни!
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
У тебе будуть нові зустрічі. Нові стосунки. Ти зможеш знайти собі жінку...
Волоцюга нахиляється до землі, бере порожню пластикову пляшку і жбурляє її у Чоловіка в білому. Вона влучає тому у груди.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Ну от, пляму поставив.
Чоловік у білому дістає з зовнішньої нагрудної кишені носовичок і витирає брудний слід від пляшки.
ЧОЛОВІК У БІЛОМУ
Зрештою, міг би завести дітей, яких би ти любив не менше...
ВОЛОЦЮГА
Ану забирайся! Геть!
Волоцюга різко повертається і спираючись коліном на диван, щось шукає за його спинкою. Дістає велику палицю, обератється і замахується нею. Раптом світло навколо гасне (ніби прожектор вимкнули), а Людина у білому зникає, ніби й не було її.
Волоцюга кидає палицю і сідає на диван.
Підносить ближче до очей фотографію і вдивляється в неї.
СПОГАД ВОЛОЦЮГИ
У залитому яскравому світлі просторі, що не видно, що це за приміщення і чи є це приміщенням взагалі, усміхнений Волоцюга, яким він був двадцять років тому, у білій сорочці з краваткою нахиляється до Доньки, яка радо біжить до нього. Підхоплює її на руки. Донька обіймає його і він цілує її.
До Волоцюги підходить Дружина у сукні і вони цілуються, обійнявшись.
КІНЕЦЬ СПОГАДУ
Очі Волоцюги сльозяться. Щокою котиться сльоза. Тремтячими руками Волоцюга підносить фотографію до губ і ніжно цілує її.
Волоцюга лягає на диван, притуляючи фотографію до грудей.
У місячному сяйві видно, як з носа і рота Волоцюги виходить пара від дихання на холодному повітрі. Волоцюга лежить з відкритими очима і часто дихає.
Волоцюга закриває очі. Його груди здіймаються все рідше і пара з носа та рота виходить все менше, поки зовсім не зникає.
Рука Волоцюги з фотографією звисає з дивану. Фотографія вислизає з пальців і падає на землю.

- кінець - 

автор — Олексій Мазур,

https://www.facebook.com/oleksiy.mazur/ 

Дніпро.