«САШКО-дурко» — ігровий повнометражний (100 хв.)

Жанр: воєнна драма

Логлайн:

Хлопець-сирота з ментальними вадами прагне помсти російським окупантам, які увійшовши в місто, стратили його сусідів у підвалі багатоповерхівки через наявність серед них Атовця-візочника. Ненависть хлопця підсилює спалена росіянами при особистому огляді світлина — найдорожча для нього річ, яку дбайливо беріг у пам'ять про маму.

Синопсис (короткий):

Сашко (20) — хлопець з ментальними вадами, що осиротів після смерті Мами три роки тому — різнороб на продовольчому ринку прикордонного містечка. Він грубий у манерах та спілкуванні, схильний до недолугих витівок та випивки, через що оточуючі не приязні до нього і називають «Сашком-дурком» У пам'ять про Маму Сашко береже фотографію, де він малий разом з нею.

Сашко захоплюється голубами — годує їх на балконі. Колись Мама знайшла там білосніжне перо, сказавши маленькому Сашкові, що це подаруночок для нього від пташок.

Вранці, 24 лютого, Сашко прокидається від гучних вибухів.

Через наближення російських військ люди їдуть з містечка. У будинку Сашка лишаються дід Кузьміч, Атошник на візочку, Баба Ніна, Студент, Мати з Дівчинкою.

Сашко з сусідами ховається від обстрілів у підвалі. Туди спускаються всі, крім Атошника, який відмовляється від укриття, бо через каліцтво не вбачає у собі користі і готовий до смерті. Поступово Сашко та Атошник налагоджують товариські стосунки і згодом під час обстрілів вони разом спускаються до підвалу.

Окупанти входять у місто. Екіпаж російського БМП під керуванням «Кєдра» натрапляє на підвал і знаходить там Атошника — його видає тату Тризубу і фото в смартфоні з зони бойових дій на Донбасі. Це стається, коли Сашко на хвильку відлучається — іде за м'якою іграшкою для Дівчинки, яка плаче за забутим у квартирі зайчиком, але не відпускає за ним маму.

«Кєдр» вирішує знищити «укрофашиста» разом зі всіма у помсту «за Донбас» та закидує підвал гранатами.

Помітивши Сашка, окупанти переслідують і допитують його, спалюючи пам'ятну світлину. Побивши, відпускають, поспішаючи кудись після термінового виклику по рації.

У всьому будинку Сашко лишається сам.

Сашко бачить сон-згадку про те, як змарніла від раку Мама обіцяла незримо завжди бути разом із ним, як на тому фото і казала, що він це неодмінно відчує.

Сашко викопує у дворі могили для загиблих сусідів та хоронить їх.

На тлі патріотичної промови В. Зеленського з радіоприймача про незламний дух українців у боротьбі за свободу, Сашко бере ніж і видряпує собі на грудях Тризуба – як в Атошника.

Під час звільнення містечка ЗСУ Сашко опиняється в епіцентрі вуличного бою, підбираючи автомат загиблого воїна. Знищуючи окупантів, натрапляє на «Кєдра».

Переслідування окупанта закінчується на даху висотки, де той пропонує з'ясувати стосунки на кулаках.

Обидва скидують верхній одяг. На м'язистих плечах «Кєдра» — татуювання зірки та двоголового орла. На грудях Сашка — Тризуб.

У кривавому кулачному бою «Кєдр» переважає Сашка, тиснучи його до краю. Зрештою, «Кєдр» дістає з-під штанини кинджал.

У вирішальний момент з даху зривається й летить на «Кєдра», ніби атакуючи його, стая голубів. Цим користується Сашко, зіштовхуючи спантеличеного «Кєдра» вниз.

Сашко бачить на даху білосніжне перо, а в небі — білу голубку. Він сприймає це знаком про свій порятунок, отриманий з небес від Мами.

-------------------

Синопсис (розлогий):

Сашко (20) — хлопець з ментальними вадами, що осиротів після смерті матері три роки тому — працює різноробочим на продовольчому ринку невеличкого прикордонного містечка. З ним розраховуються грошима та продуктами. Його інтелектуальних здібностей вистачило на шість класів загальносвітньої школи. Хлопець грубий у манерах та спілкуванні, схильний до різних недолугих витівок і частенько відвідує забійгайлівку, де випиває.

Прикметними рисами Сашка є часто повторювана ним за різних обставин фраза «Дуже дякую» з копіюванням голоса та інтонації президента Зеленського та гучний і розкотистий сміх «У-га-га-га-га!».

Коли на ринку хтось, на думку Сашка, ущемлює його у винагороді чи вдається до ще якоїсь кривди, він грозиться написати скаргу самому президенту.

У пам'ять про Маму Сашко береже фотографію у рамці за склом на стіні в квартирі, де живе сам. На фотографії — він малий у коричневому костюмі з краваткою на білій сорочці разом зі святково вбраною молодою Мамою.

В магазинчику одягу Сашко помічає подібної кольорової гами костюм і просить продавчиню нікому його не продавати, допоки не назбирає грошей на покупку.

Через хуліганські повадки хлопця, сусіди не приязні до нього. Серед них — дід Кузьміч, Атошник на візочку, Баба Ніна, Студент, Мати з дівчинкою.

Сашко має захоплення — годувати голубів на балконі. Колись у дитинстві його Мама знайшла там білосніжне голубине перо, сказавши, що це такий для нього подаруночок від пташок.

У забігайлівці на ринку відвідувачі сперечаються, чи нападе путін на Україну.

Пізно ввечері 23 лютого Сашко дивиться по телевізору сюжет у новинах з синхроном президента США Джозефа Байдена про отримані американським урядом розвіддані щодо неминучості російського вторгнення в Україну.

Вранці 24 лютого Сашко прокидається від серії гучних вибухів. Через наближення російських військ люди лишають містечко, пустішає та завмирає ринок. Евакуюється й переважна більшість жителів будинку Сашка. Лишаються тільки вище згадані.

Окупанти завдають бомбових та артилеріських ударів, від яких Сашко разом із сусідами ховається у підвалі. Туди спускаються всі, крім Атошника, який відмовляється від укриття.

Під час чергового авіаналіту Сашко піднімається до Атошника, аби помогти йому дістатися підвалу, але той заявляє, що свідомо не робитиме цього. Через своє каліцтво внаслідок бойового поранення він більше не вбачає в собі під час війни ніякої користі і заявляє, що якщо йому судилося загинути, то він готовий зустріти свою смерть, ніде не ховаючись від неї. Згодом, Сашко знову навідує Атошника, ділячись з ним картоплею та сигаретами. Поступово, вони починають спілкуватися, налагоджуючи товариські стосунки.

Одного разу Сашко помічає на грудях Атошника, який щойно прийняв ванну, татуювання Тризубу. Сашко і Атошник ідуть разом до супермаректу.

Атошник ділиться спогадами, демонструючи на смартфоні світлини зі служби, як тут починаються ворожі артилерійські обстріли.

Кілька снарядів вибухають дуже близько. Сашко допомагає Атошнику дістатися підвалу. Відтоді, Сашко спускає його на візочку сходинками з горішніх поверхів.

Після кількох влучань у будинок, Сашко біжить з підвалу до своєї квартири, аби врятувати пам'ятну світлину – кладе її за футболку до тіла.

Ворог все ближче до міста, яке трясе від вибухів.

У будинку зникає світло і газ. Сашко складає на дворі пічку з цеглин, заносить до підвалу ящики з базару, облаштовуючи сидячі місця.

Під час чергового обстрілу Мала дівчинка, яка досі спусклася у підвал з Вухастиком — м'якою іграшкою-зайчиком — помічає, що забула його. Мамі ніяк не вдається заспокоїти доньку, яка хникає і починає плакати. Мама вже хоче йти за вухастиком, та дівчинка не відпускає її, боючися лишатися без Мами.

Тоді Сашко визивається збігати за іграшкою і Мама дівчинки дає йому ключі від квартири. Коли Сашко несе Вухастика до підвалу, він помічає у дворі БМП з буквою "Z".

Бурят і Кавказець доповідають командиру – Кєдру – про виявленого у підвалі Атошника з татуюванням Тризубу і фотографіями у смартфоні з зони бойових дій на Донбасі. Кєдр наказує привести його, та йому повідомляють, що той — каліка-візочник.

Кєдр не хоче з ним тягатися, але й лишати «бэндэровца» просто так, не покараним – теж. Дізнавшись про кількість людей у підвалі, у лютій ненависті до «укронацистів» зі словами «Это вам за Донбас» Кєдр закидує укриття гранатами. Бурят помічає Сашка у вікні на другому поверсі і окупанти починають переслідування.

Вони настигають і допитують Сашка. Зривають з нього одяг, полюючи на патріотичні татуювання. До ніг Кєдра падає світлина з малим Сашком і Мамою. Кєдр оцінює зовнішні дані жінки, кажучи, що він би такій «вставил».

Кєдр хоче закурити, але в нього ламається запальничка. Він простягає світлину до палаючої віконної рами. Сашко намагається зупинити Кєдра і просить повернути світлину та його міцно тримають Бурят із Кавказцем. Кєдр демонстративно підпалює світлину і закурює від неї сигарету. За мить світлина пертворюється на попіл. У цей час Кєдра негайно викликають по рації і вони лишають Сашка, завдавши йому ударів прикладами автоматів.

Уночі Сашко бачить сон-згадку, в якому його змарніла від невиліковної хвороби Мама прощається з ним, запевняючи, що вона незримо завжди буде поруч, як на тій світлині, і він це відчує.

Сашко відвідує потрощений та розграбований окупантами ринок, де в магазині одягу серед купи розкиданого та пошматованого ганчір'я знаходить надірваний коричневий піджак з краваткою та білою сорочкою. Бере їх з собою.

У розбомбленому супермаркеті серед купи мотлоху та сміття Сашко знаходить маленький дешевий радоприймач та батарейки. Він слухає його, дізнаючись останні новини про перебіг війни.

У місті на вулицях багато трупів, які захоронюють у дворах. Сашко іде на ринок та знаходить лопату. Він копає могили у дворі для всіх загиблих у підвалі сусідів. На могилу Атошника він ставить візок, а на могилу Дівчинки кладе Вухастика.

На тлі патріотичної промови Володимира Зеленського з радіоприймача, в якій Президент України каже про незламний дух українців у боротьбі за свободу, Сашко перед дзеркалом робить собі на грудях кухонним ножем «тату» Тризуба – на тому самому місці, де бачив у Атошника.

Минає час і в містечку знову чути вибухи – це наближаються ЗСУ, а окупанти починають відходити. Сашко вирушає на околицю – зустрічати українську армію. Незабаром, слідуючи за українськими солдатами, він опиняється в епіцентрі вуличного бою.

Армієць за позивним «Сірий» гримає на Сашка, закликаючи того негайно забратися геть. Називає того довбанутим. У відповідь Сашко погоджується, кажучи, він такий від народження. Коли «Сірий» отримує смертельне кульове поранення, Сашко бере його автомат і вступає у бій.

Незважаючи на небезпеку, Сашко просувається промзоною. Вийшовши на дорогу, бачить, як нею їде тентована вантажівка з буквою "Z". Виходить їй на зустріч та відкриває вогонь. Вантажівка з'їжджає у кювет, підставляючись правим боком. Сашко безперервно строчить з автомату, поки не дірявить весь тент. За мить переконується, що у живих у кузові не лишився жоден загарбник.

Просуваючись далі, бачить на перехресті заглухлий БМП, з якого вистрибують Бурят, Кавказець і Кєдр. Вони зупиняють цивільну автівку, застрелюючи водія. Щойно починають рух, Сашко стріляє по автівці. Наближившись, Сашко бачить, що Бурят та Кавказець мертві, але Кєдру вдається вискочити та втікти геть, загубивши при цьому автомат. Сашко починає переслідувати Кєдра.

Той біжить дворами і забігає до висотки. Сашко — за ним. Обидва опиняються на даху. Сашко наставляє на Кєдра автомат і тисне на гачок та автомат мовчить — скінчилися патрони. Кєдр пропонує з'ясувати стосунки на кулаках — «как мужики». Він знімає з себе верхній одяг — на його м'язистих плечах татуювання зірки та двоголового орла. Сашко знімає фуфайку та кофту. Кєдр бачить наколку Тризубу.

У кривавому кулачному бою Кєдр значно переважає Сашка, тиснучи його до краю даху. Зрештою, Кєдр вихоплює з чобота кинджал. Ухилюючись від кинджалу Сашко зривається з даху, але за щасливим збігом обставин, опиняється на підвісній платформі для ремонтних та оздоблювальних робіт. Кєдр не зупиняється і бажаючи добити'хохла", спускається до Сашка. Крок за кроком наближається до нього, виставивши кинджал.

У цей момент з даху зривається і летить на Кєдра, ніби атакуючи його, стая голубів. Це спантеличує Кєдра. Він втрачає рівновагу. Цим користується Сашко й зіштовхує окупанта – той падає вниз.

Видряпавшись на дах, Сашко помічає білосніжне перо.

"Це ти, мамо? Я знаю, це ти!", — говорить Сашко, дивлячись на білу голубку, яка летить високо в небі.

Сашко на своєму балконі у коричневому костюмі з краваткою на білій сорочці годує голубів. Вони їдять хлібні крихти з його скривавленої долоні.

(сценарій готовий)

Степан Бандура, Дніпро

[email protected]