НАТ. ПАНОРАМА МІСТА — ДЕНЬ
Бачимо міські багатоповерхівки.
ІНТ. КУХНЯ КВАРТИРИ — ДЕНЬ
На кухонному столі стоїть великий картонний короб. Навколо нього — яблука, огірки, домашнє печиво на тарілі, шмат сала, консерви, горішки, сухофрукти, пакети крупи та макаронів, трохи подалі — пакунок кави.
ЖІНКА (50-55) складає термобілизну і кладе її до коробу. Бере з табуретки, що поруч, кілька пар в'язаних шкарпеток, складає і кладе у короб.
ЧОЛОВІК (50-55) входить на кухню і підходить до столу, несучи в руках власноруч зроблені дві окопні свічки з залитого в консерву парафіну, збирається покласти їх у короб.
ЖІНКА
Чекай, може це потім?
ЧОЛОВІК
Та чого? От сюди їх.
Чоловік кладе до короба окопні свічки, рухає їх там, обираючи найбільш підходяще розташування.
ЧОЛОВІК
І ще дві — якраз он туди, зараз принесу.
ЖІНКА
Ну, давай.
Чоловік іде з кухні. Жінка кладе у короб консерви, бере зі столу і кладе туди пакети круп та макаронів. Збирає у целофан печиво, кладе у короб.
Чоловік повертається до кухні з двома окопними свічками.
ЧОЛОВІК
У нас тривога.
ЖІНКА
Знову? Недавно ж була.
Чоловік підходить до столу, кладе окопні свічки до коробу.
ЖІНКА
(зітхає)
Що ж він не дзвонить? І сам не відповідає.
ЧОЛОВІК
Та хіба таке вперше? Було ж і не раз.
Жінка кладе до короба яблука, огірки, горішки.
ЧОЛОВІК
Слухай краще, анекдот про діда бункерного. Ворожка до путіна: «Віжу, как єдєш в лімузінє, по Красной площе, всі аплодіруют, радуються, сміються, танцюють, машуть тобі. Праздник большой!». путін: «А я? Я машу?». Ворожка: «а цього не віжу — гроб закритий».
ЖІНКА
Скоріше б.
ЧОЛОВІК
А то ще. Запитує путін в Кіріла Гундяєва: «Слушай, а єслі Бог действітєльно єсть? Что тогда?». Той думає і відповідає: «Ето нє дай бог».
Жінка посміхається.
ЖІНКА
Чекай, Стьопа... Чи все ми зібрали, що хотіли. Так, термобілизна — є, шкарпетки -є.
У Чоловіка дзвонить смартфон. Він дістає його з нагрудної кишені сорочки. Усміхнений, дивиться на екран.
ЖІНКА
Хто це?
Чоловік знизує плечима. Жінка уважно дивиться у короб.
ЖІНКА
Печиво — поклали, свічки, грілки...
Чоловік підносить смартфон до вуха.
ЧОЛОВІК
Алло?
ЖІНКА
Кава!
Жінка кладе пакунок з кавою до короба.
ЧОЛОВІК
Так... Це я... Можу...
ЖІНКА
О! А згущенку!
Жінка повертається, оглядає кухню і помічає банку згущенки на підвіконні біля плити, на якій парує каструля.
ЧОЛОВІК
Я слухаю.
ЖІНКА
Ось вона.
Жінка підходить до плити, знімає кришку з каструлі, що на увімкненій конфорці, бере ложку, мішає вміст каструлі. У цей момент чути дзвінок у двері.
Жінка бере з підвіконня банку згущенки, кладе її до коробу. Знову чути дзвінок у двері.
ЖІНКА
Зараз відкрию.
Жінка йде повз Чоловіка відчиняти двері.
Чоловік уважно слухає, що йому кажуть по смартфону — усмішка зникає.
ЧОЛОВІК
Так...
Чоловік проходить до вікна, стоїть спиною до кімнати.
ІНТ. ГОСТЬОВА КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Жінка підходить до дверей і відчиняє їх. На порозі — СУСІДКА (70).
СУСІДКА
Здрастуй, Танєчка.
ЖІНКА
Здрастуйте.
Сусідка тримає в руці мобільний телефон.
СУСІДКА
Я не заважаю?
ЖІНКА
Ні.
СУСІДКА
У мене знову з мобілкою, щось не те. Не працює, зараза. Не можу номер набрати. Тицяю, а воно не набирається.
ЖІНКА
Це до Стьопи, він зараз по телефону говорить. Як закінчить...
СУСІДКА
Може мені пізніше?
ЖІНКА
Та ні, тіки чекайте трохи. Заходьте.
Сусідка заходить до гостьової.
ІНТ. КУХНЯ КВАРТИРИ — ПІЗНІШЕ
Чоловік продовжує говорити смартфоном, стоючи спиною до кімнати.
ЧОЛОВІК
Я... Чую... Я зрозумів.
ІНТ. ГОСТЬОВА КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
СУСІДКА
Вибач Таня, що я так. А то мені, дурі старій, ні до кого звертатися з мобілкою цією, клятою.
ЖІНКА
Пусте. Не наговорюйте на себе, не треба.
ІНТ. КУХНЯ КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Чоловік віднімає смартфон від вуха, опускає руку. Незворушно стоїть.
ІНТ. ГОСТЬОВА КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Жінка обертається, дивиться на Чоловіка.
ЖІНКА
Все? Стьопа, ходи-но сюди. Чуєш? Тут з мобілкою щось, іди розберися.
Чоловік якусь мить стоїть, потім обертається, іде до гостьової.
ІНТ. ГОСТЬОВА КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Чоловік підходить до Жінки і Сусідки, яка простягає йому мобілку.
ЖІНКА
Глянь, що тут. Не набирається.
Чоловік бере в Сусідки мобілку.
СУСІДКА
Ага! Тицяю на кнопки, а воно — нічого.
У цей час з кухні чути шипіння води, що стікає з каструлі на конфорку.
ЖІНКА
Ой, збігає!
Жінка поспішає на кухню.
ЖІНКА
Ми тут і посилку Сергію збираємо, і обід готую, все відразу.
СУСІДКА
Вибач, Танєчка, що не вчасно.
Жінка входить у кухню.
ЖІНКА
Та нічого!
Чоловік тримає мобілку Сусідки в руці, натискає кнопки великим пальцем.
СУСІДКА
Може зламала вже? Що їй треба, чорт її зна.
Чоловік тицяє великим пальцем кнопки.
ЧОЛОВІК
Та ні... Просто заблокували...
СУСІДКА
Я? Я нічого не блокувала.
ЧОЛОВІК
Не туди натисли... випадково.
СУСІДКА
А-а? Тоді може, може буть.
Чоловік повертає Сусідці мобілку.
СУСІДКА
Все?
Чоловік киває.
СУСІДКА
От спасибі, Стьопа. Щоб я без вас робила. Бувай, Танєчка, дякую! Стьопа все зробив.
ЖІНКА
Звертайтеся, якщо раптом щось.
Сусідка виходить.
СУСІДКА
Спасибі, Стьопа. Щоби ви були здорові. І Сергій ваш — нехай Бог береже.
Чоловік зачиняє двері. Стоїть біля них. Розвертається, робить кілька кроків до кухні, зупиняється.
ЖІНКА
Вареники готові, зараз накладу, нехай стинуть.
ЧОЛОВІК
(стишено через комок у горлі)
Таня...
Чоловік гмикає, відкашлюється.
Жінка виглядає з кухні.
ЖІНКА
А?.. Спочатку з посилкою закінчимо, чи раніше пообідаємо? Ти як, голодний, Стьопа?
ЧОЛОВІК
Я...
Чоловік нерішуче й загальмовано тягнеться рукою до кишені, намацуючи там пачку цигарок.
ЧОЛОВІК
Піду курну.
ЖІНКА
А я вареники викладу, нехай стигнуть, а там — подивимося.
Чоловік іде у вітальню.
ІНТ. БАЛКОН — НАСТУПНОЇ МИТІ
Чоловік тремтячими пальцями дістає з пачки цигарку. Закурює. Затягується, випускає дим.
ІНТ. КУХНЯ КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Жінка дістає з каструлі вареники і кладе їх на тарілку.
ІНТ. БАЛКОН — НАСТУПНОЇ МИТІ
Чоловік курить. Він дуже пригнічений і дивиться важким поглядом кудись в одну точку.
ІНТ. КУХНЯ КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Жінка дістає з холодильника пакунок сметани, бере з підвіконня ножиці, зрізає куточок.
ІНТ. БАЛКОН — НАСТУПНОЇ МИТІ
Очі Чоловіка сльозяться. Затягується, випускає дим, незворушно дивиться в одну точку.
ІНТ. КУХНЯ КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Жінка ставить на стіл тарілку з варениками, политими сметаною. Дивиться на короб.
ЖІНКА
А скотч де?
Жінка оглядає кухню. Підходить до шафи, відкриває дверцяту, заглядає всередину.
ЖІНКА
На, маєш. Та куди ж він подівся?
ІНТ. ВІТАЛЬНЯ КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Чоловік закриває балконні двері й неквапливо іде кімнатою. Затримується поглядом на секретері, де стоїть на підставці маленька фотографія в рамочці з маленьким усміхненим Хлопчиком.
Підходить до секретера, бере фотографію, вдивляється в неї. Вертає назад, де стояла.
ІНТ. КУХНЯ КВАРТИРИ — НАСТУПНОЇ МИТІ
Жінка відкриває нижню дверцю, нишпорить там поглядом, перебирає предмети рукою.
ЖІНКА
Та де ж ти? І тут немає.
Жінка відкриває ще одну дверцю, заглядає у шафу.
ЖІНКА
Ну ти бач! Куди ж я його поділа?
До кухні входить Чоловік.
ЖІНКА
Стьопа, може ти згадаєш? Де я той скотч лишила? Га?
Чоловік мовчить.
Жінка висуває шуфляду нижньої шафи.
ЖІНКА
Не знаєш? От біда... А, осьо!
Жінка дістає скотч і кладе його на стіл біля коробу. Дивиться у короб.
ЖІНКА
Вареники, Стьопа, ще парують, так що давай, мабуть, з цим уже розберемося.
Жінка вказує поглядом на короб.
ЖІНКА
Так, ну ніби все. Важкенька вийшла.
Чоловік сідає на табуретку біля столику.
ЖІНКА
О! Здрасьтє!
Жінка плескає в долоні.
ЖІНКА
А сигарети!
Жінка дивиться на Чоловіка.
ЖІНКА
Стьопа, ми ж сигарети забули!
ЧОЛОВІК
Не треба, Таня.
Жінка здивовано дивиться на Чоловіка, звертає увагу на його скам'яніле обличчя і відчужений погляд.
ЖІНКА
Як, не треба? Стьопа...
Жінка, не відводячи очей від Чоловіка, повільно опускається на табуретку.
Чоловік спустошено дивиться на Жінку і ледь помітно заперечливо хитає головою.
Жінка ставить лікті на стіл і закриває долонями обличчя (очі й щоки). Обидва сидять у тиші.
ЖІНКА
(не прибираючи від обличчя руки)
Хто це дзвонив?
ЧОЛОВІК
Командир взводу.
ЖІНКА
Коли це сталося?
ЧОЛОВІК
Вчора. Вночі.
Тіло Жінки починає здригатися від тихого плачу. Чоловік протягує до неї руку і кладе її на плече.
ЗАТЕМНЕННЯ
ІНТ. КУХНЯ КВАРТИРИ — ДЕНЬ
Чоловік в іншій сорочці кладе до коробу, що стоїть на столі два блоки сигарет. Жінка у відмінному від того, в якому була раніше домашньому одягу, закриває короб.
ІНТ. БЛІНДАЖ — НІЧ
СОЛДАТ 1 у формі військослужбовця ЗСУ з автоматом через плече відкриває короб і дістає звідти два блоки сигарет.
CUT
СОЛДАТ 2 у формі військослужбовця ЗСУ запалює окопну свічку.
CUT
СОЛДАТ 3 у формі військослужбовця ЗСУ з автоматом на колінах бере яблуко з дошки на цеглинах, на якій лежать яблука й огірки в целофанах, пакети крупи й макаронів, консерви, шмат сала, згущенка, сухофрукти, печіво. Кусає яблуко, їсть.
Солдат 3 бере інше яблуко і кидає СОЛДАТУ 4, що сидить, спершись спиною на стіну. Той ловить яблуко.
CUT
СОЛДАТ 4 у формі військослужбовця ЗСУ чистить автомат. Бере нову пачку цигарок, відкриває її, дістає сигарету, закурює.
Він клацає затвором автомата, ставлячи його собі на коліно. Солдат 4 дивиться на посилку, на борту якої написано маркером: «Побратимам, в пам'ять про сина».
