Президент Володимир Зеленський наполягає, що з огляду на постійну військову загрозу з боку Росії в українській економіці тепер не може бути «тіньового» компента.
Мені здається, що поки не всі зрозуміли всеосяжність цих слів очільника держави. Точніше, зрозуміли, але не хочуть вірити і сподіваються, що не доведеться змінюватись.
До початку повномасштабного вторгнення росії багато українців жалілись, яка в нас бідна країна. Середні зарплати низькі, пенсії мізерні, але продажі нових авто зростали. У 2021 році автодилери ввезли в Україну на 58% автомобілів більше, аніж у 2020 році. А якщо порівняти із 2013 роком, то зростання втричі.
Однак, публічно говорити, що Україна прекрасна і заможна, було незручно. Час визнати, що високі зарплати у конвертах, а низькі у відомостях допомагали рашистам просувати наратив про Failed State.
Коли почалось повномасштабне вторгнення виявилось, що українці можуть швиденько вдягнути армію, партіями закуповувати дорогі дрони й тепловізори. Джипи сотнями йдуть на потреби ЗСУ. Одна тільки Всеукраїнська Аграрна Рада передала понад 250 позашляховиків. Десятками на фронт везе джипи й Ростислав Смірнов. І таких прикладів сотні по всій країні. Один тільки Сергій Притула зібрав пожертв на життєво необхідні ніштяки для армії майже на мільярд доларів.
Час перестати соромитись і з гордістю казати, що Україна — багата та квітуча держава. Якщо ми хочемо справді стати лідерами європейського континенту, то нам доведеться максимально звузити тіньову економіку. Іншого виходу не буде. І тут ми станемо перед дилемою щодо податків та соціального забезпечення.
Не вдаючись у деталі, якщо ми хочемо високий рівень соціального забезпечення, то за нього доведеться платити високі податки. Інший шлях — зменшення податків та регуляції, але ми маємо бути готові, що і соціальне забезпечення від держави буде зменшуватись.
З позитивів соціалізму — комфортний і відносно однаковий рівень життя. З негативів — майже неможливо розбагатіти, бо чим більше ти заробляєш, тим більше сплачуєш податків. В умовному лібералізмі більше можливостей заробити гроші, але й розраховувати, що держава забезпечить безробітне та безтурботне життя — не варто.
У дискусіях про «соціалізм» і «лібералізм» один мій друг, який очолює державну компанію, завжди пропонує назвати успішні стартапи з американською та європейською пропискою. Спойлер: європейські майже ніхто не може згадати.
Відверто, в Україні повністю не працювала ані перша, ані друга модель. Ми наче й декларували високий соціальний захист і безоплатну медицину, але цими благами було надто складно скористатись. Про долю пенсіонерів я навіть не хочу згадувати… Це сум та сльози. Проте й контролю наповнення бюджету, щоб усе це оплатити, у нас не було. І тут як у стосунках — винуваті обидва: і держава і люди. Не варто покладати всю відповідальність на людей, як і не варто в усьому винити уряд.
Поки час просто прийняти, що тіньовий сектор в Україні буде зменшуватись. Тобто, доходи доведеться декларувати, а податки сплачувати. Депутати не будуть отримувати зарплату у конвертах, як і менеджер середньої ланки в умовній фірмі «Качки й Гуси».
ЛОМам доведеться відкрити ФОПи. Політичним консультантам доведеться відкрити ТОВки. Так само як це роблять звичайні бізнес-консультанти. Медійникам також доведеться заробляти гроші легально. І це нормально. Нелегальні гроші буде надто складно витратити.
Чи залишаться джинса, лояльні спікери та лобіювання? Безумовно залишаться, але їх буде менше і робота буде відкритою, конкурентною та прозорою. Від цього виграють усі: замовники, виконавці і споживачі. Тоді по-справжньому запрацює й інститут репутації.
Ми відбудуємо прекрасну країну та справді змінимо світ. Та змінюючи світ ми маємо і самі змінитись.
