Кілька слів про смислову війну та рефлексивне управління на тлі «яєчного скандалу» та виступу Білла Гейтса.  

Рашисти усіляко намагаються оновити наратив про корупцію в Україні. Мовляв, це найкорумпованіша країна світу і взагалі вони зброю продають терористичним організаціям. Рашисти це роблять для того, щоб зменшити обсяги підтримки України, щоб нам менше допомагали зброєю та щоб похитнути світову коаліцію підтримки України. Буквально сьогодні зранку писав, як рашисти перекручують слова Білла Гейтса про Україну та подають під антиукраїнським соусом. 

Торік яскраво палав шкандаль із фейками Спартс, ніби США не відомо, куди йде зброя після перетину українського кордону. Цьогоріч головним інструментом рефлексивного управління у січні стали не придбані яйця міноборони. 

Рефлексивне управління — один із основних невоєнних інструментів ведення війни. Метою заходів рефлексивного управління є дезорганізація жертви з метою ухвалення нею заздалегідь невигідних рішень. Як агентів впливу для цього можуть використовувати політиків, журналістів, відомих блогерів чи просто анонімні вкиди. 

Подивімося на кілька моментів «скандалу з яйцями Міноборони» та розглянемо їх з точки зору рефлексивного управління. Це допоможе нам відповісти на питання, чи міг цей скандал бути інструментом рефлексивного управління проти нашої держави чи проти світової коаліції на підтримку України? А може це справжнє викриття корупції і необхідно пересадити усе керівництво МОУ?

Перший момент, на який я хочу звернути увагу — час. Вперше інформацію про «золоті яйця» оприлюднив Василь Крутчак у програмі «Мародери» на каналі «Ісландія». Це відбулось 18 січня. За два дні до засідання «Рамштайн-8». Однак, ця інформація не спричинила інформаційної хвилі та навряд вплинула на хід самого Рамштайну. Але цікавіше, що відбулось згодом. 

Другий момент. На ранок після Рамштайну, 21 січня виходить матеріал Юрія Ніколова у Дзеркалі Тижня із гучним заголовком «Тилові пацюки Міноборони під час війни „пиляють“ на харчах для ЗСУ більше, ніж за мирного життя». Саме цей матеріал використовують для торпедування Міноборони, хоча сам матеріал вийшов без коментарів Міністерства оборони, без прямої мови Олексія Резнікова чи бодай прес-служби відомства. Але з практично прямим звинуваченням у корупції. 

Я не буду давати оцінки діям журналіста-розслідувача, чи мав він етичне право публікувати матеріал без позиції Міноборони. Лише наведу цитату головного редактора Інтерфакс-Україна Олександра Мартиненка для НВ щодо цього: 

«Що стосується Юрія Ніколова, то я його не знаю і вірю, що він був абсолютно чесний, добросовісний і намагався знайти відповідь. Але як ви знаєте, ми працюємо вже 30 років і для того, щоб отримати відповідь я зроблю все, якщо я цього захочу. Принаймні, я не просто буду надсилати листи — я додзвонюсь до людей, які потрібні і якщо вони скажуть, що вони це не коментують і не хочуть коментувати — от тоді я з чистою совістю це зроблю (опублікую матеріал — прим. Биков)».

На некоректній інфографіці Дзеркала, яку кілька разів змінювали, окремо зупинятись також не будемо, але вкажемо, що саме на інфографіці базувалась медіакампанія з дискредитації Міноборони. Чи було це заходом рефлексивного управління, чи ні — окреме питання.

Третій момент — пояснення Міноборони. У відомстві повідомили, що договори у роботу не пішли, а задовго до публікації новини стали предметом розслідування НАБУ. Тобто, гроші не платили, контракт не виконувався, а винуватці помилок були звільнені. Також, щоб погасити медійний скандал, із посади пішов заступник Резнікова, який відповідав за тилове забезпечення.

Тепер до висновків. Чи міг «яєчний скандал» вплинути на засідання Рамштайн-8? — Вважаю, що ні, адже головна кампанія почалась наступного дня після Рамштайну. А от на довіру Західних партнерів до нашого Міноборони та особисто Олексія Резнікова скандал вплинути міг. Хтось же цей «контракт» відправив журналісту із якоюсь метою. Якби не вчасна реакція Міноборони — історія могла б отримати наслідки для ускладнення процесу майбутніх постачань. Тепер рашисти наповнюють західні медіа та пабліки викривленими словами Білла Гейтса про нібито «найкорумпованіший український уряд». Такий собі збіг у меседжах — погодьтесь.

Чи треба боротися з корупцією чи «война фсё спишет»? — Війна нічого не спише і з корупцією треба боротись. Журналісти мають звертати увагу правоохоронців на корупційні схеми, а правоохоронці мають детально розслідувати і карати винних. Тоді ми збудуємо міцну правову державу із потужними інституціями. Але перед публікаціями, особливо під час війни, треба бути обережним, щоб благі наміри не використав ворог проти нас. Все ж перша наша задача — зберегти державність та відновити суверенітет та територіальну цілісність. А це набагато простіше робити із західним новітнім озброєнням, а не з яйцями по два двадцять.