Виступ кремлівського диктатора перед федеральними зборами був дуже нудним, навіть його прибічники засинали під час промови.

Єдиним цікавим моментом пролунала заява про «призупинення» участі ерефії у договорі Про стратегічне наступальне озброєння (СНО ІІІ). Фактично путін констатував, що глобальну систему ядерного стримання зруйновано.

Третій рік поспіль російська федерація саботує виконання договору про СНО ІІІ у частині контролю.

Договір між ерефією та США передбачає зменшення кількості балістичних ракет, що переносять ядерний заряд, до 1,5 тисяч та зменшення кількості розгорнутих пускових установок до 700 штук. Із цим пунктом в обох держав все нормально. Щонайменше, пять років тому, ерефія. та США прозвітували, що виконали дану вимогу. 

Головна причина, чому рашисти хочуть вийти з договору про СНО ІІІ, полягає в тому, що договір передбачає двосторонню консультаційну комісію, яка повинна перевіряти місця розташування стратегічної ядерної зброї. Вони можуть не лише приїхати на полігон і перевірити, чи там знаходяться ракети з ядерними боєголовками, але й перевірити конкретні пускові шахти та стратегічні бомбардувальники. Двостороння консультаційна комісія може провести 18 таких інспекцій на рік.

Від 2020 року інспекторів двосторонньої консультаційної комісії жодного разу не пустили наросійські ядерні об'єкти. Рашисти протягом перших двох років відмовляли в доступі через ковід, а у 2022 році — як відповідь на американські санкції, що обмежили громадянам росії право відвідувати США з туристичною метою.

Здається, рашисти не розуміють різниці між перевіркою ядерних об'єктів та екскурсією на Брайтон Біч. 

Дипломати ерефії пропонували відновити роботу двосторонньої консультаційної комісії наприкінці 2022 року, проте пізніше скасували це рішення. Очевидно, рашисти планували завершити війну в Україні до кінця року, а коли їм не вдалося здолати українську армію, вони скасувати візит американських ревізорів. У січні цього року Держдеп США розкритикував безвідповідальні дії російських дипломатів. У відповідь, МЗС ерефії заявило, що країна готується вийти з угоди про СНО ІІІ у 2026 році. Власне, тоді спливає термін дії договору, який сторони подовжили у 2021 році. Саме тому заява Путіна про «призупинення» участі Ереф у СНО ІІІ і не стала чимось сенсаційним.

НАТО і західні лідери засудили безвідповідальні дії росії. Генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ висловив розчарування заявою Росії, констатуючи, що ерефія роками порушувала ключові угоди з контролю над озброєннями: «Сьогоднішнє рішення щодо СНО ІІІ знищило всю архітектуру контролю над озброєннями», – виголосив генсек НАТО.

Світова архітектура ядерної безпеки давно потребує реформування. Дійсні ядерні держави вважають, що законодавство контролю за ядерною зброєю є несправедливим й ігнорують його.

Після Другої світової війни реформували архітектуру глобальної безпеки, аби зменшити загрозу нових воєн. Однак, держави продовжували нарощувати свої ядерні потенціали. Холодна війна між СРСР та США підкреслила необхідність врегулювання обігу ядерної зброї. Відповіддю на цей виклик став Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), який підписали у 1968 році у Москві, Лондоні та Вашингтоні. Однак, низка держав вважає, що договір не ефективний і потребує перегляду.

Перший ключовий принцип ДНЯЗ полягає у тому, що лише п'ять країн (США, росія, Велика Британія, Франція та Китай), які мали ядерну зброю на момент підписання, є її легальними власниками. Держави зобов'язуються не передавати технології іншим країнам, а неядерні держави зобов'язуються не розробляти ядерну зброю. Однак, Індія розкритикувала Договір та вже у 1974 році стала фактичною ядерною державою.

Нині щонайменше 8 (+1) країн мають ядерну зброю, незважаючи на Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Окрім п'яти названих країн та Індії, ядерну зброю мають Пакистан, Північна Корея та, за неофіційними даними, Ізраїль. Таким чином, кількість ядерних держав зросла майже вдвічі, порівняно із часом підписання ДНЯЗ. Єдиною країною, яка свого часу розробила ядерну зброю та відмовилась від неї, є Південно-Африканська Республіка.

Другий ключовий принцип роззброєння ДНЯЗ полягає у поступовому знищенні всієї ядерної зброї. Однак, це практично не виконується. Чим менше ядерної зброї в світі, тим більша її цінність на геополітичній шахівниці. Навіть для останньої ядерної боєголовки. Ядерні держави відмовляються знищувати свої арсенали, будучи невпевненими, що інші країни зроблять так само.

Єдиний принцип, який переважно успішно дотримується — це принцип контролю за цивільними ядерними розробками, який здійснює МАГАТЕ.

Зважаючи на зростання кількості фактичних ядерних держав і небажання позбуватись ядерної зброї, ми можемо зробити висновок, що необхідно модернізувати світову архітектуру ядерної безпеки. Цілком ймовірно, що нова архітектура ядерної безпеки буде складовою повоєнної архітектури світового порядку, який нині вибудовує Україна.