«…коли Мамай спустився в степ, заграв багряним зелений океан Гуляй-Поля...»
Впродовж століть, таємниця лицарів динамічного творіння пильно оминала розкриття у багаточисельних історичних монографіях. Ми звикли клеймити їх «елітою нації», ставлячи хрест на істинній природі їхніх сутностей, куди як більш багатогранних і комплексних. Можливо, через побоювання розкрити те, чого широкому загалу розкривати не хочеться. Можливо, через небажання наново переживати травматичні події, які зазвичай були пов'язані з їхньою долею.
Втім, це ставлення є ігноруванням об'єктивної дійсності.
Ці молоді люди, які поєднують у собі якості воїна і мислителя, Богуна і Сковороди — ці унікальні персони є квінтесенцією того, що насправді є українськістю. В їхнїх очах живе полум'я сотень років слави і забуття, величі и принижень, героїзму і зради. Їхній розум — вбивчо-раціональний, швидкий і неймовірно талановитий.
Те, що академічним філософам дається роками, вони опановують легко, ніби граючи. Найяскравішу поезію, зібрану українськими літераторами, вони перевершують так, ніби брали уроки у великих цього світу.
Як авангард української нації, вони здійснювали історію, пишуючи її чорнилами власного життя. Народжені у полум'ї Хмельниччини, взрощені люттю Холодного Яру, загартовані у визвольних змаганнях, лицарі динамічного творіння були виразником Божої волі відносно фатуму українського майбутнього.
Нам відомі імена покоління лицарів сучасності, ми обізнані у жертві, яку вони приносять, але ми не хочемо прийняти, ким вони є насправді.
Володимир Карась, Юрій Руф, Георгій Тарасенко. Деймос, Булінь, Художник. Хаммер, Да Вінчі, Роланд, Димид. Святоша, Непийпиво, Тарасій, Апполон. І тисячі інших, не менш яскравих зірок вічного українського неба.
Найстрашніша риса довготривалої слави — адаптація будь-якої історії до рівня її споживачів. Жертвами колективної пам'яті українського народу вже стали герої, яких ніхто не міг зламати під час життя. Такими жертвами викривленого сприйняття стали Герої Крут, бійці других визвольних змагань, вояки дивізії «Галичина».
Будьте чесні по відношенню до героїзму тих, через кого Господь творить сучасний світ.
Істина в тому, що сучасні коріння багатьох непересічних, видатних і звитяжних особистостей, які захоплювали думки сотень тисяч українців під час війни, лежить у «найпрестижніших університетах» української вулиці. Тисячі націоналістів, яких в мирний час безповоротньо клеймили радикальним маргінесом, стали беззаперечним авангардом українського майбутнього, вільного від кривавих пащей Москви.
Впродовж років, націоналістична школа виховувала найкращих лицарів динамічного творіння - войовничих інтелектуалів, тих, хто поєднав розум і волю, логічним пояснивши безшабашне, здійснюючи історію, як вже звичний образ життя. Ви хотіли національну еліту? Ось вона. І не було ще еліти кращої, ніж ці фантастичні люди.
Багато імен вже постали у вічності. Через них Господь творив історію, сприймаючи їх, як свій найгостріший меч.
Суспільство вже стерло з колективної пам'яті істинний образ героїв минувшини, адаптувавши їх до власного рівня розуміння «норми», заплямувавши їх своїми соціал-демократичними і пацифістичними наративами, зробивши із студентів-вояків сумнооких мучеників, навернувши бандерівців на лібералів, а «Галичину» — на фаталістів, які скрипучи зубами формували самих себе.
Якщо суспільство вирішить знову проігнорувати справжність ешелону героїв, які здобули Український Світ в ході найважливішої війни за всю нашу історію, майбутнім поколінням буде завдана більша шкода, ніж завдає російська руйнація кожен день. Ви заберете у них джерело безсмертної слави, яке вони зможуть відчути, зрозумівши цих людей, частково проживши дух епохи, який нині панує.
Ще не одне дослідження має спробувати осягнути сутність феномену лицарів динамічного творіння. Втім, беззаперечно, це унікальне явище займає центральну роль у генезисі української національної думки.
Французи любили казати, мовляв, душі великих героїв минулого мають властивість вселятися у видатних людей сьогодення, коли Вітчизна цього потребує. Для нас — це облуда.
«...колективний Мамай, небесний воїн надможливого, як і завжди, панує у Степу, де вітер грає нотами Вічності. І в очах його живе доля тисячі лицарів його козацького куреню.
Ім'я їм — лицарі динамічного творіння.»
