У світі, де Україна — центр, чи не найкраще оперувати тим, що з цим світом не так.
Рік повномасштабної війни — стільки знадобилося часу, щоби пієтет до героїчних, поранених військових втратив у своїй безумовності. Нині все більше представників глибокого тилу люблять приміняти засоби проклятого «критичного мислення», вираховуючи нашу зарплату зі своїх податків, оцінюючи наші статки, рівень звитяги, кількість і якість отриманих травм.
Ми переможемо для вас у цій війні. Це буде криваво, болісно, і дуже методично. Такий наш шлях.
Втім, якщо хвороба «втоми» українського суспільства є, хоча і глибокою, проте вже прекрасно відомою, все очевиднішим стає поява гігантського «чорного лебідя», неконтрольованого і такого, що треба буде «перебороти».
Колективний Захід має багато відблисків. Для нас він буде таким, яким ми його насмілимося викривлити для себе.
Ті, хто продають корпоративному світу чужі душі і майбутнє, заради якого не пролили ані краплі власної крові, будуть засуджені і прокляті Богом, історією, пам'ятю тих, хто не повернувся, і у згадці тих, хто ще буде.
Західу буде необхідний феномен Східного Фронтиру, так чи інакше. Поля для сміливих економічних і політичних експериментів, в якому українська колективна енергія поєднається із систематикою аналітичної машини Західної цивілізації.
Характер цих «експериментів» буде визначений політичною і суспільною волею української нації. Для Нації, яка буде здатна виринути європейською Родезією на мапі політичного сьогочасся, короткостроковий «розмін» традиціями, культурними і сімейними цінностями, які формували унікальне явище Східного Фронтиру століттями, означає культурну смерть, поразку у війні і девальвацію того історичного шляху, за який ми віддали все, що мали.
Серце українськості, як і завжди, лежить у південних степах Гуляй-Поля, у дібровах Слобожанщини, полонинах Закарпаття і бризі Причорномор'я.
Нині пульсуючою кров'ю цього серця є десятки тисяч патріотів по всьому фронту і поза його межами. Їхній авангард — як і завжди, націоналісти. Україна буде жити, поки у її серця буде кров.
Не зрадьте те, за чим потім доведеться ностальгувати.
А фінальна елегія великій історичній феєрії, в якій ми зіграли вирішальний зміст, прозвучить нотами Кому Вниз там, з чого все почалося. У Москві.
