Яким має бути місце бізнесу у світі? Безперечно, всі успішні компанії заробляють гроші. Головна мета діяльності будь-якого бізнесу – отримання прибутку. Однак, що саме бізнес зробить далі зі своїм прибутком, залежить виключно від нього.
Тим не менш, багато успішних компаній відчувають потребу надавати гроші на благодійність чи соціальні цілі. Ці цілі можуть варіюватися від адресних пожертв до забезпечення комфортного життєвого простору для цілого мікрорайону чи населеного пункту.
У світі концепція взаємодії між бізнесом, державою і суспільством одержала назву «соціального контракту». Теорія соціального контракту бізнесу стверджує, що бізнес існує з дозволу суспільства, доки він діє таким чином, аби приносити соціуму максимальну користь.
Своєю чергою, теорія соціального контракту породила таке поняття як «корпоративна соціальна відповідальність» (КСВ). КСВ – це не просто перерахування частини вільного прибутку на доброчинність. Це ціла система, за якої компанія дбає про безпеку, комфорт і добробут своїх працівників, клієнтів і споживачів, піклується про екологію і культурну спадщину, підтримує соціальні ініціативи у своїй місцевості тощо.
Як це працює у світі?
У провідних країнах світу соціальна відповідальність бізнесу – це не забаганка окремих компаній, а закріплена на державному рівні норма, ціла індустрія. Наприклад, у Норвегії існує спеціальний профільний орган – Міністерство корпоративної соціальної відповідальності.
Аналогічний держорган, відповідальний за забезпечення принципу КВС, діє й у Великій Британії. Розвинені держави всіляко підтримують і заохочують компанії, які впроваджують програми корпоративної соціальної відповідальності, застосовуючи методи регулювання й фінансові стимули.
У Франції, вперше серед європейських держав, у 2017 році на законодавчому рівні було закріплено обов'язок топ-100 компаній країни аналізувати ризики для співробітників та екології. З огляду на це, бізнес має впроваджувати соціальні програми захисту прав і свобод людини та довкілля.
Яскравим прикладом імплементації принципу КСВ є прогресивний сміттєспалювальний завод Шпіттелау, який побудували у Відні ще в 90-х роках минулого століття. Це виробництво щорічно переробляє 250 тисяч тонн побутових відходів і виробляє тепло для обігріву 60 тисяч домівок. При цьому не шкодячи ані повітрю, ані грунтовим водам. А ще – завдяки дизайну, він не псує, а прикрашає місцевий ландшафт.
Зрештою, на Заході держава й суспільство відповідають соціально орієнтованому бізнесу взаємністю. Відрахування на благодійну діяльність зменшують податкові зобов'язання компанії. А у довгостроковій перспективі збільшення соціальних можливостей для громади призводить до зростання кількості клієнтів або спроможних співробітників компанії.
Чи існує соціальний контракт в Україні?
На законодавчому рівні термін «соціальний контракт» в Україні відсутній як такий. У юридичній базі Liga 360 мені вдалося знайти лише один нормативний документ, в якому згадується соціальний контракт, – рішення Одеської міськради від 2000 року, яке давно втратило чинність.
Відповідно до цього документу, «соціальний контракт» – це договір, укладений замовником з виконавцем соціального замовлення, в якому визначаються економічні й правові зобов'язання сторін та регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.
В деяких нормативних документах можна знайти визначення «соціального договору». Однак здебільшого це стосується правовідносин роботодавця із працівниками.
Соціальний контракт, як і корпоративна соціальна відповідальність – це поняття, які поступово входять у практику існування українського бізнесу. Не дочекавшись від держави відповідної нормотворчої ініціативи, багато компаній вже декілька років самі тісно працюють у тісному діалозі з суспільством: підвищують енергоефективність будинків, сортують сміття, прикрашають ландшафт і відновлюють архітектурну спадщину.
Базуючись на міжнародному досвіді, девелоперська компанія «Нова Слобідка» інвестує 50 млн грн у доброустрій території. Й готова якнайшвидше укласти з громадою соціальний контракт про розподілення інвестицій у мікрорайон задля вирішення нагальних суспільних проблем і створення комфортного життєвого простору.
Такий підхід є новаторським та унікальним для Києва. Але насправді вітчизняний бізнес вже морально готовий не тільки отримувати прибуток від своєї діяльності, а й стати дійсно відповідальним за те, що його оточує – мікрорайон, місто, довкілля, суспільство.
А чи готова до цього державна влада й місцеві «еліти»?
Окрім неврегульованості поняття «соціальний контракт» на законодавчому рівні, соціально відповідальний інвестор в Україні стикається з низкою бар'єрів і перепон на своєму шляху.
Адже, через слабкість судової системи й законодавчі прогалини, держава фактично не гарантує інвестору недоторканості його майна і вкладень. Сюди варто додати й забюрократизованість багатьох процесів, можливості застосування адмінресурсу, а також постійну загрозу рейдерських захоплень – як у форматі внесення змін до реєстрів, так і фізичного блокування роботи компаній з боку різноманітних псевдоактивістів.
Слід відмітити, що нова українська влада усвідомлює важливість формування сприятливого інвестиційного клімату і вже ініціювала низку кроків назустріч соціально відповідальному бізнесу.
Так, у січні минулого року Кабмін схвалив Концепцію реалізації державної політики у сфері розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні на період до 2030 року. Відповідно до неї, Уряд пообіцяв заохочувати компанії дотримуватися у своїй діяльності міжнародних стандартів та принципів відповідального ведення бізнесу.
Однак цих ініціатив поки недостатньо. Бізнес прагне активізації діалогу з владою як на державному, так і на місцевому рівні щодо регулювання й стимулювання реалізації соціальних контрактів. На наш погляд, державна підтримка соціальної відповідальності не може і не має зводитися суто до питань оподаткування.
Лише спільна робота з державою пліч-о-пліч у сфері розв'язання соціальних проблем та належна увага до підтримки бізнесу й гарантування прав інвестора з боку регулятора дозволять вибудувати ефективні взаємовідносини у трикутнику «бізнес – держава – суспільство».
