Слово «важко» від військових, за 8 років, я не чув стільки разів, скільки чую його за останні тижні. Відносини дозволяють не кокєтнічать та не брехати. Сама розповсюджена відповідь з різних локацій фронту: «важко, але...». Але тримаємось, але б'ємося, але даємо пизди, але хуй вони вгадали. І десятки різних варіацій. Важко представити як там воно насправді, якщо ці люди кажуть слово «важко».
І на фоні цього вибішує заколисування від офіційних творців контенту. Прямо бля, все так добре в них, що прямо через неділю війна скінчиться на наших умовах. Я просто хочу нагадати, що саме ці люди казали, що ракет, ресурсів та резервів в росіян на три дні залишилось. Це було місяць тому. Навіть більше.
Я просто не знаю, навіщо вкладати в голови посполитим такі настрої? А коли почнуться ще більші складнощі? Думаєте не почнуться? Тоді вас вкусили спікєри. Просто зрозумійте, що ворог прямо зараз, на сьогодні, оперує десятками БТГр резерву. Більше 20-25 це точно. Так, втрати там захмарні. Але це не дуже їх спиняє. І досвід вони набувають. І те що вони тупцюють на місці, та по метру просуваються там де просувають, то не тому що вони тупі та воювати не можуть. А тому що ЗСУ стоїть залізобетонною стіною і ціною надлюдських зусиль стримують ту навалу.
Різниці між «нам дадуть», «нам дають», та навіть «нам передали» та «зброя працює на фронті», це різниця в космічних одиницях. Це прірва. Прірва, яка зараз заповнюється роз'йобаними стволами артилерії, та на плечах знесилених бригад, які воюють два місяці кожного дня під артилерійськими та авіаційними ударами.
Я не знаю, навіщо формуються такі настрої, але вони не доведуть до добра. Розслаблені люди дуже вразливі до поганих новин. А вони ще будуть. Бо це війна і воємо ми не з самим простим ворогом. Не давайте зробити з себе вразливих.
