В нас нова задача. Точніше не нова. В довісок до всього іншого. Треба підготовити як мінімум кілька батальйонів за 100 ВОСом. Для початку. І запустити процес на базі бойового підрозділу, який переросте в щось достатньо масштабне. Стрілець. Піхота. Для нових бригад. Сама станова спеціальність війни.
Це навчальні позиції для піхотинців. Стрільба по цілям з розносом по фронту і в глибину. 300-400 метрів вони будуть «закривати». Це не рекорди. Це дистанція піхотного бою. Це реальність. З управлінням вогнем та з вогневою дисципліною. Всі стрільці будуть вміти це робити. Потім самі здібні підуть навчатися на командирів відділень. Після цього прийдуть і разом з інструкторами будуть навчати свої відділення. І вже з ними підуть у війська. Злагодженим і спрацьованим маленьким організмом. Це працює. Це цементує підрозділ і лінію фронту.
Але саме головне, що ці позиції обладнані інструкторами які виросли з наших «сержантських курсів». Ну як виросли? Три тижні тренінг, потім через кілька місяців два тижні підготовка до інструкторської роботи. І все. Вони все роблять самі. Вони вибрали хто чим займається. Вогневики, тактика, інженерка. Їм нарізали задач по підготовні навчальних ділянок. Без підказок. Просто їм сказали що нам треба на цій вогневій ділянці. Картки вогню вони теж самі складають. Рік тому вони були цивільними людьми. Сьогодні вони будуть навчать соту вусовку. Спочатку вони повоювали та приїхали до нас з позицій. Вся як книжка пише — «явротїбавявоював», «щоменітутможутьрозповісти». А потім повне переосмислення і за два тижні всі піхотні чакри відкрилися. За третій – чакри командирів відділень. Вони воюють і навчають. Чітко розуміючі що і навіщо вони роблять. Вони знають в чому задача піхотинця і вони її реалізують на 100%. Вони знають і користуються картками вогню. І кожен постріл усвідомлений. Ми жартома почали їх між собою називати «золотим фондом бригади». Але це не жарт.
Знаєте, я дуже втомлений, але я дуже спокійний. Бо я знаю що ми переможемо. Я не знаю хто і чим зараз займається. В мене не вистачає часу за тим слідкувати. Я знаю що робим ми. Я бачу еволюцію і розвиток. І повне сприяння главкома. Повне розуміння на рівні командування. І я знаю, що ми не єдині. Ми воюємо, вчимося і навчаємо. І робим це добре. І будемо це робити. Бо в нас є цей «золотий фонд». Навіть якщо він поки не знає цього, не навчаний та з закритими чакрами. Просто треба займатися підготовкою якісно. Як себе. Як для себе))
