І знову мер Харкова Терехов за мовчазною згодою/сприянні голови ВЦА, намагається зірвати відновлення бойових підрозділів в районі Харкова, та заборонити бойову підготовку на визначених військовим керівництвом ділянках за містом. Тому, що йому щось треба «для відновлення міста». Отак просто — приїздять люди і кажуть — вшивайтеся звідси, бо Терехов заборонив. Бо йому треба «це» для відновлення міста. Ми звісно нікуди не йдемо, бо є розпорядження військового керівництва. Але трохи достає.
Чомусь політики забувають, що зараз підрозділи сил оборони ведуть кровопролитні бої, саме для того щоб в тилових містах не відчувалося війни. І вони несуть втрати. І якщо ми не будемо спроможні відновлювати та поповнювати бойові підрозділи, то тоді кожне місто перетвориться в Бахмут, Рубіжне, Маріуполь. Не буде чого відновлювати.
Ми ж всі розуміємо, що у частини політиків та держслужбовців, патріотизм (точніше його демонстрація) нерозривно зв'язані зі страхом. Коли страшно, тоді вимикаються шкурняки ті «свій інтерес», та вмикається мега ультра патріотизм. Як тільки страх проходить, знову вмикаються шкурняки, жага наживи і інші інтереси.
Ті хто більш менш в темі, знають що крім всяких потрібних речей, ми за дорученням військового керівництва, займаємося навчанням молодших командирів піхотних відділень, з недавніх пір навчанням інструкторів базового рівня (БЗВП), та власне кажучи, підготовкою піхоти за курсом БЗВП. Як з нуля, так і тих хто має бойовий досвід, але з різних причин не набув підготовки. На останньому напрямку сюди ж входить підготовка людей які йдуть як поповнення в бойові піхотні підрозділи.
А ще всі бачать та знають, що будь які ділянки які зараз можуть використовуватися для підготовки військових, використовуються. Їх треба багато, бо всі військові розосереджені, через загрозу ракетних ударів, та часто міняють локації. Тому ніхто не дивується, якщо в якому кар'єрі, або звалищі, або просто посеред поля, розгортаються якісь дії з підготовки вояків. Працюємо з чим є, мішенна обстановка з лайна та палок, умовності вбік, бо є задача навчити людей, та відновити підрозділи.
Перед тим як визначити ділянку, по ній збирається інформація. Чи не задіяна вона в посівній, чи не йде якась робота, чи ми комусь не заважаємо. Якщо ділянка ніде не задіяна, все добре. Все це узгоджується з місцевими ОТГ та органами самоврядування. Пишеться певне доручення військового керівництва на обладнання та використання. І в цих локаціях проводиться навчання, заняття та таке інше. Так воно працює поки зненацька не входить в зону інтересів Терехова та Сінєгубова.
Сьогодні, в черговий раз, на одну ділянку яка визначена та затверджена (і до речі знаходися за містом) приїхали знову від Терехова, щоб заборонити навчання військовослужбовців. Хоча пів року там тренуються військові. Це місце треба для чогось, що треба для відновлення Харкова.
При чому є відповідні розпорядження військових. При чому за містом. В нашу відсутність, люди які приїздять «від Терехова» або співпрацюють з Тереховим, перекривають нам проїзди, руйнують те що ми готуємо для занять, та всіляко намагаються зривати заняття. Де в цій історії голова Харківської ВЦА Синєгубов? Який за логікою повинен сприяти військовим в області? Нема. Він тупо морозиться, та тупо мовчить. Хоча це і його сфера відповідальності.
Я останнім часом мало пишу, бо нема ні часу, ні сил. Але просто вже достає. Якщо ми не зможемо навчити людей та відновити підрозділи, то відновлювати Терехов та інші будуть хіба що свої маєтки за кордоном. А от ми з вами, будемо вигрібати в містах повною мірою.
Останній раз Терехов перед цим проявив «любов до війска», коли в істериці на нараді вимагав, щоб військових вивели з міста в окопи та бліндажі. Бо то через них росіяни стріляють по Харкову. Тоді йому і Синєгубову за це трошки прилетіло з Києва і на час їх попустило. А зараз страх відпустив, а з ним і розвіявся примарний містєчковий «патріотизм».