Це молоді комбати. Дуж молоді. Але дуже досвідчені. Випускники військових вишів 15-16 років. Вони з перших днів йшли на війну. Вони не знають мирної служби. Вони майбутнє української армії. Я їх обожнюю. Вони керують потужними військовими організмами, залишаючись зі своєю безпосередністю хлопчаками. Вони радіють коли в їх батальйони щось привозять, як діти які знаходять подарунки під ялинкою. вони самі лізуть поперед бійців в волонтерський бус. їм цікаво і вони повні вдячності. Вони інші. Вони вигідно відрізняються від кадрових комбатів 14 року. Вони ще хлопчаки по суті, але в них за спиною майже по 6-7 років війни. Втрата побратимів, поранення, війна. Вони приймають молодих лейтенантів і передають їм свій безцінний досвід, який їм не було кому передавати. І їх багато в ЗСУ. І я вірю, що вони зламають систему РККА. Бо вони люди ефективної війни. І вони не втомилися від війни.
Коли мені починає лізти в голову якась маячня, я завжди згадую цих пацанів. Поки ми іх підтримуємо, поки ми їм допомагаємо, поки ми захищаємо іх від системи, вони набираються досвіду. І кожного року їх стає все більше. І це теж, одна з вагомих причин, чому ми просто не можемо опускати руки.