Поки Україна веде виснажливу війну, і кожен податок буквально дорівнює людському життю, країна щороку втрачає мільярди через офшори, податкові лазівки та відсутність реальної реформи. Цю проблему ми обговорили з аналітиком, старшим лейтенантом ЗСУ, кавалером ордена Богдана Хмельницького Миколою Мельником. Наша розмова стала черговим нагадуванням: поки держава посилено контролює дрібний бізнес і тисне на ФОПів, великі корпорації продовжують «оптимізувати» прибутки поза межами України — часто абсолютно безкарно.
Ветерани без старту: економіка, що не працює для тих, хто захищав державу
Микола Мельник чітко окреслює проблему:
«Економіка країни, яка воює, має бути підпорядкована війні — чого ми не спостерігаємо».
Ветерани, які повертаються з фронту, намагаються створити бізнес або знайти роботу, але натомість стикаються із системними бар'єрами. Один із яскравих прикладів — нереалістичні умови для участі у державних грантових програмах для ветеранів.
«Я не зумів податися [на ветеранський грант], бо після повернення з війни у мене вже був створений бізнес до 2022 року — і це стало формальним обмеженням», — пояснює Мельник.
Іншими словами, система не враховує реальність: ветерани, які ще до повномасштабного вторгнення намагалися бути активними в економіці, сьогодні автоматично виключаються з державної підтримки.
На думку Мельника, держава замість декларативних пільг має дати головне — можливість працювати:
«Не треба давати пільги у дурні, дайте можливість людям заробити», — підкреслює він.
Сьогоднішня податкова реформа, за його словами, не лише не підтримує ветеранів, а й дискримінує малий бізнес загалом. Замість прозорої й зрозумілої системи — ускладнена звітність, ПДВ навіть для дрібних фрілансерів, кав'ярень, майстерень. Це перетворює підприємництво на щоденну боротьбу з бюрократією.
«Це не підтримка — це блокування розвитку», — підсумовує Мельник.
Податкова реформа 2025: фіскальна несправедливість
Під час інтерв'ю ми дійшли до ще однієї болючої теми — нової податкової реформи, яка фактично посилює тиск саме на тих, хто і так працює «в білу», не маючи доступу до офшорів та великої юридичної обслуги.
Малий бізнес — це основа української економіки в тилу. Саме він забезпечив стійкість у перші роки повномасштабного вторгнення: кав'ярні, СТО, фрілансери, майстерні, крафтове виробництво, малі фермери. Саме ці люди першими почали донатити, допомагати армії, зберігати робочі місця. І тепер саме їх заганяють у нову складну податкову модель: обов'язковий ПДВ, електронна звітність, складна бухгалтерія — часто без інструментів підтримки та роз'яснень.
У той час, як великі гравці — як, наприклад, ОККО, — залишаються поза фокусом фіскальної політики та громадського контролю. У цьому — фундаментальна несправедливість системи.
ОККО: успішна компанія чи «тіньовий флагман»?
ОККО — одна з найбільших мереж АЗС в Україні, яка належить бізнесмену Віталію Антонову. Компанія не лише продає пальне, а й працює у сферах агробізнесу, енергетики, роздрібної торгівлі. Під час війни вона швидко переорієнтувала імпорт і справді забезпечила країну пальним. Звучить як зразок адаптивного національного бізнесу — але це лише один бік медалі.
За даними розслідування WarsawPoint, Віталій Антонов — реальний бенефіціар ОККО — вибудував складну офшорну мережу через кіпрську компанію GNG Retail, що дозволяє уникати повноцінної сплати податків в Україні. Офшорні механізми — це не лише «оптимізація», це системне виведення капіталів з країни, яка щодня втрачає людей, інфраструктуру і ресурси на війні.
Фінансова звітність за 2022–2023 роки демонструє разючу диспропорцію: понад 33 млрд грн податкового кредиту припадає на внутрішні операції між афілійованими структурами.
Більше того, компанію підозрюють у схемах із переетикетуванням білоруського пального. Пальне завозиться під виглядом європейського — попри чинні санкції проти Білорусі.
Офшори, вілли та мовчання держави
На тлі цього особливо кричущою є відсутність реакції з боку правоохоронних органів, СБУ та ДБР. Старшим лейтенант ЗСУ Микола Мельник підкреслює:
«У нас ветерана можуть перевіряти за будь-який грант, за 250 тисяч гривень, — а вивід мільйонів доларів за кордон нікого не цікавить. Чому? Бо ці люди — частина системи».
За словами Мельника, йдеться не лише про втрату податкових надходжень. Це свідоме виведення ресурсів, які могли б працювати на державу, армію, відновлення інфраструктури. Водночас ці кошти йдуть на закордонну нерухомість, зокрема — вілли, апартаменти в ЄС, дорогі яхти, що реєструються на офшорні компанії, приховуючи реальних власників.
«Коли бізнес, який мав би допомагати армії, купує нерухомість на Кіпрі — це вже не бізнес. Це саботаж», — зазначає Мельник.
Чому влада не реагує? Причин кілька: впливові зв'язки, системна олігархізація правоохоронних структур, а також політична залежність. Силові органи, замість боротьби з реальними економічними злочинами, продовжують концентрувати зусилля на перевірках малого бізнесу, активістів і волонтерів.
Славське як дзеркало: коли корпорації керують громадами
Село Славське на Львівщині — ще один симптом глибшої проблеми. Через компанію ТОВ «Славскі», афілійовану з ОККО та мережею «Фокстрот», у регіоні запущено схему фактичної приватизації громади.
Сценарій типовий:
- земля скуповується для приватного гірськолижного курорту,
- сесії сільради зриваються,
- незручних чиновників звільняють або чинять на них тиск,
- новий генплан пишеться під забудовника.
У підсумку — публічність зникає, а влада переходить у руки великого бізнесу. Люди, які живуть у громаді, втрачають право голосу у своєму ж майбутньому.
Не реформи, а імітація: в чому проблема
Податкова політика не може бути інструментом для виживання малого бізнесу та одночасно — щитом для великих гравців. Якщо реформи стосуються лише тих, у кого немає юристів, зв'язків і виходу на Кіпр чи Беліз — це не реформа, а фіскальна репресія.
У ході нашої розмови з Миколою Мельником ми дійшли згоди:
справа не лише в грошах — а в довірі, справедливості та спроможності державної системи.
Україна сьогодні платить надто велику ціну за незалежність, щоб дозволити собі економіку, що працює для офшорів, а не для тих, хто її захищає.