Тлум вирував і пальмове гілля закривало огляд, заважаючи бачити Царя...
-Дивись, дивись! Він Цар! Точно тобі кажу, Цар!
-Він всього лиш тесля на ослі! Шахрай і голодранець!
-Ні, ти не розумієш! Він говорив про те, що настане Царство Слави! І Господь покарає нечестивих і звільнить нас від ярма! Він Учитель, великий Учитель! Він нагодував п'ять тисяч двома рибами і п'ятьма хлібами! Я був там і бачив це!
-Ти бачив, що тобі та іншим давали їсти з якихось кошів хліб та подрібнену рибу. Савле, то шахрай!
-Ні, ти не розумієш! То наш Цар і володар! Осанна!
- Навіщо ти кидаєш на дорогу свій плащ?! Де ти взяв цю пальму?! Ти здурів Савле! Ходи, у нас немає часу.
-Осанна! Алилуя! Учителю, я люблю Тебе!
-Ходи, Савле, у нас немає часу на навіженого, який хоче побороти ворога, підставивши для удару другу щоку...чи ти хочеш, віддавши плащ, віддати й хітон, як він каже?! Ходи! Нас чекає робота...
- Він великий! Він воскресив Лазаря!
-Лазар просто любить міцно спати, а Він не дотримується суботи, богохульствує і любить блудниць! Ходи, поки тебе не побачили люди Каяфи, бо виженуть і не заплатять за весь час, що ми там пропрацювали!
-Осанна! Великий Бог Ізраїлю! Витай нам, Царю!...
.
..-Чому ти кричав «розпни», Савле?! Ти ж любив Його?!
-Він шахрай! Він обдурив мене і ще тисячі легковірних...
-Ти ж казав, що він воскресив Лазаря і нагодував п'ять тисяч людей п'ятьма хлібами і двома рибами?!
-Я не бачив тих риб і хлібів. Нас годували з якихось кошів... А Лазарю, не завадило б менше спати, щоб його не запхали до гробу завчасно...
-Ти ж казав, що він Цар і Учитель!
-Хто?! Цей зрадник?! Той, хто хотів визволити нас, а сам не може тепер зійти з хреста?! Я надівся на Нього! Я чекав, що Він розкидає легіони і зрівняє горби Риму! А він розкидав ятки у Храмі і бив дрючком по плечах благочестивих юдеїв, що там торгували! Нечестивих римлян не чіпав, а фарисеїв достойних з брудом змішував! Замість карати соромітних блудниць, картав, тих достойних, що до них ходили?! І не давав їм каменя кинути в грішниць пропащих, що мерзоту творили з достойними людьми?! Яка зрада! Від Нього чекали лиш помаху руки, щоб роздерти на шматки митаря, а Він пішов до того в гостину! Він не дотримував Суботи!
-Він рятував життя в Суботу!
-Що таке якесь життя, проти Господніх заповітів?! Він казав, що Месія — і не випалив вогнем і мечем ворогів Ізраїлю! Хай тепер з Голгофи покричить про слуг і таланти! Може, більше почують? Як же ще зберегти таланти, як не закопати їх?! Як ризикувати тим, що тобі довірили і примножити без певності в завтра? Я чекав, що мені дадуть Ізраїль, який встане у Славі навіки і розбіжаться в жаху вороги його, а мої сини ніколи вже не працюватимуть в поті чола, щоб їсти хліб свій...А Він годував мене казочками про сіяча і вчив любити...своїх ворогів?! Чи так має вчити Учитель? Чи так поступає Цар?
-Він мирний тесля, а ти кричав, щоб Його стратили, як найгіршого злочинця...
-Він найгірший злочинець! Я вірив Йому, я надіявся, що Він визволить мене. А Він весь час казав, що я у всьому винен! Я мав молитися, поститися, працювати, любити, догоджати, служити, годувати, поїти, вдягати, рятувати... І знаєш кого? Не своїх дітей, ані своїх рідних. Ні! Я мав це робити будь-кому, хто б не був поруч і, навіть, своїм ворогам! Навіть, своїм ворогам! Хай Він тепер скаже своїм ворогам, щоб дали Йому, хоч попити!
- Ти жорстокий, Савле... Він не заслужив такого...
-Він заслужив. Нехай би задумався, як це — повести за собою людей і не виправдати їх надій! Люди мали надію на визволення, а Він показав, що визволятись треба самим... А для чого ж тоді Месія?!...
... менш, ніж за тиждень, пальмове гілля не закриватиме огляд але той самий тлум, все-таки, не побачить Царя.
