... з морозу хліб твердий. А вареники, ті, що їх привозять волонтери, заморожені на камінь ще там — в тилу. Їх ліплять сотнями руки учнів училищ та господинь, за майже вісімсот кілометрів звідси. Вони торохтять у картонних коробках та дерев'яних ящиках, наче округлі камінці з зашутрованих берегів Бистриці чи Стрия і їх вкидатимуть у казанки на чадливих примусах та розпечених чавунних «буржуйках», щоб повернути тепло рук і сердець до тіста і картоплі...
...На грубо збитих з негембльованої дошки столах не буде макітри з кутею. Та кутя буде у казанках та похідних бляшанках з ручкою-защіпкою, та кутя буде в одноразовому пластику глибоких тарілок, привезених тим же бусом на «польських бляхах», що й терта макова маса та готова до куті варена пшениця... її перехрестять ложкою-викидушкою з мультитула в червоних пластикових накладках і, може, навіть, швиргонуть навхрест по стелі-стінах-долівці того чудернацького — в три накати! — дому з розпачливо-воєнною назвою «бліндаж» , укопаного в суглиняву масу Донецького степу, щоб голосно і повагом мовити, — «Христос Рождається!» І дочекатись чеканно — військового, такого не парадного але одностайного — «Славімо Його!»...
...узвар, як не дивно, буде. Сушка, якимось дивом теж приїхала тим же безрозмірним бусом зі зламаними та „звареними“ ресорами і здохлою турбіною та википілими форсунками. І її вже вкинули до окропу та зварили. І, жоден глінтвейн не пахне так, як гарячий узвар, там, на „нулі“, на тому примусі — бо пахне домом...
...свічка чадить. Вона вставлена в гілзьзу і польський сніжно-білий стеарин так сліпучо відтіняє блискучо-ядушливу зелень двадцятитрьохміліметрового підсвічника, що дивно — чому вона так сильно чадить? Свічка не освітлює того стиснутого з усіх боків простору — під стелею жевріє кілька жарівок, заживлених від китайського генератора, що тихо торохтить там, на горі — і їх кволого світла достатньо, щоб бачити, що ж діється навколо того грубого стола. Свічка — не світить. Вона — освячує той вечір. Особливий вечір. Вечір, де Вифлиємська зоря падає до горизонту з довгим хвостом, освітлюючи все навколо, а офіційно її вважають сигнальною ракетою....
Ви, хто втомлено відставить порожній полумисок з-під свіженьких варенків і кволо задує догорілу у свічнику свічу. Ви, хто у кімнатних капцях пройдетесь до кухні і назад. Ви, хто приляжете відпочити, після вечері — згадайте, що вам тепло тільки тому, що десь немилосердно чадить вставлена у гільзу свічка, що стоїть на грубих, наче солдатська долоня, дошках.
І з морозу твердий хліб.
З морозу.
Твердий.
Хліб.
