Колись, а точніше у вересні 2017 року, я вирішив з дружиною і двома друзями здійснити подорож з Києва до Риги автомобілем. Природньо, найкоротший шлях пролягає транзитом через РБ. Мною був вибраний такий маршрут: Київ-Овруч-Нова Рудня (пункт перетину)-Бобруйськ-Мінськ-Вільнюс-Рига.
Шлях по неньці і прибалтійським країнам виявився чудовим, з гарними дорогами і чемними водіями, поліціянтами та митниками. Забігаючи наперед розкажу, що коли ми здійснювали поїздку з Риги до Юрмали (доречі напрочуд зросійщену завдяки задорновим), то рухались по платній трасі, де треба купувати стікер за 2 євро в автоматі на спеціально облаштованій стоянці ПЕРЕД виїздом на платну дорогу. Просто кинув а автомат 2 евро або приклав картку і отримав, ніяких тьоть-касирів, дуже зручно і без проблем.
Отже, переходжу до самої розповіді. Перше що вразило на митному переході, це фуражки білоруських «погранців»: уявіть, що над околишем розташована тул'я висотою не меньше, як долоня дорослої людини впоперек. Виглядає комічно й гротескно, маю припущення, що такий «дизайн» має підкреслювати владу власника такого головного убору над пересічними, на кшталт гітлерівського офіцера СС. Потім був прискіпливий допит, куди і з якою метою прямуємо, догляд і обшук авто з собакою, попросили відкрити !"бардачок", де знайшли мій кварцєвий наручний годинник hanowa вартістю 350 евро, й погранець (так і хочеться прибрати літеру "р") пішов звірятися з каталогом, чи не є мій годинник предметом контрабанди. Після цього нам з радістю повідомили, що якщо ми прямуємо в напрямку Мінську трасою М5, то вона платна, але ми можемо прямо на місці поповнити транспондер (це такий електронний прилад, що взаємодіє з контрольними рамками, що розташовані над платними трасами). Також з радістю повідомили, що М5 платна тільки для іноземців, але для громадян росії та !!! лнр і днр !!! проїзд абсолютно безкоштовний. В цей момент мені вже дуже хотілося їх всіх вбити, включаючи жінок-митниць і собак, але ж ясно, що треба посміхатися, бо на стоянці збоку стояли 2-3 конфіскованих (невідомо за яке порушення) авто на українських номерах. Я логічно запитав, як поповнити транспондер, якщо в мене його немає ??? "Нічого страшного" — була відповідь — "Перед трасою М5, біля Бобруйська є пункт продажу, де можна придбати транспондер і там же ж можна його поповнити". "Добре" — сказав я, на тим і перетнувши нарешті білоруський кордон.
Якщо ви думаєте, що це вся розповідь, шановний читаче, то доповідаю вам, що це тільки початок:). Далі починається найцікавіше.
Пункт продажу транспондерів розташований на трасі М5 біля розв'язки Р31 (Бобруйськ) та М5 (Мінськ) тільки в напрямку москви, в напрямку Мінську немає. Для того, щоб потрапити туди з боку Бобруйська потрібно розкрутитися з Р31, про що радісно сповіщує Гугл-навігатор. Але під час цього маневру потрібно треба тимчасово виїзжати на М5, і вуаля... ми проїхали під контрольною рамкою без транспондера і вже на спуску з кільця помічаємо припаркований VW Transporter дорожної поліції і вже чекаючего на нас "мента" з червоною "таблєткою" в руці, якою і вказав нам на місце зупинки біля їхнього буса із задоволеною усмішкою на "морде ліца". Так друзі, "мишоловка" захлопнулася !!!
Цей "мент" з пузом і вагою понад 100 кг з радістю повідомив, що ми здійснили рух платною трасою без оплати і штраф за це — 100 євро, взяв документи і почав оформлювати протокол, про цьому розмовляючи: — Вас же попереджали, що траса M5 платна? — Да, ми їхали на пункт продажу, щоб придбати транспондер, в нас його немає. — Але чому ж їхали по М5 ? — Ми їхали по навігатору, щоб розкрутитися і потрапити на М5 в протилежному напрямку, де розташована точка продажу....
... і далі діалог в дусі "УЛОВКА 22", хто не знає що це, погугліть.
Я, бачячи невідворотність фінінсових витрат, достаю 40 євро (два папірця по 20) і кладу їх під протокол. Далі пряма мова:
— Я смотрю ви рєбята харошіє, я уже начал афармлять пратакол, ведь ви там на камєрє, кагда праєзжаєтє пад рамкой, будет тяжєло, но так і бить, папробую удаліть... Больше нє нарушайте...
Увесь цей діалог відбувався в середині ментівського VW, який був на заздрість обладнаний за останнім словом IT-індустрії, хай-тек дизайн, столік, гарні сидіння, лаптопи і т.д.
Друзі, який би у вас був настрій після цього, у нас було відчуття використаного кондома, втома з дороги і злість.
Заїхали на пункт продажу, заплатили заставну вартість 40 євро за транспондер і поповнили його на 20 євро, "услужліва" жінка-касир з радістю повідомила що цього вистачить туди-назад, в оплату приймається готівкова валюта і будь-які картки, сервіс, йопта..! І сказала, пильнуйте кожного разу, коли будете проїзжати під рамкою, транспондер повинен кожного разу "пікати", треба правильним чином розташовувати цого на вітровому склі, інакше дивись пункт 1 ( бус, мент, штраф 100 євро)...
Уявіть ту дорогу, коли дівчата нервово очікували цей огидний "піск", кожного разу, коли автомобіль проїзжав під рамкою, а ці рамки кожний км, мені вже було похуй.
Це все, що потрібно знати про державу під назвою Рєспубліка Бєларусь.
P.S. Зворотній шлях пройшов без пригод, але транспондер ми так і не здали, і він валяється в гаражі, нагадуючи мені про ту кончену недодержаву.
І так, дорожне покриття там дійсно європейської якості.
