Ця стаття присвячена всім зірваним шансам за останні 5 років

Знехтуваний шанс звільнити схід України у 2020-21 роках

У 2020 році завдяки коронавірусу ціни на газ впали нижче рентабельних для Московії, а ціни на нафту до 30$, що лише на 4$ більше, ніж рентабельність старих свердловин й на 17$ більше, ніж рентабельність найбільш прибуткових москальських свердловин. Одночасно з цим Туреччина випробовала свої БПЛА у бортьбі проти москальських сил ППО, довівши, що вони не лише здатні працювати в умовах роботи їхньої ППО, а й легко знищувати її засоби ППО, спеціально створені для знищення сучасних БПЛА. Це дало 2 перших результати: москальский наступ в Сирії був зупинений, хоча і дав москалям великі результати, а наступ Хафтара у Лівії був зірваний в одному кроці від перемоги, хоча Хафтару активно допомагали Єгипет, Ісраель, Московія, Саудівська Аравія та ОАЕ.
Ці 2 події отримали логічне продовження: у вересні 2020 Азербайджан розпочав свій наступ, використовуючи ті самі БПЛА, сучасні турецькі засоби зв'язку та розвинений ГШ. Вірмени воювали дуже героїчно, їхні тактики і вся їхня стратегія були добре продумані заздалегідь. Вірмени протягом 90х-2000х прокопали ІФС, не менші за масштабом, ніж в москалі в Запорізькій обл, а спираючись на гори Карабаху, їхня оборона була значно міцнішою. Однак в умовах застосування високоточної зброї вірменські ІФС переворились для них на статичні могили, Азербайджан тоді ще не переміг у війні, але звільнили 2/3 окупованих територій, а 1/3 опинилась географічно в оперативному оточенні, бо коридор шириною 5-10 км не забезпечить оперативного тилу для безпечного підвезення боєприпасів, пального та харчів для утримування навіть такої території.
Таким чином, наступ Азербайджану також відвертав багато уваги москалів, які активно допомагали Вірменії в межах своїх можливостей.
Коли наступ Азербайджану перейшов фазу прориву фронту, а це було між 1 й 10 жовтня, в нас виникла можливість, користуючись економічними проблемами у москалів, користуючись тими самими БПЛА й НАТОвськими засобами зв'язку як в Азербайджану, користуючись розгубленістю москалів і користучись тим, що москалів майже не було біля наших кордонів, а загальна чисельність корпусів лугандону та офіційних москальських сил у Ростовській обл були в рази менші, ніж ЗСУ, МИ МОГЛИ ШВИДКО й майже безкровно (для нас майже безкровно) звільнити окуповані частини Донецької та Луганської областей. При чому це б збільшило розгубленість москалів ще більше, це б дало більше часу Азербайджанцям і збільшило би їхні шанси на перемогу у війні 2020 році (Азербайджан переміг у 31-річній війні у вересні 2023 року). Але замість взаєності було пєрєміріє, відведення ЗСУ з Петрівського, що стало таки знаменитим вироком від Зеленського містам Волноваха та Маріуполь. Доречі, а хтось ще пам'ятає, що Зеленський наділив Волноваху статусом міста-героя? А пам'ятає, за що? Шанс звільнити схід, при чому без офіційного втручання Московії залишався до осені 2021 року, але він ставав все меншим, прям як ЗСУ, які згідно плану мали бути скорочені у 2.5 рази та відмовитись від бойової авіації до 2035 року. Ви мабуть забули про цей план офісу, а я таке не забуваю.

Знехтуваний шанс не допустити відкритого москальського наступу на початку 2022 року

Ще в серпні 2021 року заявлялось, що США зраджують Афганістан заради порятунку України, щоб зконцентрувати увагу на допомозі Україні під час імовірного відкритого вторгнення Московії на початку 2022 року. З якого часу секретні попередження йшли Зеленському та його чи то адміністрації чи то офісу, ми не знаємо. Ні яких дій з недопущення або підготовки до оборони не робилось. Не робились вони і з листопада 2021 року, коли попереджати стали вже публічно. Тоді у січні 2022 року у Казахстані про-західні сили розпочали Революцію, перемогу якої москалі не могли допустити і чим швидша реакція, тим більше шансів було зарубити повстання на самому початку, бо казахи на відміну від Білорусів, москалів, та й українців зразка листопада-2013-січня-2014, відразу взялися за справу, а не танцювали, не махали ліхтариками. Тому москалі терміново відвели від кордонів України своїх десантників і ними вторглися в Казахстан. Це виграло для нас понад місяць часу. Ми повинні бути ДУЖЕ вдячними за це Казахам і постаратись їм допомогти позбутись від москальського ставленика Токаєва. Бо за цей місяць Велика Британія, Латвія, Польща та ще декі країни, які підключились пізніше, передали Україні тисячі одиниць зброї партизанської війни: ПТРК проти бронетехніки та ПЗРК проти штурмової авіації. Інших видів зброї не давали, бо очевидно був розрахунок, що оборону триматимуть лише добробати, територіальні оборонні підрозділи, батальйони націоналістичних партій та можливо до них приєднаються деякі підрозділи ЗСУ, які де-факто вийдуть зі складу ЗСУ. Також за цей час вдалося розгорнути й озброїти ТРО в декількох західних областях і щоо важливо — Донецькій обл. Донецька ТРО — найнеоціненіша ТРО України, бо ж «дамбас ватний» або ж такі новини агітують проти здачі області «раді міра», тому про Донецьку ТРО ніхто не згадує в антиукраїнських хоч й україномовних ЗМІ. Тоді нам пощастило, що Єрмак та його офіс втекли у невідомому напрямку, Зеленський залишився один (і можливо під наглядом SAS), а вже під вечір 24 лютого Генштаб Залужного отримав повноваження для ведення бойових дій. До рішення ВР, за нашими зрадливими законами, якби ГенШтаб взяв на себе повноваження самостійно, це означало перевищення повноважень (кримінальна стаття) й захоплення влади (теж кримінальна стаття) і відповідно, купа ссикливих офіцерят, які зробили кап'єру на сумлінному виконанню мінських договорняків та примушення до їхнього виконання особового складу, все одно не виконували б накази ГШ. Не письмові накази були ще 23-24 лютого, але багато комбригів та комбатів відмовлялись їх виконувати. Наприклад, місто Чернігів не було здане як Мелітополь лише тому-що з 4 комбатів зразкової 1ї Танкової бригади ЗСУ, ЛИШЕ 1 погордився виконати НЕофіційний НЕписьмовий наказ на висування на імовірний рубіж оброни. ЛИШЕ 1 з 4. 
За листопад-лютий 2021-22 років було зірвано інженерне укріплення кордонів, інженерне укріплення прикордонних міст, накопичення та розподіл пального, боєприпасів й харчів у прифронтових та прикордонних містах. 15 лютого 2022 року були розміновані Чонгарські мости. Нажаль, ніхто не наважився їх підірвати 23 лютого, коли вже було відомо, що москальська атака буде в 4 ранку 24 лютого. Хто наважився зробити правильно, так це Командувач Повітряних Сил, який вночі з 23 на 24 лютого віддав найбільш точний й найбільш правильний наказ: закрити повітряних проостір України, всім дивізіонам та батареям ППО збивати все що не ідентифіковане як літаки ЗСУ й літає. Так, через цей наказ було збито і декілька літаків ЗСУ, які доречі, є в стастиці збитих москальських літаків, але загалом, це врятувало нашу ППО й врятувало нашу авіацію.

Знехтуваний шанс перемогти весною 2022 року

Одніє з основ москальського вторгнення було те, що влада не допустить опору, прийнамні з боку ЗСУ, тому чисельно москальских сил+лугандоських корпусів+мобілізованих на окупованих територіях, було менше, ніж була чисельність ЗСУ та НГУ. Під кінець березня 2022 року москалі були в оперативному оточенні на правобережжі Київської обл, на Чернігівському напрямку вони знесилились, а південнше річки Десна у Чернівській, Київській, Сумській областях майже оточеними. Також на всіх інших напрямках вони вже не могли наступати, навіть в оточеному Маріуполі, де в кінці березня Азов контратакував. Вони охопили більше, ніж могли переживати та проковтнути, але і відступити з півночі вони не могли не лише через «втрату обличчя», а й через те, що вони були б розгромлені при спробах вийти. Тоді вони попросили договорняка і Зеленські на це погодились, в Стамбулі вони «зберегли обличчя» москалям, погодившись на капітуляцію й дали гарантії коридорів, а москалі за це «подякували» відступом звідти, звідки в умовах обстрілів й нападів ТРО не могли зробити. Далі ми знаємо, що виведені з 4 північних областей москалі були направлені на посилення у Харківській, Луганській областях, Маріуполі, Херсонській обл. В Луганській, Харківській та Маріуполі їхня кількість перевищила критичну межу, після якої вони знову змогли наступати і наступали аж до вересня 2022 року, в Херсонській посилення унеможливило швидке звільнення правобережжя. Якщо б москалі, які були в Київській та Чернігівській областях, були розгромлені, а не випущені, то по-перше вони б не посилили свої сили у Харківській, Луганській, Херсонській областях та Маріуполі й не змогли б перейти знову у наступ. По-друге, бригади ЗСУ та ТРО, які оточували й звільняли 4 північні області, можна було б після нетривалого відпочинку й опрацювання помилок застосувати для повного звільнення Харківської, Запорізької областей включно з деблокадою Маріуполя і був би шанс знову оточити москалів у Херсонській області, тим самим ще більше затрофеїти зброї й ще зменшити їхню чисельність щоб далі як на параді зайти у Крим. Уже цього не треба було боятись, бо ж стримувало лише кляте «а то путін нападе».

Знехтуваний шанс звільнити більше територій восени-взимку 2022-23 років

Він схожих на весінній і технічно повторював те саме. Москалів випустили з Ізюму та території південніше Ізюму й москалів випустили з правого берега Дніпра. Випущені з Ізюму були розміщені по лінії Сватове-Кремінна, а випущені з правого берега — найкращі москальські дивізії та бригади, перейшли у наступ з Волновахи на Вугледар, з Макіївки на Авдіївку, та посилили наступ вагнерівців з Горлівки на Бахмут й Луганської обл на Соледар. При цьому звільняти Кінбурзький півострів в нас не стали в т ч тому-що Одеська мафія категорично проти, бо ж тоді запрацює Миколаївський порт. Звільнення Сватового та Кремінної було зірвалане небажанням вести бойові дії між цими двома містами, бо там газо-насосна станція, а намагались лобовими атаками цих міст, що суттєво збільшило втрати. Командував цим довбанням головою об стіни дегенерал Сирський.

Зірваний план перемоги на 2023-24 роки

На початку 2023 року був розроблений новий план Перемоги України протягом 2023 року — 1ї половни 2024
Розробка цього плану прямий доказ того, що союзники не хотіли затягування, а швидшої перемоги України
План складався з наступних кроків
1й період повинен був тривати до березня 2023 він полягав складався з 3 частин: мобілізація, передача зброї, тренування мобілізованих
2й період повинен був тривати в лютому, березні, квітні й складатись з 7 частини: мобілізація, передача зброї, тренування мобілізованих, обкатка бригад мобілізованих влітку-восени 2022 року в оборонних бойових діях, відпочинок 5 найкращих бригад ЗСУ й передача їхнього досвіду бригадам мобілізованих, накопичення боєприпасів, переміщення в Україну тренованих бригад мобілізованих та 5 найкращих після відпочинку
3й період повинен був відбуватись з травня. Він полягав у звільненні півдня Донецької, півдня Запорізької й лівобережжя Херсонської й Миколаївської областей
Його повинні були почати у перших числах травня 2023 року ДО ПОВНОЇ ОКУПАЦІЇ БАХМУТУ. Це було важливо тому, що Прігожин, користучись своїм впливом добився того, що на Вагнерівська ділянка фронту витрачала 50-70% добової витрати боєприпасів щодоби, а Харківська, Луганська, ініші ділянки Донецької, Запорізька, Херсонська ділянки фронту отримували решту 30-50%. Крім того, у травні ще не були готові багато москальських укріплень у Запорізькій області. Це все посприяло би швидкому прориву фронту.
Щоб москалі не могли використовувати Крим як недосяжний для ударів тил та джерело боєприпасів, Україні були передані ракети Шторм Шедоу на сам перед для знищення Чонгарських мостів у Херсонській обл та знищення мостів у Маріуполі та повторних ударів з метою недопущення відновлення мостів.
План наступу полягав у тому, що з боку Вугледара й Великої Новоселівки наступати в бік Старомлинівки, а далі в бік Маріуполя й паралельно з боку Оріхова наступати в бік Мелітополя, почергово перемикаючи основні наступальні зусилля то на Маріупольський то на Мелітопольський напрямки, щоб москалі були вимушені постійно переміщувати сили, здатні до контратаки аж по узбернжній дорозі і таким чином не встигали зробити контратаку ні на Мелітопольському, ні на Маріупольському напрямках. Таким чином коридор у Крим був би розрізаний у двох місцях, а москалі, які не встигнуть відступити до Маріуполя, були б оточені по-середині, десятками тисяч захоплені у полон й було б сотні одиниць трофейної техніки для нових наступів.
Після розриву коридору наступальні зусилля повинні були бути переорієнтованими на Херсонську обл і закінчитись її звільненням — виходом на узбережжя Сивашу. Таким чином залишились би окупованими Луганскька область майже вся, Донецька область до 50%, АР Крим та Севастополь повністю.

На осінь-зиму планувалась наступна фаза — звільнення Криму, вона передбачала:
1) Ізоляцію Криму від Кубані шляхом знищення керченських мостів та переправи, знищення кораблів, які виходитимуть з москальських портів й заходитимуть у Крим й регулярні удари по летовищам Феодосії, Сімферополя, Севастополя. Для цього Україні на осінь була запланована передача ракет GSDB.
2) Постійні ракетні й артилерійські удари по фронту на північі Криму з метою знищення москалів, але без висадок ЗСУ у Криму
3) Знищення цвільної та військової інфраструктури Криму, щоб будь-яке транспортне сполучення з Кримом, яке короткочасно встановлюватимуть москалі, було перевантажено тікаючим від холоду й відсутності струму, газу й води населенням.
Розрахунок цієї частини наступу полягав в тому, що Х--ло імовірніше за все накаже за будь-яку ціну не втратити Крим, а краще всього його обороняти по Сивашу та перешийку, тому на місце знищеної піхоти (див пункт 2), він відправлятиме все нові й нові бригади й дивізії, забираючи їх з Луганської, Донецької областей, і цей конвейер смерті для москалів і відсутності втрат в ЗСУ триватиматиме до тих пір, поки або свіжі сили не встигнуть замінити розбитих і тоді розпочати прорив у Крим з перешийку або поки на сході почне не вистачати піхоти і звільнити майже без боїв весь Донбас, щоб уберегти як можна більше заводів, електростанцій та шахт, а після — продовжити вибивати москалів у Криму, поки їхній фронт на узбережжі не розсипеться.
Вихід на всі кордони планувався до літа 2024, щоб в липні 2024 прийняти Україну в НАТО.

Цей великий план перемоги був зірваний наступними діями з боку влади, та підконтрольної Сирському частини ЗСУ
1. На кроці мобілізації в нас як спеціально мобілізували старших, які на відміну від молодших, погано адаптовувались до комп'ютеризованої НАТОвської техніки.
2. На кроці підготовки мобілізованих, з України мали вивести в ЄС на відпочинок, додаткову підготовку й обмін досвідом з мобілізованими 5 кращих бригад з досвідом боїв за Бахмут. Однак Зеленський через Ставку ВГК віддав їх під повний контроль командувача ОСУВ Слобода й ОТУ Соледар Сирського, таким чином Залужний не мав права їх в нього забрати без дозволу Зеленського і жодна з цих бригад не потрапила на відпочинок, донавчання й не змогла передати свій досвід мобілізованим новачкам. Це призвело до того, що мобілізовані новачки в перших боях повторювали ті самі помилки, які в ЗСУ не відбувались з травня 2014 і втрати людей від цього були не великими лише тому, що НАТОвська техніка добре рятує життя, але при цьому та техніка знищувалась ворогом в найдурніших випадках. На це я звернув увагу ще тоді, коли я не знав причини та розглянув це тут — https://site.ua/sfs/pricini-provalu-pivdennogo-nastupu-iyovx18.
3. Україні були передані 2 батареї ПРО Петріот й 1 батарея SAMP, найраціональніше було ними захистити від балістичних ракет та Кінжалів міста Січеслав (ex Дніпропетровськ) та Кам'янське, тому-що в агломерації є Аеропорт, щоб приймати військову допомогу не в Жешуві, а прямо в ньому, є купа заводів й промзон, де її можна розподілено розмістити щоб сам ядерний удар не знищив і третини розміщених техніки та боєприпасів, є дві паралельні фронту залізниці через Павлоград та Синельникове до Покровська, щоб військову техніку та боєприпаси доставляти негайно і на ту ділянку, де ми проявлятимемо основні наступальні зусилля. Але Зеленський та Офіс вирішили, що все це не потрібно фронту, техніка та боєприпаси хай котяться з Жешува і наказали ЗСУ накрити ними Київ.
4. Напередодні запланованого наступу, у квітні Україні вже передали достатньо боєприпасів, щоб своєчасно почати й продовжити, але Міністерство Оборони України, отримавши їх, розмістило їх не у шахтах під землею, не у бункерах великих заводів, навіть не розподілили по тисячам ферм, а майже все стягнули разом на декілька складів. Деякі були навіть без бетонованого даху і їх пробивали звичайні Шахіди. Внаслідок цього ще у квітні було знищено дуже багато боєприпасів, найвідоміші вибухи — Павлоград, де на знищеному складі вибухнув еквівалент 30 тисяч ракет РСЗВ (власний дуже грубий підрахунок), ще більший був знищений склад у Хмельницькій області, там сама детонація складу, враховуючи його велику віддаленість від міста і те, що в місті повибивало багато пластикових вікон, можна припустити що вибух був 2-4 кілотонни, тобто еквівалент ядерного, а саме головне — не вікна, а те, що на тому складі були авіабомби і наші, які не встигли розпродати і подаровані Сполученими Штатами керовані авіабомби JDAM, за зразком яких москалі зробили КАБи.
5. У травні з нашого боку повинен був розпочатись наступ у святкові для москалів дні 1-2 травня або 9 травня, коли москалі пиячать, бо пиячитимуть і в штабах, як би це суворо не заборонялось, але наступ не був початий, в той же час москалі (вагнерівці) продовжували мати успіхи в Бахмуті. Зеленський та ГШ це пояснили тим, що хочуть щоб країни Європи та США передали ще більше боєприпасів. Таке затягування тривало до червня, тобто після окупації Бахмуту москалям дали ще 2 тижні, щоб вони перенаправили потяги з тисячами снарядів з Бахмутської ділянки на Мелітопольську. Також протягом травня москалі ретельно копали укріплення у Запорізькій обл на  Мелітопольському напрямку, при цьому на схід від Пологівського напрямку у Запорізькій області і на Маріупольському, Волновахсько-Старобешівському напрямках в Донецькій області ні якого організованого копання укріплень москалі не здійснювали. Так, наче вони знали про те, яке рішення прийме Зеленський разом з Сирським через місяць. Мабуть в москалів є маг-чарівник, який їм передбачає майбутнє.
6. Зерновий договорняк включав в себе завуальовану від публіки, але зрозумілу частину — НЕ атакувати нічого в Криму та на південному заході Херсонської області 2 місяці, тобто до 20 липня. Це означало що Чонгарські мости не можна було знищувати, також це унеможливлювало форсування Дніпра в районі Кінбурзької коси. А обіцянки Єрмака продовжити договорняк і потім, а також розповсюдити на транзит аміаку з Московії означав, що договрняком будуть і далі зв'язаними руки у ЗСУ в Херсонській обл та Криму, а аміакопроводом унеможливлено буде наступ у Харківській-Луганській областях. Щоб зірвати продовження цього договорняка, довелось витрачати рідкісні та дорогоцінні ракети Шторм Шедоу на знищення москальського флоту, тому Чонгарським мостам дісталось всього декілька ракет в кінці липня-серпні, а Маріупольським не дісталось нічого, можливо їх планували знищувати Хаймарсами ударами прямо з фронту з Вугледара та ще не звільненої Старомлинівки, цього я не знаю, а можливо була заборона з офісу, бо ці мости «потрібні для наступу».
7. Відсутність дій після знищення Каховської греблі. Знищення Каховської греблі відкривало не заплановану можливість форсувати Дніпро без боїв, бо москальський фронт просто змило водою, але дій з нашого боку не було, хоча резерви для цього були крім виділених на наступ.
8. Зеленський разом з Сирським у Ставці прийняв рішення, що НАТОвський план наступу їм не підходить, вони його скасували і наказали Генштабу Залужного виконувати їній план. Згідно плану Зеленського-Сирського, у південного наступу забирали 50% боєприпсів, яких згідно тверджень агітаторів Зеленського, НАТО недодали Україні і їх не вистачало і віддавали у повне розпорядження Сирського для звільнення Бахмуту. Також і 5 кращих бригад, які повинні були проломити фронт, віддав у повне розпорядження Сирського. Тобто боєприпси, які згідно тверджень Єрмака та його інтернет-писак й марафонних балакунів, НЕ ВИСТАЧАЛО, розділили на 2 окремі, віддалені один від одного наступи. Тим не менш, шанси на звільнення півдня ще зберігались, якщо б знищили Чонгарські мости на заході, щоб відділити від Криму і наступали на Маріуполь, щоб відділити від Донбасу та Московії, до того ж в Донецькій області не було 2-5 ліній оборони як на Мелітопольському напрямку, а була ОДНА лінія оборони. Однак Сирський та Зеленський придумали свій план, згідно якого наступати повинні були на Мелітополь через найміцнішу ділянку біля Роботиного, а в бік Маріуполя наступ скасували. Чому на Мелітопольському напрямку обрали Роботине, а не Нестерянку, звільнити яку легше й результати були би кращими. Це питання мав би задати Зеленському трибунал.

Таким чином наступ з метою звільнення Приазов'я та Криму був зірваний Зеленським та Сирським, а наступ з метою звільнення Бахмуту був так організований Сирським, що 5 кращих бригад або були втомлені або понесли надвеликі втрати, майже нічого не звільнивши. Причина провалів — Сирський обирав напрямками атак такі місця, де підрозділи ЗСУ повинні були спускатись з панівних висот, контрольваних ЗСУ (Часів Яр) у складки між локальними висотами, контрольованими москалями, при цьому москалів тими 50% боєприпсів на тих локальних висотах не придушували, не кажучі про винищення, й вони інтенсивним вогнем знищували наступаючі підрозділи ЗСУ пострілами з дешевої піхотної зброї. Успіхи мав лише Азов, які швидко з низин піднялись на висоти і старались наступати по висоті, таким чином вони і змогли звільнити 2 села. Помилкою Залужного, але характерною для нього, було те, що він та його Генштаб, в якого Ставка ВГК забрала майже всі важелі впливу на фронт, вірили, зможуть зробити хоч щось. Не змогли, бо правила визначав Зеленський, а не вони, а провал наступу поклали на Залужного та партнерів «які так мало дали», що те, що вони дали, Зеленський та Сирський поділили на 2 окремі наступи.

 

Знехтуваний шанс показати, що ми звільнили хоч щось, тільки дайте грошей на наступний рік (2024й)

Коли восени наступ був зірваний остаточно, а Конгрес через це перестав давати гроші, генерал Антоніо (у Вісбадені) розробив новий план маленького наступу, щоб показати Конгресу, що Україні можна дати ще один шанс на наступний рік перемогти. План передбачав звільнення лише міста Токмак та його околиць. Все управління наступом взяв на себе генерал Антоніо, українці повинні були лише випалювати москалів артилерією куди він скаже, а після випалення москалів, забирати собі їхні кілометрові укріплення. Спочатку план почали виконувати, командувачем на місці був генерал Тарнавський. Точними ударами артилерії поголов'я москалів  почали скорочувати, але в процесі виконання плану Тарнавський раптово припинив обстріли з невідомих причин. Ще був генерал Содоль, який з трійки Сирський, Содоль, Тарнавський, виявивився найрезультативнішим, тоді генерал Антоніо став давати інструкції йому, бо в його розпорядженні було декілька бригад, але і він інструкції проігнорував, а контрольовані ним бригади опинились навпроти Кринки.

Надалі Конгрес США просто відмовлявся такій країні продовжувати давати гроші, бо всі дії «української» влади зводились до того, щоб або унеможливити перемогу у війні або відсунути її на максимально довго й наживатись у цей час з грошей, які США, Євросоюз, Японія та Британська Співдружність вливають в бюджет України. Американці вміють рахувати гроші і припинили виділяти гроші. Ті конгресмени, які у 2022 двічі голосували за допомогу Україні, вже голосували проти і таким чином допомога припинилась. Як виявилось, на той момент, адміністрація Зеленського не тільки не збільшили військове виробництво за 1.5 роки активних бойових дій 9-и річної на той момент війни, а навіть не відновили на рівні 2019 року. Агітаційний корпус Зеленського використав і це в якості антизахідної пропаганди. Однак ЄвроСоюз продовжував допомагати. А найбільше допомогла Польща, передавши більше всіх танків. В замін неофіційно уряд Польщі попросив маленьку послугу — напередодні виборів у Польщі не торгувати зерном по заниженій ціні, щоб вони знову виграли вибори, а не Туск та щоб прорашистська «Конфєдєрація» не переманила частину виборців. Зеленські-Єрмаки  зробили все рівно навпаки — вони за документами везли зерно у польські порти, а насправді продавали майже за безцін у Польщі, склавши конкуренцію польським фермерам, які за такі копійки зерном не торгують і тому українські раби їздять до них на заробітки, а не навпаки. В наслідок цього партія Качиньського-Дуди програла вибори, актив пішов до «конфедерації», а фермери почали блокувати кордон. Агітаційний корпус Зеленського використав і це в якості антизахідної пропаганди.

Так Зеленський та Єрмак позбулись 2 ключових союзників: США та Польщі, але допомога з інших країн Європи продовжувалась, допомога з Британської Співдружньості (а коли я так пишу, маю на увазі не лише Велику Британію, а й Канаду та Австралію) продовжувалась, фінансова допомога з Японії теж продовжувалась. Загалом, під час наступу вдалось зберегти майже всю військову техніку, яку отримали для перемоги. Основна потреба була в снарядах. Німеччина тоді забезпечувала 30 тисяч снарядів на місяць, Чеської ініціативи не було, а Швеція, Фінляндія, Болгарія імовірно, ще в менших кількостях, ніж Німеччина, але вони статистику нажаль, не давали. Був варіант і були гроші придбати снаряди та ракети до Хаймарсів у виробників США, але Зеленський, Єрмак та КабМін Шмигаля принципово від цього відмовились, тому у розрахунок нижче будемо брати до уваги лише допомогу з Німеччини, яка давала 30 тисяч снарядів на місяць або 1000 на добу. Тоді в нас було приблизно 25 напрямків-ділянок фронту, тобто 1000 ділим на 25 і отримуємо всього 40 снарядів на ділянку на добу. Цього дуже мало. Але звернемо увагу, що у Авдіївки було 2 такі ділянки, східна й південна. Тобто в сумі 80 снарядів. Звернемо увагу, що на кордоні москалів не було і що були ділянки по річкам Оскіл та Дніпро, де обстрілів через річку майже не було і відповідно на них можна було заощадити частину снарядів. Так мало би бути, а було ще гірше. Міністерство Оборони отримувало 30 тисяч снарядів від Німеччини, якусь кількість від Швеції, Фінляндії, Болгарії, але віддавали Збройним Силам ще менше. Так, для Авдіївки, оборона якою була ключовою, добова норма снарядів у першій половині січня 2024 була 14 снарядів. В Луганській обл в районі Білогорівки — 0 снарядів. Засекречування всього і вся не приховає цього від ворога, тим паче від ворожих статистів, але дуже допомагає приховувати саботаж. Проблема була в Міністерстві Оборони, яке снаряди отримувало в одних кількостях, а віддавало Збройним Силам у значно менших. На початок лютого 2024 року Авдіївці теж припинили передавати снаряди, хоча Німеччина продовжувала забезпечувати свої 30 тисяч, нарощуючи виробництво, Фінляндія — також. В кінці січня Залужний намагався допомовитись про пряму передачу снарядів з країн Європи у Збройні Сили в обхід контрольованого Єрмаком Міністерства Оборони і це стало одним з головних факторів його звільнення.

Дякую тим, хто дочитав, ця стаття писалась тут, де літають ракети та снаряди. Ця стаття написана не з метою пропагування виборів, бо вибори не проводять під час війн не через питання безпеки виборчих дільниць, а тому-що під час війн пересічна більшість будь-де голосуватиме за того, хто найбільше пообіцяє мир, а мир в поєднанні з окупацією — це капітуляція перед нападником. У Великій Британії в 2 світову позбулись від недоумка Чемберлена, який шукав мир в очах у Адольфа Гітлера, не проводячи для цього виборів, їх там не було понад 8 років, але Чемберлена замінили на Черчиля і без виборів. У Франції проти героя 1ї світової й зрадника та капітулянта у 2й світовій Петена, спочатку повстали під командуванням Шарля де-Голя, який не зневірився тоді, коли зневірились всі інші, а потім згноїли у в'язниці, що він здох за 5 років. Це гарні приклади перемоги логіки та справедливості.