Багатьох обнадіїла новина, що за травень 2026 року ворог окупував 14 км2, що менше, ніж за день ворог окуповував рік тому. По-перше, деякі реально окуповані території на ДіпСтейт зображали сірою зоною, а по-друге з площі окупованих відлічили 8 км2 звільнених у Січеславській (Дніпропетровській) області на межі з Донецькою областю. Червень не відзначиться зменшенням успіхів ворога.
Зараз ворог увійшов в стан концентрації зусиль для захоплення фортеці. Це коли на всіх інших напрямках командування не ініціює наступальних дій й не забороняє, але основна маса боєприпасв і основний потік мобів направляється на захоплення фортеці. Так було під час боїв за Ізюм, Маріуполь, під час боїв за Северодонецьк-Лисичанськ, під час боїв за Бахмут, боїв за Авдіївку. Зараз так само під час боїв за Костянтинівку. На стратегічному рівні це можливо зірвати якщо створити ворогу таку проблему, заради якої він був би вимушений перенаправити ці ресурси на її подолання. Таке вже було під час другої активізації наступу на Авдіївку у серпні-вересні 2022, коли ворог підвів новостворений 3й корпус і був вимушений негайно забирати його від Авдіївки й направляти у Луганську область гальмувати імовірне продовження нашого наступу. Але тоді в нас був кращий Генштаб, який за підтримки англійських та американських радників умів і в шахи і в стратегію. Цей ГШ москалів Сирського-Гнатова так не вміють і не хочуть.
КАБи залишаються основним засобом проламування нашої оборони у містах. Існують 4 рівні боротьби з ними. Перший — це глушилки, але вони погано працюють через екранування антени й те, що коли мета рознести мікрорайон багатоповерхівок, відхилення навіть на 100 метрів хоча і рятує життя, але все одно руйнує будинок, просто інший, а вигляд вибуху КАБу часто призводить до падіння бойового духу. Другий рівень — це збивати самі КАБи, коли ворога не було в місті, не були захоплені панівні висоти над містом, можна було ввести ЗГРК Шилки, Тунгузки, Гепарди й збивати ними, але командування цього не дозволило, формально, вони потрібні боротись з Шахедами-Гєранями в тилу, хоча в масштабах країни це не ефективна дурня на відміну від легкомоторних літаків з кулеметами. Третій рівень, найбільш правильний — це збивати літаки Петріотами й С-300, як при Залужному, коли з 3 батарей Петріотів одну іноді використовували для збиття Су-34 на різних ділянках фронту, а зараз є 14-15 батарей й 4 батарей вистачило би всьому фронту, до того ж в Європі й світі не існує дефіциту протиавіаційних ракет до Петріотів, але ОП-ГШ заборонили і це. Четвертий рівень — знищувати літаки на аеродромах Московії, їх загалом приблизно 100, але це припинили намагатись робити ще влітку 2024. Тому літають Су-34 безкарно і закидують КАБи не з відносно безпечніших 40-50 км, а зазвичай з 25-35 км, іноді підлітають до фронту на 5-7 км, тому дістають до Харкова, Краматорська, Запоріжжя. Вам точно на це какая разніца? Якщо ні, то чого мовчите?
Арта ворога теж працює і ні куди не ділась, знищення артилерії ворога так і не перетворено на швидку стандартну процедуру через заборони, статути. Це треба виправляти впровадженням швидких алгоритмів дій, про які я пишу 10 років. А перед цим припинити писати брехливу статистику ГШ зі знищення артилерії, бо станом ще на 2024 рік знищили більше, ніж москалі мали у 2021.
БПЛА ворога. В умовах безкарності арти ворога сітки навколо доріг неефективні, бо їх швидко рвуть артударами. Найефективніше — це використовувати дробовики й дробовикові системи для збиття БПЛА. Цього системно немає.
Через КАБи, арту й безлад замість координування, в нас немає чіткого фронту з оборонних позицій, розташованих кожні 150-300 метрів, щоб кожну ділянку фронту бачити з 2-3 позицій й вогнем не допускати проникнення в місто ворожих наступальних груп. Москалі цим користуються, проникають в місто й ховаються по сховинкам, поступово накопичуючись і рухаються з місць накопичення в бік захоплення ключових перехресть, мостів, багатоповерхівок, міцних споруд. Відсутність взаємодії та взаємодовіри вони використовують для поширення паніки, атакуючи на ключових перехрестях автівки або вивішують свої прапори на висотках, щоб здалося, що ця частина н.п. теж окупована. У випадку з Селідовим декілька таких випадків, здійснених одночасно, призвели до панічного відступу на околицю міста. Як у випадку з Покровськом, де можна було вибудувати стійку лінію оборони по залізничній станції, але цього не робили, бо ж у ЗМІ і в документах окуповано було 2 віддалених мікрорайони, зараз так само брешуть щодо окупованих частин Костянтинівки. Відсутність фрагментації по незабудованим межам районів, річкам, залізницям, ворог викристовує для як можна глибшого проникнення у міста і пряву активнсті або накпичення для встановлення повного контролю над різними частинами міста, чим посилює хаос в управлінні, а нашу оборону перетворює на локшину.
Втративши в боях купу міст, в нас так і не виробили план дій для недопущення швидкої окупації міст. Окрема історія з Марїнкою, стосовно якої у 2016 році був розроблений план оборони міста, тому окупантам та колаборантам вона так дорого обійшлась у 2022-23, за всю війну це єдиний приклад ефективної оборони міста. Нажаль, розробнику плану так і не знайшося місця у Генштабі, кацапштабу Сирського (і)Гнатова такі не потрібні, вони через зрадництво першого й повну профнепридатність другого таких бояться і всіляко позбуваються.
На відміну від Покровська, який на висоті і який поділений залізничною станцією на 2 половини, де північна половина тилова, Костянтинівка в низині поділена річкою і обидві половини прифронтові. Висоти південно-західніше й на схід від міста.
Західну половину міста можливо врятувати, якщо звільнити панівну висоту 217 південно-західніше й продовжувати наступ до Клебан-Бикського водосховища, щоб використовувати його як перешкоду проти наступів ворога. Щоб врятувати східну половину міста, треба звільняти села між Костянтинівкою та Часовим Яром, район висоти 191. Нічого з цього не робиться.
Виявленню окупаційних груп в місті перешкоджають арта, БПЛА ворога, крім того, що це шукати голку в стогу сіна, яка уміє відстрілюватись і проти якої не можна застосовувати бронетехніку, бо ж можна задіти цивільних. І в нас в цьому майже немає успішного досвіду, але багато неопрацьованого безуспішного. Ворог також використовує те, що в нас не копали фортифікацій в місті, щоб розділити його на сегменти і окупація одного сегменту не призводила до окупації всього міста.
Поради з оборони
1) Враховуючи, що межа окупованих територій Костянтинівки не відома, потрібно постаратись уберегти не окуповані географічно відмежовані території. Це північні частини міста. Вже зараз на них потрібно підготувати лінії перешкод: повирубувати перед ними рослинність, визначити місця розташування основних й резервних оборонних позицій, щоб кожна ділянка фронту спостерігалась й прострілювалась не менше як з двох позицій, прокопати бійниці, бліндажі. Прокопати траншеї, якими з'єднати бійниці, бліндажі з будинками, в першу чергу будинками з підвалами. Бліндажі й траншеї накривати деревиною або плитами й маскувати землею й рослинністю. В тилових вулицях копати тунелі від підвалів перших на вїзді у місто будинків до центральних й західних, щоб зберігати можливість неочікуваних контратак.
2) На південний захід від міста панівні висоти, а на південь — водосховище. Контранаступальні дії з північного заходу у південний бік з метою повторити успіх Куп'янського котла:
- закріплення на кинутих опорниках на висотах між Степанівкою, Іллінкою та водосховищем
- закріплення у зах частині села Іллінка
- закріпленню на узбережжі водосховища й наступ вздовж дороги на Бересток
Таким чином ворог в західній частині міста опиниться оточеним й його можна будк поступово зачистити.
3) Обов'язково потрібне показове збиття Су-34, для цього приховано підвести батарею Петріотів, забезпечену протиавіаційними ракетами.
Висновки. За упадницько-приреченим висловлюванням «Сили оборони зробили все, що могли» сховано список необхідного, що вони, а точніше Збройні Сили, повинні були зробити, мають ресурси на це і не зробили. Як і у випадку всіх попередньо захоплених міст, ворог малими кроками дійшов до міста, використовуючи відсутність ланцюга оборонних позицій й своєчасних контратак до розширення флангів прориву, а проникши в місто, розповзається по всім районам, використовуючи відсутність перешкод й позицій між районами в середині міста.
