«...До майбутнього мирного договору, який буде укладено за підсумками війни в Україні, необхідно включити пункт про виведення російських сил з Абхазії та Південної Осетії. З такою ідеєю виступила президент Грузії Саломе Зурабішвілі у розмові з Bloomberg.
„Росія має знати, де проходять її кордони. Питання Грузії також мають бути враховані, і ніхто не повинен думати, що ця війна може закінчитися без відступу Росії з усіх окупованих територій“, — сказала Зурабішвілі.»
Хто б там що не хотів, але це перші потужні заяви, певний відкритий демарш проти путінського кримінального режиму. Він нормально вплітається у нещодавні заяви Ірану та Сербії проти російських агресій і анексій... Я думаю, що і природа у них загальна. Так, трошки пізніше сказані,... але треба розуміти, що і сама Грузія існує у значно більш залежній від Росії ситуації та зі значно більшими загрозами і кримінальним корумпуючим впливом на уряд. Все ж таки, — пряме сусідство, велика загальна історія 20 століття. Досить жорстка транспортна логістична залежність. Широка проросійська агентура в бізнесі і політикумі.
Так, на жаль, здається нічого не сказано про невизнання конкретно українських анексій Путіна. Але це невизнання нібито мається на увазі в загальному контексті розмови про невизнання ВСІХ захоплень/окупацій Росії. Треба розуміти, що Президент Грузії говорить це знаходячись під серйозним тиском проросійських сил в Грузії. І в такому витіюватому формулювання проросійським грузинам нічим крити, вони не можуть виступати проти звільнення грузинських територій... Серйозний позитивний демарш, з явною, публічно висловленою вірою в перемогу України. Мені здається, що це такий демарш навіть на межі ризику для життя Зурабішвілі.
І які ж ми на це чуємо коментарі з України? Від людей наближених до адміністрації президента? Конкретно від пари людей я чую незахочувальну критику думок Зурабішвілі. Виливання старих образ... Це, як мінімум, — не конструктивно з точки зору реальної політики. Я б навіть сказав, — шкідницьки провокативно. Хоча, не виключаю, що таке можна пояснити простою туповатістю. Для України кожен союзник цінний, тим більше такий що по периметру тимчасово опутинівшої Рассєї.
Це яким треба бути «генієм», щоб публічно заперечувати прагнення в Грузії до звільнення окупованих Росією територій, у будь-який спосіб, тим більш законний??? На мій погляд, наближені до влади люди на такий демарш грузинського президента НАЙГІРШЕ що можуть зробити, це — промовчати. Як інакше сприймати наскакування на людину-президента за перші антипутінські публічні слова ??? Від такого дмхне зрозуміло чим.
Зрозуміло, що ця ситуація підфарбована випадком з М. Саакашвілі, але все ж таки, це — окрема тема і треба вести себе адекватно.
І військовий філолог Арестович називає слова Зурабішвілі «дипломатичним нонсенсом»... В українські ситуації, так називати перші антиросійські слова Зурабішвілі, це є якийсь нонсенс здорового глузду, якщо не щось гірше. За таке, Арестовича варто було ПОВТОРНО ЗВІЛЬНИТИ З ПОЗАШТАТНОЇ ПОСАДИ «радника у стратегічних міжпланетних комунікаціях».
(Так, я зараз став поглядати за діяльністю Арестовича. Як і куди він трансформує накручений близькістю до банкової і до Фейгіна мільйон переглядів без зобов'язань і контролю держслужби. І не дуже тішать його сентенції про те, що українці начебто, — такі самі як росіяни... і що вони без «ідей» Арестовича начебто не мають майбутнього).
