Тут з ОП з'являються якісь плітки, натяки та сигнали про майбутню скору заміну ключових генералів.
Питання — дуже-дуже складне комплексне. 
Це беззаперечно, що щось треба змінювати. 
Але це, відповідно до ситуації, можуть бути: 
 - деякі командуючі.
 - деякі їх радники чи заступники (замінені або добавлені).
 - деякі служби та управління при штабі або у підрозділі, посади (замінені або добавлені).
 - деякі експрес-навчання-курси-семінари командующих, їх радників та заступників стосовно умов сучасної війни, умов, які постійно на очах змінюються. 
 - заміна та добавлення нових методів/механізмів/прийомів ведення війни. 
 - деякі люди, які беруть участь у рекомендації, відборі та призначенні воєначальників (тут катастрофічні недоопрацювання/помилки/підозри_про_зраду за останні три-чотири роки очевидні).
 - деякі люди, які беруть участь у розробці та прийнятті військово-політичних рішень, бо тут промахи та некомпетентність очевидні. 
 - деякі люди у контррозвідці, та допусках до таємниць, бо стосовно цього було допущено дуже багато проявлених втратами помилок на вищих рівнях.
 - ...
... ... ...

Я це написав для того, щоб ви зрозуміли, що звести питання до зміни командуючих, це — абсолютна нісенітниця. Такий підхід, сам по собі, може бути задуманий чи реалізований як велике шкідництво. Першим, що має бути обговорено і вирішено стосовно цих проблем, це конкретні недоліки, помилки, промахи  на фронті. Я вище підкреслив необхідність розгляду не тільки того, що/кого треба змінити, а і стосовно того чого/кого не вистачає. Саме це проявилося дуже потужно, і це не провина командуючих, а недоопрацювання військово-політичного керівництва. 

Напишу про декілька очевидних масштабних проблем року що минув: 
- Очевидна слабкість інженерно-саперних служб стосовно оборони та контратакувальної інфраструктури на декількох участках фронту особливо в Бахмуті. Особливо це очевидно у порівнянні з іншими ділянками фронту. Зрозуміло, що якщо тут командувач не запитував відповідних засобів, то і він винен, але можливо їх просто не вистачало чи не було. Можливо просто не вистачало окремих тимчасових фахівців-консультантів-тренерів чи навіть просто їх консультацій стосовно інженерно-саперного забезпечення. Від цього відступ був примітивно-лінійним на тактичному і оперативному рівні.
- Я про це багато писав, — перші кретинські тактики червневого контрнаступу з гаслом «спалимо західну техніку і свіже підготовані мотивовані війська на підході до ворога». 
Масштабні атакувальні дії без відповідного придатного співвідношення сил, засобів та методів.
Дякувати Богу цей абсурд спільними зусиллями вдалося зупинити для зміни тактики. 
- Повільний наступ-продавлення БЕЗ БУДЬ-ЯКИХ ВМІНЯЄМИХ ОПЕРАТИВНИХ ЦІЛЕЙ після зміни тактики. 
Під якийсь дуркуваті переможні реляції про майбутнє близьке захоплення Маріуполя, Мелітополя, Криму, Токмаку. Це була якась військово-політична шизофренія. 
 Нова повільна тактика продавлення ніяк не відповідала минулій стратегії, і треба було різко змінити стратегію також прямо від тактичного та оперативного рівня. Я про це писав.
- розпорошеність атакувальних дій-продавлень на 3-4 самомішки, це щось було явно схоже на шкідництво і саботаж. Від цього не продавився нормально не один наступ, замість цього ми отримали чотири готові само-мішки для ворога. Дефіцитне обладнання/кадри було розпорошено по фронту замість концентрації. 
- Ситуація з дронами і дроновими підрозділами лежить теж десь біля масштабної диверсії-шкідництва. І стосовно того, що чомусь на це гроші збирають волонтери, а не золото-яєчники... І стосовно того, що твориться якийсь підозрілий безлад стосовно виведення «армії дронів» з армії у якісь незрозумілі полуприватні структури. Це — поставлення обороноздатності країни та армії у залежність від якихось «лівих» структур. Якась очевидна корупція-заробітчанство-барижничество на крові. Міністерство оборони не має клепки і розуму негайно вирішити питання з матеріальною відповідальністю за втрати безпілотників. Командирів ставлять у якісь неадекватні умови матеріальної відповідальності за одноразові дрони камікадзе чи за «триразові» мавіки. Зараз це — одна з ключових отраслей ведення війни, і тут провина, однозначно, — на політичному керівництві.
- Страшний перегин у замовленнях озброєнь, коли дуже обмежений бюджет намагаються заповнити замість тисяч необхідних дрібниць, декількома дорогущими незабезпеченими відповідним боєкомплектом та обслуговуванням чудес, які у потенційно доступній кількості та інфраструктурі ніяк не міняють ходу війни.
 
 В ситуації, коли командуючі відділені від дронів, від інженерно-саперних військ, направлені на якісь неадекватні «контрнаступи» широким 1000-кілометровим фронтом без відповідної переваги над ворогом в силах засобах та методах, із страшними перевагами ворога в авіації,... то тут очевидно, що проблема, основна проблема — не в командуючих, а — дивись вище і ширше. Є величезний порівняльний успіх-неуспіх командуючих в обороні, але стосовно наступу успіхів немає. А от величезні сконцентровані і злиті ворогу та підбиті склади боєкомплекту є...  і це теж командуючих навряд чи стосується...
 
Якщо вийти з обговорюваного контексту, то очевидним є те, що ситуація вимагає від верховної влади великої технологічно-управлінської компетентності. А у нас верховна влада обрана, самі знаєте як і обрана з кого. Що вже казати про їх можливість/компетентність призначати правильних відданих компетентних генералів. Вони навіть не розуміють про яку зараз компетентність йде мова. Війні України проти рф з дронами та з нинішніми дуже специфічними конвенціями війни та з новими неочікуваними озброєннями в українських військових навчальних закладах точно нікого не навчали. Навіть елементарному маршу бригади нікого не навчали під сьогоднішніми засобами враження противника, при сьогоднішньому співвідношенні засобів враження... Величезним викликом сьогодні ще є те, що високорівневі управлінці хоч військові, хоч цивільні мають працювати за мізерну зарплату, на патріотизмі та ще у середовищі-підпорядкуванні "95", в умовах, коли на перші-другі-треті ролі у спецслужбах призначалися відверті проявлені зрадники/дилетанти.