Угода США-Україна про мінеральні ресурси: вплив на економіку та інвестиційний клімат України.

Автор: Сергій Колісник, адвокат; керівник київського офісу LOBBY CLUB; доцент Національної академії внутрішніх справ; кандидат юридичних наук із понад 15-річним досвідом у сфері захисту прав людини.

Угода США-Україна про мінеральні ресурси: вплив на економіку та інвестиційний клімат України

Україна та Сполучені Штати окреслили знакову угоду щодо мінеральних ресурсів, яка передбачає спільний розвиток природних ресурсів України – від рідкоземельних елементів до нафти й газу – в обмін на фінансування відбудови країни (Mapping Ukraine"s mineral deal with the US).

Оголошена як попередня рамкова угода наприкінці лютого 2025 року, ця домовленість передбачає, що Україна виділить частину майбутніх доходів від своїх природних ресурсів у спеціальний фонд, пов'язаний зі США, з метою залучення американських інвестицій та підтримки. З точки зору Києва, ця угода є одночасно стратегічною економічною можливістю та предметом обережного аналізу.

Карта мінеральних багатств України: основні родовища та окуповані території

Україна заявляє про наявність майже 15 трильйонів доларів у мінеральних ресурсах, включаючи найбільші в Європі родовища літію, урану та титану. Цей величезний ресурсний потенціал робить гірничодобувний сектор України привабливим для міжнародних інвесторів, хоча значна частина цих багатств розташована на територіях, що нині перебувають під російською окупацією, що значно ускладнює їх освоєння (Mapped: Ukraine"s Mineral Resources).

Угода між США та Україною щодо мінеральних ресурсів: основні положення та ключові деталі

Центральним елементом угоди між США та Україною щодо мінеральних ресурсів є створення Фонду інвестицій у відбудову, яким спільно керуватимуть обидві країни. Згідно з проєктом угоди, Україна виділятиме 50% доходів від майбутньої розробки своїх державних природних ресурсів у цей фонд, що спрямовуватиме кошти на відновлення країни (Mapping Ukraine"s mineral deal with the US).

Фактично це означає, що доходи від видобутку українських мінералів, вуглеводнів, нафти та газу будуть розподілені таким чином: половина – у державний бюджет України, як і раніше, а друга половина – у новий спільний фонд. У свою чергу, США зобов'язуються здійснювати довгострокову фінансову підтримку фонду та економічного відновлення України після війни. Представники обох держав спільно керуватимуть фондом, контролюючи інвестиції в українську інфраструктуру, промисловість та підприємства для забезпечення "безпеки, стабільності та процвітання України". Така модель співпраці покликана гарантувати прозорість і ефективне використання коштів, а також надати США безпосередню роль у проєктах з відбудови України.

Одним із ключових факторів зацікавленості США в цій угоді є величезні поклади стратегічно важливих мінералів в Україні. Україна володіє близько 5% світових запасів мінеральних ресурсів загальною вартістю майже 15 трильйонів доларів. Серед них – одні з найбільших у Європі родовищ літію (важливого для виробництва батарей), титану (ключового для аерокосмічної та оборонної промисловості) та урану. Окрім того, країна має значні поклади графіту, марганцю, залізних руд, берилію та рідкоземельних елементів – 23 із 50 мінералів, які уряд США визначає як критично важливі для високотехнологічної та оборонної промисловості.

Протягом багатьох років цей природний потенціал залишався майже незадіяним через брак інвестицій та регуляторні перешкоди, що ще більше погіршилося внаслідок війни. Експерти галузі застерігають, що знадобиться чимало років, перш ніж інвестори зможуть отримати прибуток від цих ресурсів, зважаючи на значні руйнування та економічні виклики, спричинені війоною. Проте масштаби мінеральних багатств України – Київ говорить про "трильйони доларів" нерозроблених ресурсів – роблять країну потужним магнітом для іноземних інвестицій, за умови забезпечення відповідних безпекових гарантій та стабільних умов ведення бізнесу.

Згідно з рамковою угодою, США отримують частку у розвитку українських ресурсів в обмін на фінансову підтримку, проте документ не містить чітких гарантій безпеки для України. Це питання стало предметом жвавих дискусій у Києві. Президент Володимир Зеленський та його уряд наполягали на тому, що економічна угода має бути пов'язана з конкретними гарантіями безпеки, оскільки Україна не повинна передавати значну частину своїх майбутніх доходів без відповідних зобов'язань щодо захисту чи політичної підтримки.

Зокрема, прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Україна "не підпише" угоду про рідкоземельні елементи та мінерали, якщо вона не включатиме положень про безпекові гарантії. Це питання істотно вплинуло на хід переговорів. Досягнутий компроміс здебільшого втілений у символічних формулюваннях: у преамбулі угоди зазначено прагнення США інвестувати у "вільну, суверенну та безпечну Україну", а також міститься посилання на Будапештський меморандум 1994 року, що гарантував Україні безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. Проте жодного юридично обов'язкового пункту про оборонні гарантії так і не було включено, окрім загальних обіцянок США сприяти Україні в отриманні гарантій від третіх сторін.

Фактично це означає, що Україна погоджується ділитися значною частиною своїх майбутніх мінеральних доходів із фондом за підтримки США без отримання прямих гарантій безпеки, що викликає стурбованість у Києві.

Питання економічного суверенітету та реалізація угоди

Структура угоди також породжує дискусії щодо економічного суверенітету України. Виділяючи 50% державних доходів від природних ресурсів у фонд із міжнародним партнером, Україна фактично передає значну частину своїх стратегічних активів у спільне управління. Представники української влади запевняють, що така модель гарантує реінвестування коштів у відбудову країни, а також унеможливлює їхнє нецільове використання або корупційні ризики, оскільки фонд буде під подвійним контролем.

Однак у країні звучать й інші голоси. Деякі критики занепокоєні тим, що Україна може втратити повний контроль над своїми ресурсами. Зокрема, під час початкового етапу переговорів Вашингтон нібито вимагав права на 500 мільярдів доларів доходів від українських мінералів як "компенсацію" за минулу допомогу. Це перевищувало суму реальної допомоги, отриманої Україною, тож ця вимога була виключена з фінальної версії угоди. У підсумку, компромісний варіант – 50% надходжень до фонду – українська влада розглядає як більш збалансоване рішення, що перетворює потенційно односторонню схему "погашення боргу" на механізм спільних інвестицій.

Однак Україна має ретельно керувати цим партнерством, щоб воно відповідало національним інтересам. Досі залишаються відкритими питання щодо конкретного механізму функціонування фонду, фінансування окремих проєктів і визначення часток внесків. Юридичні аналітики підкреслюють, що саме ці аспекти потребують детального врегулювання в наступних домовленостях.

Як результат, угода щодо мінеральних ресурсів відкриває нові можливості для економічної співпраці між США та Україною, але її успішність залежатиме від продуманого впровадження та збереження балансу інтересів обох сторін.

Україна відкрита для міжнародних інвестицій

Угода щодо мінеральних ресурсів буде укладена на тлі активних зусиль України із залучення міжнародного капіталу. Попри руйнівні наслідки війни, економіка країни продемонструвала значну стійкість: після різкого падіння ВВП на 28,8% у 2022 році в 2023-му економічне зростання склало близько 5,3%. Іноземні інвестори починають поступово повертатися: прямі іноземні інвестиції (FDI) зросли до 4,2 мільярда доларів у 2023 році, що є суттєвим збільшенням порівняно з лише 557 мільйонами доларів у 2022 році. Така динаміка свідчить про зростаючу довіру до українського ринку, оскільки компанії адаптуються до умов війни та бачать потенціал у подальшому відновленні країни.

Уряд у Києві активно залучає іноземний капітал, ставлячи за мету досягти 400 мільярдів доларів іноземних інвестицій у такі сектори, як технології, сільське господарство, чиста енергетика, оборонна промисловість, металургія та природні ресурси. Для покращення інвестиційного клімату впроваджуються ключові економічні реформи та антикорупційні заходи, а також пропонуються спеціальні стимули для інвесторів, готових брати участь у відбудові України.

Втім, бізнес-середовище в Україні залишається складним. Війна спричинила значні виклики, зокрема небезпеку для ведення бізнесу, порушення ланцюгів постачання та руйнування інфраструктури, що призвело до відтоку капіталу та підвищених ризиків для інвесторів. Усвідомлюючи ці труднощі, українська влада створила спеціальні інституції, такі як UkraineInvest, для сприяння притоку інвестицій та працює над спрощенням регуляторних процедур. Крім того, країна проводить масштабну судову та управлінську реформу відповідно до стандартів ЄС, що має на меті зміцнити верховенство права та підвищити довіру з боку міжнародних партнерів.

Станом на кінець 2024 року структура іноземних інвестицій в Україні свідчить про необхідність диверсифікації: найбільша частка FDI припадає на європейські країни (Кіпр і Нідерланди разом становлять майже половину всіх інвестицій, що частково пов'язано з фінансовими схемами), тоді як частка США у загальному обсязі іноземних інвестицій складає лише близько 5%.

Таким чином, угода між США та Україною щодо мінеральних ресурсів може стати важливим чинником зміни цього ландшафту, потенційно збільшуючи частку американських інвестицій та залучаючи інших міжнародних партнерів. Для України ключовим завданням є продемонструвати, що вона здатна ефективно реалізовувати великі міжнародні проєкти навіть в умовах воєнних викликів. У цьому сенсі угода щодо мінералів – не просто окремий договір, а індикатор відкритості України для глобальних інвесторів та її здатності забезпечити сприятливі умови для міжнародного капіталу.

Взаємовигідні економічні перспективи

Якщо угоду між США та Україною щодо мінеральних ресурсів буде реалізовано, вона може принести значні переваги обом країнам. Для України це партнерство обіцяє залучення фінансування та передових технологій, що сприятиме модернізації видобувної промисловості та відбудові економіки.

Спільний Фонд реконструкції забезпечить реінвестування частини природних ресурсів України у критичну інфраструктуру, енергетичні проєкти та промислові потужності, що дозволить максимально ефективно використовувати отримані доходи. Участь США принесе не лише інноваційні технології та передовий досвід у сфері управління, а й відкриє доступ до світових ринків для українського гірничодобувного сектору. Це, у свою чергу, може прискорити розвиток родовищ літію, нафти та інших природних ресурсів.

У довгостроковій перспективі ефективне використання цих ресурсів може суттєво збільшити експортні доходи України та її промисловий потенціал. Окрім економічної вигоди, успішна співпраця може зміцнити економічні та політичні зв'язки між США та Україною. Це також може послужити сигналом для інших союзників і приватних інвесторів, що Україна є привабливим напрямком для капіталовкладень.

Отже, ця угода забезпечить Україні не лише прямі інвестиції, а й можливість розбудови інноваційної, диверсифікованої та інтегрованої у світову економіку держави.

Переваги для США

Для Сполучених Штатів привабливість угоди так само очевидна. Вона надає США точку опори на ринку, багатому на ресурси, і дає можливість диверсифікувати постачання критично важливих мінералів, зменшуючи залежність від Китаю.

На сьогоднішній день США значною мірою залежать від імпорту рідкоземельних елементів та інших критично важливих матеріалів – близько 70% імпорту рідкоземельних металів до США надходило з Китаю в останні роки, а американські потужності у сфері видобутку та переробки цих ресурсів є обмеженими.

Інвестуючи у розвиток українських ресурсів, США можуть гарантувати собі альтернативні джерела таких елементів, як рідкоземельні метали, графіт і титан, які є життєво необхідними для виробництва електроніки, електромобілів, оборонних систем тощо. Це узгоджується зі стратегічною метою Вашингтона щодо зменшення впливу Китаю на ланцюги постачання у високотехнологічній та оборонній промисловості.

З економічної точки зору, американські компанії можуть отримати вигоду від контрактів та спільних підприємств у сфері видобутку, енергетики та інженерних проєктів, що реалізовуватимуться за рахунок фонду. Угода також може створити нові експортні ринки для американського машинобудування, гірничодобувного обладнання та фінансових послуг, оскільки Україна буде відбудовуватися.

Крім того, США розглядають угоду як геополітичний шанс: допомагаючи стабілізувати Україну через економічне зростання, вони сприяють регіональній безпеці у Східній Європі.Таким чином, угода може стати взаємовигідною: Україна використовує свої природні багатства для відновлення, тоді як США отримують надійного партнера для постачання критично важливих ресурсів та зміцнюють свій вплив у процесі післявоєнної реконструкції країни.

Обидві держави поділять майбутній економічний успіх – це справжнє партнерство, а не разова фінансова допомога. Проте ці позитивні результати залежатимуть від довіри та справедливого розподілу вигод у реалізації угоди.

Важливо підходити до оцінки угоди з певною часткою реалізму. На даному етапі Угода щодо мінеральних ресурсів перебуває лише на ранній "рамковій" стадії та стикається з низкою практичних перешкод, які необхідно подолати для реалізації її економічного потенціалу.

Безпека залишається головним викликом: активний конфлікт або ризик нової агресії з боку Росії можуть відлякати інвесторів та затримати реалізацію проєктів у видобувних зонах. Значна частина мінеральних покладів України (зокрема, частини Донбасу, багаті на руду) розташована у зонах бойових дій або поблизу них, що робить їх недоступними до забезпечення миру.

Крім того, відбудова необхідної інфраструктури – залізниць, доріг, експортних терміналів – вимагатиме значного капіталу та тривалого часу, навіть за підтримки фонду.

Ще одним викликом є ефективне управління новими інвестиціями: український уряд має продовжувати покращення державного управління, боротьбу з корупцією та зміцнення інституцій, щоб залучені кошти використовувалися прозоро та ефективно. Помилки у цих сферах можуть відлякати міжнародних інвесторів або призвести до марнування ресурсів.

Зі свого боку, Сполученим Штатам потрібна стабільна політична підтримка угоди. Майбутні адміністрації або Конгрес США повинні виконувати свої фінансові зобов'язання перед фондом і не піддаватися ізоляціоністським настроям, які можуть призвести до згортання партнерства.

Також варто враховувати нестабільність світових ринків: ціни на літій та інші корисні копалини можуть коливатися, і якщо вони впадуть, то очікувані "трильйони" потенційного доходу можуть не матеріалізуватися у повному обсязі.

Хоча економічна логіка угоди є обґрунтованою, її реалізація пов'язана з численними ризиками. Україна та США повинні ретельно керувати цим партнерством, щоб максимально використати взаємні економічні можливості та ефективно подолати виклики, що стоять перед ними.

LOBBY CLUB: Сприяння міжнародним бізнес-ініціативам

Організації, такі як LOBBY CLUB, відіграють ключову роль у перетворенні планів на реальність.

LOBBY CLUB – це міжнародна платформа, заснована в Україні за зразком провідних бізнес- та лобістських клубів Сполучених Штатів і Великої Британії.

Як керівник українського офісу LOBBY CLUB, я особисто спостерігаю, наскільки важливою є всебічна підтримка для іноземних інвесторів та бізнесу в Україні.

Наша місія – супроводжувати міжнародні проєкти на всіх етапах – від переговорів у залі засідань до реалізації будівельних проєктів, забезпечуючи юридичну, інвестиційну та медіапідтримку.

Ми допомагаємо юридичним та фізичним особам:

• Орієнтуватися в законодавстві,
• Отримувати необхідні ліцензії,
• Захищати інтелектуальну власність,
• Дотримуватися регуляторних вимог.

Крім того, ми сприяємо діалогу між інвесторами та українською владою, а також налагоджуємо зв'язки між американським бізнесом та українськими регуляторами.

Більше того, ми допомагаємо інвесторам знаходити надійних українських партнерів і перспективні проєкти, проводити детальну перевірку компаній (due diligence) та структурувати інвестиції для забезпечення успішної реалізації.

Висновок

Угода між США та Україною щодо мінеральних ресурсів знаменує собою сміливий та безпрецедентний етап у двосторонньому економічному співробітництві.

З точки зору України, ця угода надає можливість відновлення та модернізації економіки, використовуючи величезний природний ресурсний потенціал країни у партнерстві з США. Вона може відкрити доступ до мільярдних інвестицій, створити нові робочі місця та зміцнити роль України у глобальних ланцюгах постачання критично важливих матеріалів.

Водночас угода пов'язана зі значними викликами та компромісами: Україна бере на себе зобов'язання передати значну частку своїх майбутніх національних доходів, і це має відбуватися без шкоди для суверенітету та безпеки країни.

Відсутність чітких гарантій безпеки у межах угоди залишається суперечливим питанням, що змушує Україну покладатися на довгострокову політичну підтримку США та дипломатичні зусилля поза межами цієї угоди для посилення своєї обороноздатності.

Для міжнародних інвесторів угода є сигналом, що Україна відкрита для великого бізнесу та готова до гнучких партнерств для залучення капіталу. Вона підкреслює одночасно значні можливості (нерозвідані ресурси вартістю у трильйони доларів, економічний підйом, стратегічне геополітичне значення) та ризики (війна, політична невизначеність, складність реалізації), пов'язані з інвестуванням в Україну.

В цілому, тон Києва – обережний оптимізм. Український уряд визнає величезні можливості, які відкриває ця угода – від фінансування відбудови та прискорення економічного зростання до зміцнення стратегічного альянсу з США, – водночас влада відверто говорить про виклики, пов'язані з реалізацією угоди, та необхідність захисту національних інтересів.

Об'єктивний аналіз свідчить, що угода щодо мінеральних ресурсів, якщо її реалізувати прозоро та з належною обережністю, може стати справді трансформаційною для економіки України. Вона має потенціал перетворити країну на ключового гравця у сфері критичних мінералів та успішний приклад післявоєнної реконструкції.

Проте успіх потребуватиме постійної пильності, збереження збалансованого партнерства з США, дотримання високих стандартів державного управління та забезпечення того, щоб економічні вигоди відчули українські громадяни. Міжнародні інвестори, які стежать за розвитком цієї угоди, повинні звернути увагу на ретельний підхід до її впровадження. Еволюція угоди стане показником інвестиційного клімату України – її здатності реалізовувати складні міжнародні угоди, виконувати зобов'язання та знаходити баланс між залученням іноземних інвестицій і збереженням національного суверенітету.

У найближчі роки угода між США та Україною щодо мінеральних ресурсів може стати наріжним каменем післявоєнного економічного відродження України, якщо обидві сторони виконають свої зобов'язання та прагматична співпраця візьме гору над політичними розбіжностями.