Наводжу власний переклад статті з порталу Breaking Defence
Від дронів-камікадзе до спеціальних бойових мереж і хакерських добровольчих «армій» — війна в Україні показала збройним силам США нові способи боротьби в інформаційну епоху.
ВАШИНГТОН – Яка високотехнологічна зброя справді працює? Яка тактика визначає різницю між перемогою та смертю? Немає кращого випробування, ніж випробування у бою, і американські військові спостерігають за війною в Україні пильним та тривожним поглядом. Інше питання, чи бюрократія Пентагону робить правильні висновки про дешеві дрони, обмін розвідданими в режимі реального часу та перетворення Інтернету на зброю.
Драматичні поразки та перемоги 2022 року перетворилися у 2023 році на уповільнену м'ясорубку, конфлікт, у якому передові технології поєднуються з жорстокими битвами на виснаження на мінних полях та лініях траншей. Як конфлікт у Малайзії перед В'єтнамом, громадянська війна в Іспанії перед Другою світовою війною або російсько-японська війна перед Першою світовою війною, кривава поразка Путіна в Україні повна попереджень про наступний великий конфлікт, який, як ми всі сподіваємось, ніколи не станеться. Але якщо це станеться, США краще прислухатися хоча б до цих п'яти уроків:
1. Хмара, оптоволокно та підвали: армія поспішно адаптується до нових загроз для командних пунктів
За більш як десятиліття партизанської війни в Афганістані та Іраку американські командири звикли до великих, щедро обладнаних передових оперативних баз, наділених усім: від Бургер Кінг до прямих відеотрансляцій із дронів спостереження. Ще у 2016 році тодішній начальник штабу армії генерал Марк Міллі (Mark Milley) попередив, що такі великі статичні цілі не зможуть довго протриматися проти добре озброєного супротивника з його власними розвідувальними дронами та артилерією дальньої дії. Але щоб довести цю точку зору, знадобилося вторгнення Росії до України у 2022 році. Реалії боїв стали основою офіційної армійської доктрини та прийняття рішень щодо закупівлі засобів управління, контролю та зв'язку.
У травні цього року тризірковий начальник Загальновійськового центру генерал-лейтенант Мілфорд Бігл (Milford Beagle) та двоє його підлеглих опублікували статтю, у якій похмуро назвали Україну «цвинтарем командних пунктів». Я поговорив з Біглом та його командою, щоб дізнатися більше про їхнє похмуре бачення майбутнього поля битви і про те, як у ньому вижити. Їхні ідеї варіювалися від передових технологій, таких як переміщення несуттєвих даних з громіздких «тактичних серверів» у хмару, до військових прийомів старої школи, таких як приховування командного пункту в підвалі зруйнованої будівлі.
«Я думаю, що це те, з чим зіштовхнуться всі армії», — сказав Бігл журналу Breaking Defense. «Армія США, безперечно, так і зробила. [Але] ми можемо краще захистити себе, знизити ризик навіть за допомогою технологій, які з'являються в даний час».
2. Тупо та дешево: в умовах радіоелектронної боротьби в Україні кількість невеликих дронів переходить у якість
Високі технології не завжди означають високу вартість. Однією з найяскравіших подій в Україні, популяризованих пропагандистськими відеороликами з обох боків, є поширення дронів. Але в міру того, як засоби протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби адаптувалися до загрози, обидві сторони відійшли від великих дронів, таких як турецький Bayraktar TB2 з розмахом крил 40 футів, до дрібніших дронів, навіть китайських DJI Mavics шириною менше 10 дюймів, які складніше виявити та дешевше замінити. За оцінками, лише Україна втрачає до 10 000 дронів на місяць, в основному через російський РЕБ, який порушує їх канали управління.
Незважаючи на це, п'ять незалежних експертів погодилися з тим, що все ж таки економічно вигідніше закуповувати дешеві дрони оптом і ставитися до них як до одноразових, а не намагатися модернізувати їх, забезпечивши кращий захист від РЕБу, не кажучи вже про вогнепальну зброю. «Комерційні квадрокоптери і FPV дрони розглядаються як витратні боєприпаси», — зазначає Семюел Бендетт (Samuel Bendett) з Центру військово-морських досліджень. — «Захищати їх від РЕБу нерентабельно».
Це складний урок для американської закупівельної бюрократії. «Ми втрачаємо вимогу передати ці системи в руки солдатів на кожному ешелоні», — говорить відставний двозірковий армійський офіцер Патрік Донахью (Patrick Donahoe). «Це має бути витратний матеріал».
3. Війна в Україні: хакери-«ополченці" завдають невеликої шкоди, але можуть мобілізувати масову підтримку
Як взагалі стільки відео з України потрапило у всі наші стрічки у соцмережах? Багато в чому тому, що обидві сторони займалися краудсорсинговою пропагандою (колись це була справа державної бюрократії та дружніх уряду корпоративних гігантів) шляхом збору мільйонів прихильників в Інтернеті для редагування, розповсюдження та розкручування своїх бойових кадрів. Так само, як усюдисущі дешеві дрони відіграли важливу роль у збиранні безпрецедентної кількості відео із зони бойових дій, повсюдний дешевий доступ до Інтернету (і інструментів для редагування відео) відіграли важливу роль у його поширенні.
Таким чином, Інтернет став основним інструментом масової мобілізації воєнного часу в 21 столітті, так само, як радіо та кінохроніка під час Другої світової війни. Але масова мобілізація має межі. Набагато простіше дати людям відчути, що вони беруть участь у великому хрестовому поході, ніж направити їх добрі наміри на практичну дію на полі бою. Тим не менш, іноді почуття людей мають вирішальне значення: суспільна мораль була вирішальним фактором у таких різних конфліктах, як Перша світова війна та В'єтнам.
У травні Центр стратегічних та міжнародних досліджень опублікував 64-сторінковий звіт, в якому зібрано дослідження американських та європейських вчених, які глибоко просунулися зусилля України та Росії щодо створення "ІТ-армій". Хоча атаки цих груп були технічно грубими та сумнівно ефективними, як пише Еріка Лонерган (Erica Lonergan), "сам факт колективного проведення відносно простих кібератак, розбудовує та зміцнює співтовариство, надаючи щось, навколо чого можна згуртувати та зарядити енергією прихильників".
4. Україна демонструє, як Європа може просунутися вперед у доктрині JADC2
Об'єднане командування та контроль у всіх доменах (Joint All-Domain Command & Control або JADC2) — це доктрина Міністерства оборони, яка означає майбутню систему зв'язку, що зв'яже всі гілки збройних сили та союзників США. Завдяки штучному інтелекту JADC2 дозволить підрозділам на суші, на морі, у повітрі, у космічному та кіберпросторі (п'ять "доменів") обмінюватися даними про цілі та координувати удари практично в реальному часі.
На ділі побудова такої метамережі виявилася величезною технічною та організаційною проблемою. Тим не менш, саме Україна фактично реалізувала на полі бою швидкий цифровий обмін даними про ціль від "датчика до стрільця", від розвідувального дрона чи людини-спостерігача до артилерійської батареї чи ракетної установки. Роль супутників Starlink Ілона Маска у передачі такого роду даних добре відома. Але українці також отримують, принаймні, деякі дані від західних спецслужб, спираючись на власні великі мережі засобів спостереження за повітряним і космічним простором. Також Україна регулярно використовує західне програмне забезпечення, більша частина якого надається безкоштовно або придбана "з полиці" у дружніх іноземних держав. фірми.
У певному сенсі відсутність в України "успадкованого" обладнання дала їй перевагу перед США, стверджує колишній заступник голови Об'єднаного комітету начальників штабів генерал у відставці Джеймс "Хос" Картрайт (James "Hoss" Cartwright). "У нас є застарілі засоби, які необхідно модернізувати", — сказав він. "Ви не можете просто сказати, чи знаєте, помахати чарівною паличкою, і це відразу стане цифровим. Це так не працює. Потрібні десятки мільярдів доларів і, мабуть, років десять, щоб зробити це ефективно".
5. Кіберуроки України: готуйтеся до тривалого конфлікту, а не до нокауту
Путін не перший, кого спокусив спів сирени про коротку переможну війну, виграну швидким нокаутуючим ударом. Чоловіки вирушали на Першу світову війну, вихваляючись, що повернуться "до Різдва". Але не тільки російські десантники та танки не досягли своєї мети на початку 2022 року: це були також хвалені московські сили кібер/електронної боротьби.
У 2007 році російські хакери відключили від Інтернету більшу частину Естонії, а в 2014 році російські війська радіоелектронної боротьби відключили українські військові радіостанції. Багато експертів у галузі кібербезпеки та офіційні особи США побоювалися "Кібер-Перл-Харбора", за якого Росія, Китай чи якась інша витончена загроза зламає американські чи союзні мережі та призведе до повної зупинки як урядових установ, так і критичної інфраструктури.
Проте Україна довела, що здобула уроки зі свого власного та чужого болючого досвіду відносин з Росією та зміцнила свій цифровий хребет завдяки широкій допомозі західних урядів та технологічних компаній. Путінські хакери спробували завдати нокаутуючого удару, але опинилися в затяжній сутичці з українськими кібервоїнами. За словами Іллі Вітюка, начальника кібербезпеки Служби безпеки України: "Якщо у боксерському поєдинку дванадцять раундів, ми зараз, мабуть, у восьмому…".
