Двоє іноземних солдатів-добровольців діляться враженнями про оперативні центри на лінії фронту.
Коли російська ракета вперше поцілила командний пункт Натана Чена (Nathan Chan), вона влучила неподалік його позиції у підвалі. Вдруге йому знову пощастило: основний заряд ракети не спрацював.
«Ми всі рахували зірки перед очима», — розповідає Чен, колишній морський піхотинець США, який воював у Бахмуті з лютого 2023 року до того, як місто було захоплене Росією у травні.
Його досвід з розгортання командних пунктів привернув увагу армії та морської піхоти США, які реалізують масштабні плани модернізації великих оперативних центрів, які колись визначали перебіг воєн в Іраку та Афганістані.
В інтерв'ю Defense One Чен та ще один іноземний волонтер, який працював в українському оперативному центрі, розповіли, як технології радикально змінили їхню роботу: від підвищення мобільності військ до перевантаження командирів інформацією.
За словами Чена, завдяки супутниковому інтернет-з'єднанню від Starlink українські штабісти можуть швидко створювати операційні центри та одночасно отримувати доступ до великих обсягів даних.
«Я не думаю, що люди повністю усвідомили, наскільки Starlink змінив правила гри», — говорить Чен, який до 2019 року служив офіцером зв'язку в Корпусі морської піхоти.
«Коли я служив у морській піхоті, ми скрізь возили за собою величезну вантажівку, яка давала нам близько чотирьох мегабіт за секунду», — розповідає Чен. «А тепер люди, які не знають, як керувати супутниковим обладнанням, можуть швидко розгорнути Starlink і миттєво забезпечити швидкість до 100 мегабіт на секунду».
Українські військові використовують Starlink для запуску безлічі комерційних технологій, таких як месенджер Signal та Google Meet, який може транслювати сигнал з комерційних дронів. Перепрошиті задля більшої безпеки комерційні радіостанції також є додатковим засобом зв'язку.
Такі інструменти не вимагають спеціально навченого персоналу для роботи та легко інтегруються один з одним. «Це повністю протирічить військовим технологіям», — зазначає Чен, — «які потребують окремих фахівців для кожного застосунку: від коригування артилерії до зв'язку».
«На командних пунктах морської піхоти працює безліч пропрієтарних і не взаємодіючих між собою інформаційних систем», — згадує Чен.
Крім того, завдяки комерційним технологіям Україні доступна величезна кількість даних, розповідає інший іноземний доброволець. За його словами, окрім численних трансляцій з дронів, що надходять до командних пунктів (КП), українські командири можуть покладатися на супутникові знімки та інформацію з відкритих джерел.
Однак, незважаючи на досягнуті успіхи, ці КП, як і раніше, вразливі для атак. КП Чена був вражений двічі, незважаючи на те, що за площею і кількістю особового складу, він був значно менший за статутні КП американської армії.
Росія може ідентифікувати КП, використовуючи різні засоби, включаючи радіорозвідку, аналіз супутникових мап, виявлення скупчень автомобілів за допомогою дронів, виявлення скупчень сигналів стільникових телефонів або навіть використання інформації від колаборантів чи шпигунів серед місцевого населення.
За словами Чена, важливо підтримувати низьку чисельність персоналу: «чим більше людей ви триматимите, тим більшою буде ваша помітність». Хоча США, ймовірно, зможуть прикрити великі штаби далеко в тилу, сама думка про КП чисельністю від 200 до 300 осіб тепер викликає у нього «істеричний сміх».
За словами обох військовослужбовців, обсяг доступної інформації також має свої проблеми. В Україні не вистачає штабних офіцерів, навчених опрацьовувати всі дані, до яких вони мають доступ. Військовим потрібна «по суті ціла навчена команда людей для зручної обробки цієї інформації», зазначають вони. Британський аналітичний центр RUSI також назвав нестачу кваліфікованих штабних офіцерів ключовою проблемою українських військових операцій, яка викликана, зокрема, швидким зростанням чисельності збройних сил.
США, ймовірно, також доведеться переглянути навчальні програми, щоб вони відповідали інтенсивності сучасної війни, говорить іноземний доброволець. За його словами, оскільки КП зазнають ударів і перевантажені інформацією, молодшим офіцерам рівня командирів взводів, можливо, також доведеться навчитися управлінню КП та коригуванню артвогню.
Обидва зазначають, що доступ до технологій може також спотворювати процес планування.
Наприклад, Чен розповів, як він використовував картографічне програмне забезпечення, щоб відмітити окремі будівлі в Бахмуті, як захоплені супротивником. Проте насправді будинки утримувалися українськими військами, і Чен вчасно виявив помилку.
Чан також зазначив, що акцент на управлінні боєм за допомогою базового комерційного програмного забепечення, також може мати свої недоліки: наприклад, у Signal все обертається довколо безпеки, тож йому не вистачає більш сучасних функцій для обміну інформацією.
Інший іноземний доброволець розповів, як деякі українські командири обирали цілі, виходячи лише з того, чи мають вони покриття дронів, навіть якщо вони [цілі] не становили безпосередньої загрози. «Замість того, щоб вбивати росіян, які поспішають зайняти критичну позицію в розпал бою, вони атакують безтурботних курців, які перебувають у районі зосередження за кілька кілометрів звідти», — сказав він.
