Якось хтось сказав вам: ви всі ніхто, ви лише відлуння світла, яке відкидає на вас Велике Світило. Можливо. Але...

«Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників».

Ви всі це підписали цей текст.

Наскільки я розумію, з цього моменту ви всі припинили бути «ніхто». Ви стали представниками незалежної від інших гілкою влади — вищого законотворчого органу країни — Верховної Ради України. Ви всі стали ЗАКОНОТВОРЦЯМИ, законотворчість полягає у виконанні такого порядку (або як дехто любить алгоритму) дій:

1. Є проблема — Ви про неї знаєте (знали про неї ще коли не були депутатом, до Вас звернулись виборці або повідомили про її існування на зустрічі, прочитали в газеті, на заборі). Це неважливо — зараз Ви знаєте, що ця проблема є.

2. Вивчаєте самі (або з допомогою помічників, радників. громадськості) чи пов'язане виникнення проблеми з відсутністю відповідного закону або з невиконанням чинного. Якщо закон є, то приймаєте заходів для того, щоб він виконувався — через звернення до Кабінету Міністрів чи інших органів, до компетенції яких входить вирішення цієї конкретної проблеми. Якщо закона нема, то

3. Повідомляєте колег-депутатів та громадськість про те, що проблема є та для її вирішення потрібен закон. Створюєте групи, які вивчають, що й як треба зробити, щоб проблема припинила бути такою.

4. Вся ця робота призводить до створення законопроекту, який Ви з іншими депутатами, які брали участь в його розробці, передаєте до секретаріату Верховної Ради України. Приймаєте участь при його розгляді у відповідному комітеті.

5. Законопроект перевіряють на відповідність Конституції та чинним законам, в разі необхідності підготовлюються проекти змін до інших законів або встановлюється, що такий закон не відповідає Конституції та не може бути прийнятий.

6. Якщо закон відповідає Конституції, отримано схвальний висновок експертної комісії, то його підтримує комітет Верховної Ради та вносить його в порядок денний для розгляду.

7. Закон вивчається іншими депутатами та виноситься на розгляд.

8. Якщо до нього немає зауважень, то цей законопроект приймається в першому, потім у другому читанні та в цілому. Якщо зауваження є, то до законопроекту вносяться поправки, він допрацьовується і потім зі змінами Ви (депутати) більшістю голосів його приймаєте в тому ж порядку: перше, друге читання та в цілому.

9. Закон прийнято, проблема вирішена, виборці задоволені, на наступних виборах пригадають роль Вашу та Вашої фракції в вирішенні цієї проблеми та віддадуть Вам свої голоси.

Кожен депутат відповідає за себе особисто, бо на присязі стоїть Ваш підпис, і в тексті відсутні слова «про відданість фракції, партії, президенту, Кабінету міністрів».

Тому, коли Ви віддаєте свій голос за законопроект, зміст та сутність якого не знаєте та не розумієте, не звертаючи увагу на експертний висновок, то ви здійснюєте «кнопкодавство», бо виконуєте лише функцію пальця, який натискає на ту або іншу кнопку. А коли в залі засідань присутня людина, яка може лише бути ініціатором подання законопроекту, проте вказує Вам як та коли голосувати, то ця людина перевищує свої повноваження. А враховуючи, що ви, натискаючи на кнопки бездумно, лише за командою цієї людини, відомої грою на роялі фактично допомагаєте йому здійснювати сеанс одночасної гри та виступаєте в якості його інструментів, то спробуйте замислитесь — хто Ви, Слуги Народу, в такому разі?