Копіювання західних систем цінностей в українських реаліях нагадує ритуальні танці папуасів перед пропливаючим поруч європейським торговим судном.

Сноби вважають, що вони тихою сапою в західний світ просуваються, адже так хочеться походити на середній клас успішних з економічної точки зору країн.

Що у нас там по фемінізму? Що по расизму? Харассмент? Слатшейминг? Супрун? Який нині в моді грант на тижневе стажування в західному університеті?

У тебе торчки гречані в під'їзді накакали, половина однокласників кладменами влаштовані, а сусідка, що раніше працювала бухгалтером, нині полуницю в Фінляндії збирає. Ти про це подумай, соросятко.

Перед гідністю має стояти успіх, в першу чергу в економічному плані, а вже потім можна пишатися: історією, мовою, культурою, активною громадянською позицією.

Бажання бути еко-активістом, євро-глобалістом, євро-оптимістом, правозахисником та поборником прав сексуальних меншин дивно переплітається з бажанням мати євроремонт, німецьку тачку, американський телефон та бути щасливим володарем столичної прописки.

Яка реальна мотивація тих хто займає активну громадянську позиція?

Відомо, що на досягнення бажаного впливає три чинники: мотивація, здібності та можливості. Іншими словами – праця, талант та удача. У книзі психолога, викладача Уортонської школи бізнесу, консультанта Google, Військово-морських сил США, Disney та Pixar Адама Гранта "Give and Take" розглянуто четвертий важливий чинник – взаємодія з людьми і як її стиль впливає на успіх.

«Отримувачі» (за його класифікацією) хочуть отримати від інших чи від ситуації більше, ніж витратили, тобто особиста вигода перш за все. «Давачі», у свою чергу, зосереджені на допомозі іншим, часто не очікуючи зворотної віддачі.

То хто ж перед нами серед волонтерів, активістів, правозахисників – «давачі», які проводять зимові ночі у холодних наметах, роздають їжу на Майдані аби допомогти та змінити світ на краще? Чи, насправді ж, «отримувачі», які знайшли легкий спосіб заробітку та можливість поверхнево себе позиціонувати в суспільно-резонансних темах для отримання в подальшому матеріальної вигоди чи представницького мандату?

Частина психологів стверджує, що більшість актів альтруїзму, визначених як відданість інтересам інших, насправді випливають із бажання допомогти собі. Джеффрі Коттлер, доктор філософських наук, голова кафедри консультування в Каліфорнійському державному університеті та автор "Doing Good: Passion and Commitment for Helping Others", заявляє, що альтруїзм може бути взаємним: люди діють доброзичливо для свідомого або несвідомого отримання чогось натомість.

Беручи за приклад кар'єрний шлях окремих представників громадського суспільства можна зробити висновок, що варіант з конвертуванням своєї активності в збагачення більш ніж реальний. Наприклад, від продавця книжок на Петрівці до представника України в ПАСЕ шлях тернистий, через Правий Сектор та Ізраїль пролягає. А щодо ідеалістів, які реалізовуючи незакритий гештальт допомогти іншим (або собі – стати «рятівником»), за довгий час активної громадської роботи отримують натомість – емоційне вигорання та викривлене сприйняття реальності, в якій всі хто має альтернативну точку — вороги, зрадники, мерзотники.

Високий рівень пізнаваності в рядах активних правозахисників та громадських активістів обіцяє великий ґешефт у вигляді доступу до донорських коштів виділених міжнародними організаціями, повагу у суспільстві та індульгенцію від кримінальних переслідувань. Чудова винагорода за палку любов до Батьківщини.

Ми не можемо дізнатися тип стратегії взаємодії у соціумі всіх активістів, але маємо завжди замислюватися над їх реальними мотивами і уважно слідкувати за фактами біографії лідерів думок та їх вчинками. І навіть найбільші ідеалісти, «давачі», у своїй діяльності можуть страждати від надлишкової турботи, довірливості та самопожертви, які не тільки не даватимуть реальних результатів, а й часто шкодять особистості. У книзі Адама Гранта наведено приклади, коли важка праця і самопожертва до останнього «давачів» (педагогів, які приєдналися до об'єднання "Teach for America", яке допомагає покращувати освіту у сільських та школах для малозабезпечених) призвели до того, що 1/3 членів організації назавжди покинули професію.

Здібні учні не мають воліти стати громадськими активістами. Молодь має ставати вченими, підприємцями, управлінцями, інженерами. Тому на мою думку — діяльність міжнародних грантових організацій має бути детально проаналізована та переглянута. Найталановитіші українці повинні реалізовувати свій потенціал у реальному секторі економіки, а не на службі неурядових міжнародних організацій.

Бідна країна не може подолати корупцію. Але ВВП України в 2013 році — 180 млрд доларів по курсу 8. Натомість ВВП України в 2015 році – 90 млрд доларів по курсу 28, додайте сюди війну, втрату Донбасу та Криму і сухі цифри дадуть нам відповідь чи стало в країні жити краще.

Ми, нажаль, прийшли до суспільства в якому до різких соціальних ліфтів може призвести пропаганда насилля, розкрадання міжнародної та волонтерської допомоги, що цинічно прикривається фанатичним використанням національної символіки, прапора, герба, гімну та гасел.

Бо державотворення не починається з хаосу, горілих шин, насильства та тортур. Експлуатація теми насильства лише призведе лише до його збільшення. З подібних деструктивних елементів, як ми вже побачили, починається рецесія, яка плавно переходить в круте піке.

Папуасами бути не варто. Треба своїм жити, своє кувати. Зовсім перегинати палку в бік печерного націоналізму, славянофілільства, обмазуватися Сварогами та Перунами — теж не варто. Але й паблік токі з локальними інфлюеренсами — це новояз зачарованого білими господарями філіпінця, панове.