На фото: Войно-Ясенецький в операційній
Майбутній святитель Лука (Войно-Ясенецький), закінчивши медичний факультет Київського університету, працював у сільській лікарні. Він так вирішив, бо знав, що там зможе бути найбільш потрібним людям, які потерпали від убогості. У селі на той час лютувала трахома – хвороба, котра віднімала зір.
Лука зрозумів, що, коли приймати хворих тільки в лікарні, то хтось залишиться без вчасної допомоги. Тому він приводив пацієнтів додому, розміщуючи їх у кімнатах, які нагадували скоріше палати. Святитель хворих лікував, а його мати – годувала.
Одного разу Лука зробив операцію молодому жебракові, котрий втратив зір ще в ранньому дитинстві. Юнак прозрів, і через два місяця зібрав сліпих з усієї околиці. Тож уся ця делегація один за одним, тримаючись за палиці, прийшла до хірурга Войно-Ясенецького.
Та був момент, коли святого подвижника від сліпоти духовної рятував Господь. У 1927 році єпископ Лука зробив помилку, про яку пізніше дуже шкодував. Навіть просив, щоб його звільнили і відправили на спокій. Він усіляко ухилявся від пастирських обов'язків, а відтак із головою поринув суто у медицину, маючи на меті заснувати клініку гнійної хірургії. Єпископа часто бачили у цивільному одязі, а в Міністерстві охорони здоров'я став консультантом при андижанській лікарні.
Життя Войно-Ясенецького ледь не пішло під укіс. Він постійно переїжджав із одного місця в інше. Під час операцій зазнавав невдач. Перебуваючи у відчаї, Лука відчував, що його вже остаточно покинула Божа благодать.
Однак Господь врозумив святителя, пославши йому дивний сон. Лука згадував: «Мені снилося, що я в маленькій порожній церкві, у якій яскраво освітлений тільки вівтар. У церкві неподалік від вівтаря біля стіни знаходиться рака якогось святого, закрита важкою дерев'яною кришкою. У вівтарі на престолі покладена широка дошка. На ній лежить труп людини. По боках і позаду престолу стоять лікарі та студенти і курять цигарки, а я читаю їм лекції з анатомії. Раптом я здригаюся від важкого стуку і, озираючись, бачу, що впала кришка з раки преподобного, а він сів у труні і дивиться на мене з німим докором... Я з жахом прокинувся... „
Вражений від побаченого уві сні єпископ Лука таки поєднав своє Богом дане архієрейське служіння із роботою у лікарнях. Наприкінці життя його призначили у Кримську єпархію, і святитель як тільки міг підтримував у складний хрущовський період свою паству, щоб у людських серцях не згасла надія на милосердя Боже.
На фото: архієпископ Лука разом із паствою
