Зараз загроза широкомасштабного нападу Росії є найбільшою від початку існування незалежної України. Про це свідчать дані американської розвідки, які вказують на приховане Росією перекидання військ до кордонів України, створення ними запасів паливно-мастильних матеріалів, приховану мобілізацію росіян та ін. Сприятливим також є, на думку Путіна, чергова внутрішня нестабільність у країні (війна Ахметова та його піар-команди з Зеленським), наявність «кротів» у вищому керівництві України, зокрема, Єрмака і Демченка, тощо. Керованість цих «кротів» доведена, на думку Путіна, справами вагнергейту та іншими зірваними операціями військової розвідки України від часу їх появи в Офісі Президента України.
За даними німецької газети Bild, напад буде здійснений з декількох напрямків, включаючи головний (на мій погляд) удар елітної Першої російської танкової армії від Білорусі до Придністров'я, який відріже захід України від її основної частини, що завадить перекидання на фронт частин добровольців і мобілізованих із західних областей України. Такий удар має буде нанесений не пізніше першої половини січня (кінець січня, названий окремими посадовими особами України, вірогідно є російською дезою, яку на вимогу Кремля озвучили т.зв. «кроти»), тому що для кращої прохідності і наступу танкових колон для окупації більшої частини України їм потрібна замерзла земля на 2 зимові місяці (січень-лютий). Хоча час «Ч» може бути й іншим, наприклад, після Олімпіади, щоби не дратувати Китай і не псувати йому свято. В умовах повної переваги у повітрі та зради у керівництві країни, успіх, на думку Кремля буде безумовним.
Але тут можуть з'явитись деякі несподівані для Путіна фактори. По перше, може виявитись, що керованість «кротів» в ОП України була хитрістю, спрямованою на те, щоби створити ілюзію зради керівництва країни та підштовхнути Кремль до швидкої і виграшної війни. А насправді, Зеленський і Єрмак можуть виявитись здатними дати відсіч ворогу і навіть досягти перемоги у війні. Адже війна – то завжди певна непередбачуваність, де навіть маленька дрібниця може вплинути на її хід. Одного разу Єрмак і Зеленський вже кинули Суркова і Путіна, коли ті приїхали у Париж з упевненістю, що т.зв. Мінські домовленості будуть негайно імплементовані і окупований проросійский Донбас вдасться швидко ввести у правове поле федералізованої України.
І після початку війни теж може трапитись несподіванка для Кремля. По перше, Генштаб і Збройні Сили України є достатньо досвіченими, бойовими і можуть значно загальмувати швидке просування російських танкових колон, десанту і батальйонно-тактичних груп. ЗСУ та ППО України мають добре зробити свою роботу. По друге, Зеленський раптом вирішить не здати тихенько Україну, як на то розраховують у Кремлі, а у повній відповідності до своїх посадових обов'язків звернутись по міжнародну військову допомогу до США і сусідніх країн — членів НАТО. Ця допомога має включати встановлення безпольотної зони над Україною для російських ВКС, як у свій час у Лівії, та скерування від окремих країн НАТО, наприклад Польші, країн Балтії, Великобританії та інших дружніх європейських країн (яких вже давно дістала агресивна поведінка Росії) частин спецназу і навіть окремих батальйонно-тактичних груп для захисту окремих стратегічно важливих об'єктів України від російських терористичних угруповань.
Після того, як ракетно-бомбові удари військово-повітряних сил та удари сухопутних підрозділів України і можливо країн НАТО знищать основні танкові та десантно-штурмові угруповання Росії, зупинка просування наступальних сил Росії безумовно з часом швидко переросте у панічний відступ усього того, що залишиться від цих військ (як після знищення з повітря російських вагнерівців у Сирії під Дер-ез Зором). Тоді українські війська разом з дружніми окремими військовими підрозділами наших європейських сусідів можуть звільнити від окупації Крим, ОРДЛО, а також прийти на поміч поневоленим народам Кавказу, Кубані, Татарстану та ін.
Занадто багато в Росії зараз є невдоволених політикою Путіна, як серед населення, так і у його найближчому оточенні. Вірогідно вони хотіли б ще раз спробувати спрямувати Росію по демократичному шляху, як у 1991 році, зняти з себе усі санкції на Заході та стати нормальною демократичною країною. Ті протиріччя, які накопичились у самій Росії і у її відносинах з Україною, можуть вирішитись зараз тільки кардинально, тобто війною. А у війні ніколи не можна заздалегідь передбачити, хто вийде переможцем. Якщо Зеленський з Єрамком дійсно такі хитрі, як можливо припустити, то переможцем у війні вийде Україна. Однозначно після такої перемоги Володимир Зеленський, як переможець і головнокомандувач, що відновив Україну у своїх історичних кордонах (а може навіть і розширив їх), беззаперечно може розраховувати, як мінімум, на ще один термін президенства.
З Днем ЗСУ!
