Отже, сьогодні Росія розпочала масштабну війну проти України. Напад був здійснено віроломно, зненацька і вночі. Подібним чином на Україну у складі тодішньої Російської імперії під назвою СРСР наступав Гітлер. Скориставшись перевагою першого удару ракетно-бомбовими ударами російські ПКС (повітряно-космічні сили) змогли вразити тільки частину цілей на всій території України, проте велика кількість ракет була перехоплена і знищена, або не попала точно у ціль. Тому більша частина українського військового потенціалу збережена. Початковий наступ сухопутніх військ Росії в Україну з усіх боків також мав лише частковий успіх. Велику частину передових загонів і бронетехніки знищено, незважаючи на сприятливий для волога ефект несподіваності.
Українська армія не розбіглася і дала гідну відсіч ворогу. Це, а також більш глибинні обставини дозволяють з впевненістю стверджувати про майбутню неминучу перемогу України у цій війні. Можна сказати, що Росія вимушено розпочала цю масштабну агресію, тому що у самій Росії останнім часом спостерігались природні процеси деградації. Значним чином ці процеси обумовлені відсутністю України у складі Росії. Адже саме Україна стояла у витоках побудови колись величної Російської імперії. Саме українці сотні років тому допомагали Росії захоплювати великі території від Кавказу до Сибіру і Далекого Сходу. І саме українські людські і інтелектуальні ресурси від гетьмана Розумовського до конструктора Корольова сприяли процвітанню цієї імперії. Після відокремлення України поступова деградація Росії була неминучою. Росіяни виявились просто фізично нездатні самостійно опанувати таку велику територію і підтримувати її сталий розвиток, вдалася взнаки відсутність у державотворчих процесах великого європейського етносу – українців.
Жорсткими диктаторськими методами можна ще було утримувати деякий час РФ у купі, але недовго, тому що прогресивного розвитку не було, спостерігається тільки стагнація і поступова деградація усіх галузей і територій. Тому не дивним стало намагання Кремля повернути Україну до складу імперії. М'які, напівм'які і жорстокі спроби (з 2014 р.) виявились безрезультатними, тому Росія перейшла до найбільш агресивних дій.
Проте за 30 років незалежності в Україні кардинально змінились обставини. Виросло ціле покоління волелюбних людей. Вони виросли не на порожньому місці. Українці завжди любили волю. Тут можна пригадати перше і наразі єдинє в світі анархічне державне утворення, яке існувало саме в Україні – т.зв. Вільну територію Нестора Махна. І ось під час Революції Гідності виявилось, що Українці люблять свободу і волю не тільки більше за якісь матеріальні цінності, напр. дешевий газ і нафту, але й часто більше за саме життя. Коли українці бачать в Європі не тільки більше особистої свободи для окремих людей, справедливості і демократії, але й вищий рівень життя, то вибір у бік Європи, а не Росії є цілком очевидним.
Тому теперішня війна є неминуче програшною для Росії. Російські військові, а це часто солдати строкової служби, не мають достатньої мотивації воювати в Україні. Населення в Росії також переважно не підтримує цю війну. Велика кількість втрат неминуче деморалізує і зупинить просування російських військ. А після вичерпання перших основних наступальних ресурсів ворога можна буде подумати і про перехід у контрнаступ української армії. Мобілізовані резервісти та добровольці, за всебічної допомоги населення та допомоги летальною зброєю країнами Заходу, вже за декілька місяців зможуть розпочати визволення усіх окупованих раніше територій України. Найбільш вірогідним після цього визволення сценарієм є подальший розпад Російської Федерації, з приєднанням до України Кубані, яка до речі була у її складу ще 100 років тому. Адже ми теж, як і Путін, можемо пригадати свою історію, зокрема мапу України на Паризькій мирній концеренції 1919 року.
Слава Україні!
