Привіт, Хунта.
З кожним днем у мене визріває все більша впевненність, що Україна сповзає в гібридний авторитаризм. Навіть вже Сьогодні є всі підстави стверджувати, що так воно і буде.
Зараз поясню і надам аргументи.
Спочатку історична довідка та замальовки про царів і їхніх бояр.
З розпадом СРСР в бувших його республіках встановився безсумнівний авторитаризм, прикритий парламентом, такими-сякими виборами, та горластими пропагандистами, типу російського дуету Скабєєва-Попов, замість незалежних ЗМІ.
Сучасний, модерний, елітнийт такий авторитаризм, як гарне Хенессі — встановився скрізь в бувшому Союзі, окрім Грузії і України, та звісно — республік Прибалтики. Гібридний не для себе, а для західних демократій. Бо наступний по трешу — то вже Північна Корея, де всі хором та до сказу плачуть за померлим лідером.
При авторитаризмі керує процесами в усіх країнах такий собі Царь. Або по модному — Президент. Лукашенко в Білорусії, Назарбаєв в Казахстані, в Росії Путін і я вже навіть нічого не кажу про середньо-Азійські республіки.
Лідером в цьому клубі по інтересам виступає Росія і Путін. Почалося все з розстрілу танками Російської Думи Борисом Єльцином. Виграв Єльцин і в Росії «настав новий Царь». Потім корону передали Путіну, він для впевненності «розпочав та виграв» дві чеченські війни, призначив смотрящим-боярином-намісником за Чечнею Кадирова і почав того фінансувати. Для Всіх вийшло гарно.
Росіяни в захваті, бо «опять всєх пабєділі», Кадиров при баблі і при «власті», Путін всім регіонам показав, хто тут царь і шо кому буде, якщо подумають, шо путін не царь... Ну всім класно, що тут говорить )))
В додачу опозицію всю придушили і пустили на маргінес, незалежні змі — хакнули, а фінансові потоки запустили через Спасську вежу Кремля, навіть регіональні дрібні грошенята. (для інфи — в якомусь Запупенському районі якоїсь Задупенської області росії НЕ МОЖНА відкрити кар'єр для видобутку піску для місцевих потреб без москви. Ну то таке...)
Давайте так... При авторитарному режимі є головний — ЦАРЬ. Царь рішає все... бабусю-пенсіонерку підключає до газу, вирішує питання будівництва нових вигрібних вуличних туалетів в якійсь Хакасії після наводнєнія... (от би туди наших декотрих, яким руководітєль Лукашенко палко нравиться )), а також авторитарний лідер не їде на похорони своїх 14 моряків-підводників, бо страшно бздить живих...які остались і ЗНАЮТЬ, в чому причина гибелі перших.А як їде, то з прикриттям двох полків Нацгвардії... Ну...то вже досить про них...
Про нас.
Авторитарний керівник свято вірить в свою місію. Велику чи малу, гарну чи так собі. Він каже собі і каже нам — як я буду на посаді, то тільки один термін, як я буду з посади йти, за мною народ буде плакать. (але вони, керівники, весь час брешуть, не йдуть з посади, як обіцяли при порушенні законів, чомусь не йдуть з посади ніколи, аж до смерті, а народ таки да — плаче)).
Наш керівник казав саме так? чи я щось попутав?
Авторитарний керівник САМ вирішує, що і як буде з різними подіями на кшталт військових парадів... Я сказав — не буде...
Авторитарний керівник каже чиновнику на нараді — «ССИШИШ, чертила, гуляй...лопушила..иди отсюда...», або якось схоже. А потім ще передає наказ шкільному другу, а тепер тіпа тож начальнику і супер гебешнику — наїхать на того чиновника і розповісти йому, хто кому Боря Шефір.
Авторитарний керівник починає залякувати всіх якимись страшними словами, які нещодавно сам вперше почув, бо ті слова стосувалися його нинішньої няньки-корміліци...
Всім буде ЛЮСТРАЦІЯ.. Бійтеся всі — ААААААА ...а що то таке — мабуть і сам не знає, бо не сказав. Слово класне і всі чиновники слова того бояться... То тепер, мабуть, час від часу будемо те слово чути з уст керівництва на нашу адресу, аби і ми боялися...
А тепер найголовніше...
У нас в Україні існує дві глобальні течії в політиці та у вподобаннях виборців — українська або російська, західна або азіатська, демократична або ординська, славянська або якась дивна нерусь, яка каже, що русская чомусь.
Перша, наша, своя — то шлях до демократичних, модерних країн. яких ледве ТРИ ДЕСЯТКИ на весь світ набереться, на всі більше ніж 200 країн загалом. І ми туди хочемо. В ЄС і в НАТО.
Друга — то проросійська. Шлях до імперського авторитаризму. До Орди, до Кім-чен-чунів всяких, чи як там вони звуться. То шлях в Тайожний Союз і під ядерну парасольку Росії з усіма наслідками.
У нас є новий президент і він НЕ ПРОУКРАЇНСЬКИЙ ?? Чи який? Тоді який він?
Ця особа дозволяє собі дуже багато того, чого наше виховання та наша ментальність не дозволяє. Я про методи та варіанти спілкування з чиновниками, з журналістами, з громадськістю... а найгірше, найболючіше — з військовими, волонтерами та ветеранами..
Весь час продукуються, нагнітаються якісь повідомлення, події, позови в правоохоронні органи, відбувається тиск на правосуддя, на громадських діячів, на комерційні структури, які входять в коло інтересів нових бояр, та осіб «прібліжонних»...Кожен день та кожен час якась нова фігня.
Для чого? Засмикать-замотать-запутать?
Кому вигідно? Хто стїть за президентом? хто ті особи? чого хочуть?
Ну.... світлого мені майбутнього хочуть... на Канарах десь...ага...
Ну і останнє... якщо місце під сонцем демократичного крила зайняте, залишається НЕдемократичне.
Вважаю, що група осіб, яка підтримується ширшим колом осіб подібних та співучасників, та ще великими-великими фінансами, має намір встановити в Україні такий режим, який не загрожує їхньому традиційному грабунку ресурсів України.
А такий режим може бути виключно НЕдемократичний, або авторитарний. І все до того котиться
