Привіт, Хунта.
Сьогодні свято, велике свято, навіть величезне, тому що зійшлося відразу багато свят в один день.
Я мушу переказати, аби Ви знали, що думали люди про цей день не так давно, (а мабуть таки завжди), і чому саме Покрова в Україні користується такою величезною пошаною.
Дід мені казали — Ісус, то третій Бог на нашій землі. До нього в кожної родини, в кожної людини, навіть в кожного села був свій Бог. І люди молилися, хто про скотину, хто про збіжжя, хто про рідних, аби були живі та здорові. Були оті боги і завжди була Покрова.
Покрова — то матір отих всих богів.
Ще й досі таке буває, що люди подекуди тих богів згадуюсь, коли сіють, чи врожай збирають, коли дощу нема, або коли гримить...
На Купала через багаття плигають, по воді вінки дівчата шлють до парубків.
Спочатку люди молилися дома, каплички в них були.
Он на Західній Україні до сьогодні по дворам каплички стоять.
Потім Христа сюди до нас привели, в церкву люди пішли, а домашні каплички люди переробили для Покрови, аби її згадувать.
Покрова — то мати всіх Богів. І добрих, і злих. І Христа тож. Все від неї пішло.
Богам молилися, а з Покровою балакали.
Покрова — то самий головний Бог. Скільки ми живемо на цій землі, і Покрова тут з нами живе і всіх нас, і землю нашу оберігає.
Покрова була ДО Ісуса, до Купала... і буде після них. Завжди.
Зі святом Вас всіх.
