В Росії колись була опозиція, нехай навіть слабка і фрагментарна. Взагалі вона необхідна для нормального розвитку демократичної держави. Вона критикує владу, вказує на її недоліки, що дозволяє покращувати функціонування державних механізмів. Існували навіть опозиційні інтернет-журнали («Сноб"), радіостанції («Ехо Москви"), телеканали («Дождь). Але в умовах військової диктатури і пропагандистської одностайності ці одиничні гетто вільнодумства в Росії стали зайвими. Це неодмінно призводить до погіршення системи влади, яка з часом стає все більш закостенілою і не гнучкою. Це буде ще одним фактором послаблення Росії і її поразки у війні з Україною.

Я був свідком роботи російських спецслужб серед опозиції, напр. у "Снобі", коли там ще дозволяли друкувати критичні до російської влади та Путіна матеріали, і існував клуб нібито опозиційних учасників-блогерів цього журналу. Невдовзі розміщення на "Снобі" матеріалів про війну в Україні і взагалі критичні до влади статті взагалі заборонили. А після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну мій блог у "Снобі" з усіма статтями був повністю стертий, їх стало неможливо знайти в інтернеті, у тому числі і цей пост від 2018 р.

"Зараз безліч розмов ведеться про те, яка російська опозиція безсила, неорганізована, не здатна не тільки на те, щоб прийти до влади, але навіть хоча б вплинути на владу. І це правда. Для того, щоб спробувати щось змінити, треба спочатку зробити аналіз, чому так вийшло.

Існує думка, що історія ще нікого нічому не навчила, але звернення до неї є доречним в даному випадку, оскільки вона порівняно недавня і в ній задіяні у тому числі учасники "Снобу". Ця історія сталася у 1930-1950 роках на території УРСР. У якості опозиції тоді виступало українське підпілля в Україні, яке воювало з потужною тоталітарною державою — СРСР. Спецслужбою, яка захищала цю державу, виступало НКВС-КДБ. Тому ця історія представляє ще більший інтерес, тому що сучасне ФСБ вважає себе спадкоємицею та правонаступницею КДБ, перейнявши його навички роботи. Тільки збройна боротьба з партизанськими загонами в західних регіонах Україні не давала вагомих результатів, оскільки ці загони користувалися підтримкою місцевого населення. Набагато більш результативною виявилася агентурна робота, яка знищила в першу чергу керівництво ОУН-УПА місцевих загонів опору і пізніше вище керівництво, що перебувало в еміграції.

В якості агентів КДБ підбиралися представники місцевого населення. Такими були й українці Судоплатов і Сташинський. Павло Судоплатов, що народився в Мелітополі, спеціалізувався на українських націоналістах. Впроваджений в українське підпілля, у 1938 році у Роттердамі він за особистим наказом Сталіна убив лідера української опору Євгенія Коновальця. Пізніше він організовував вбивства Троцького, єпископа Теодора (Ромжі), Наума Самета, Олександра Шумського, Соломона Міхоелса та ін. Богдан Сташинський, родом з Львівській області, не тільки видав НКВС командира місцевого партизанського загону – чоловіка своєї сестри Івана Лабу, але й особисто здійснив вбивство лідера українських націоналістів Степана Бандери та Льва Ребета. Останній, до речі, був не звичайним командиром воєнізованих формувань УПА (Українська повстанська армія), а був істориком, автором таких робіт, як "Теорія нації", "Держава та нація", "Формування української нації", "Походження українців, росіян та білорусів у світлі сучасних радянських теорій". Крім того, за деякими даним, він мав єврейське походження і був в'язнем Освенцима (1941-1944 рр.).

Лев Ребет в Освенцимі

Враховуючи ці історичні дані, наївним було б припускати , що ФСБ зараз сидить склавши руки та мовчки спостерігає за російською опозицією, у тому числі за опозиційними інтернет-виданнями . Звичайно ж, в опозиції діють і агенти ФСБ, і провокатори, і вбивці, як справжні, так і віртуальні в медійному просторі. Справжні вбивці розправляються з дійсно небезпечними для влади опозиціонерами, як явними і зухвалими способами, вбивши Бориса Нємцова і Коновальця, так і прихованими способами, вбивши Бандеру, Ребета, і, ймовірно, генералів Лебедя, Рохліна, опозиційного депутата від КПРФ Ілюхіна та ін. Приховані форми вбивства зазвичай видаються як нещасні випадки, або смерті від природних причин. Так, вбивства Бандери та Ребета повинні було виглядати як їх природна смерть, зокрема після смерті Ребета німецькі лікарі зробили висновок про смерть від серцевого нападу. При цьому превентивне усунення видатних генералів армії, як можливих реальних опонентів влади, можна розцінювати як спогад про історичні провали, допущені співробітниками МДБ у далекому 1953 році, коли після смерті Сталіна народний герой генерал Жуков особисто заарештував Лаврентія Берію і не допустив приходу представників спецслужб до влади в країні. Цей прокол, що трапився тоді, багато в чому по щасливому збігу обставин, був врахований у 1991 році, коли армія вже нічого не могла протиставити могутньому КДБ, фактично потураючи, або навіть сприяючи розвалу країни, яку покликаний був захищати. Конкуруюча з КДБ організація КПРС у ті роки була розпущена, а армію СРСР розвалено. Результатом став прихід до влади у Росії ФСБ, як сучасної спадкоємиці КДБ СРСР.

Саме рефлексіями минулого можна, можливо пояснити острах сьогоднішньої кремлівської верхівки перед генералітетом російської армії, який кинули зараз на війну в Сирії та Україні. Майже як у фільмі про Івана Васильовича, який змінив професію на царя і відіслав з Кремля стрільців вибити Кримського хана з Ізюмського шляху. Агенти ФСБ діють не лише у реальній опозиції, де вони користуються підтримкою влади та медійноїрозкруткою, але і в інтернет-виданнях. Існує ціла армія тролів, яка працює на фабриці в Санкт-Петербурзі та отримує зарплату за пости, в яких пропагуються антизахідництво: засилля імміграції в Європі та США, расові проблеми, недоступне та дороге медичне обслуговування та ін. Одним із таких інтернет-ресурсів є і Сноб, який раніше був майданчиком, де збиралися опозиційні лідери та висловлювалися опозиційні ідеї та міркування. Але завдяки цілеспрямованим та груповим акціям кремлетролів поступово ці опозиціонери покинули цей майданчик і тепер уже зовсім нечисленні намагаються не вступати з цими тролями в дискусії. Для впровадження агентури і тролізму краще всього, звичайно, використовувати авторитет незаперечного опозиціонера, який нібито постраждав від влади. Наприклад, Михайло Аркадьєв, який звільнився (або був звільнений по завданню ФСБ) з Владивостокської філармонії і попрямував (або був направлений) до Грузії у 2011 році , де отримав із рук президента Саакашвілі паспорт. Цікаво, що саме тоді в Грузії почалися антидержавні виступи, в результаті чого після виборів цей прозахідний президент був відсторонений від влади та поміняний на лояльного Кремлю Іванішвілі. Зараз Аркадьєв з ореолом борця з режимом вояжує світом і досить часто друкується у "Снобі", де в компанії інших тролів критикує західні та тиражує антизахідніцінності, пізніше був спрямований до Китаю.

Звісно, без відкриття досьє у ФСБ не може бути явних доказів агентурної роботи тої чи іншої людини, але важно підкреслити, що беззастережно вірити у сьогоднішній російській опозиції не можна нікому. Особливо враховуючи історичний досвід української опору та невтішне становище справ у сьогоднішній російської опозиції. У тому українському підпіллі 1940-1950рр., звичайно ж, була своя контррозвідка, але спрацювала вона тоді явно недостатньо. Як і явно недостатньо працює зараз СБУ, коли у центрі Києва кілер розстріляв колишнього депутата російської Держдуми Дениса Вороненкова, який збирався стати свідком у низці важливих судових процесів проти путінського режиму. Очевидно, що агентами ФСБ можуть бути не тільки тупі агенти, які знаходять у блогах у опозиціонерів заборонені свастики з обкладинок підручників історії, здаючи їх владі, але і "високоінтелектуальні" блогери, які люблять розмірковувати на богословські та філософські теми.

Потрібно просто дивитися на сьогоднішні конкретні результати діяльності того чи іншого опозиціонера, успішні, або навпаки такі, які призводять до ослаблення опозиційних видань та опозиційного руху в Росії. Треба пам'ятати, що зараз йде війна, не тільки реальна на Донбасі, де гинуть українські солдати, але й інформаційна в інтернеті. Не можна недооцінювати російську владу в особі ФСБ та наївно сподіватися на її бездіяльність, дурість і недалекоглядність. А судячи з того, що зараз опозиція в Росії явно та по всіх статтях програє владі, справи в неї кепські".

Зараз, станом на 2023 рік, можна констатувати, що опозиція в Росії остаточно знищена. Це була розповідь про механізм її контролю та кінцевий етап знищення через використання агентів ФСБ, дискредитацію та вбивства лідерів.