У наш час розвиненого капіталізму домінує суспільна концепція загального споживання. Усі намагаються стати багатшими, придбати якомога більше речей. Можливо це дійсно є правильною концепцією, яка стимулює попит і розвиває економіку. Ми всі вже давно живемо у цьому суспільстві споживання, безкінечної гонитви за добробутом та комфортом. Але зараз ми спостерігаємо феномен українського народу, який під час війни, попри безкінечні проблеми, спочатку з паливом, потім з електропостачанням, інтернетом, зниження рівня життя, мобілізацію, втрат серед військових та мирних жителів, проте масово не тікає за кордон. Кордони відкриті, є можливість вільно їхати у будь-яку країну Європи та Америки, де є дієві програми допомоги українським біженцям і можна без проблем жити. З охоплених війною прифронтових міст і селищ навіть організовані безкоштовні перевезення до західного кордону з подальшою можливістю виїзду за кордон. Але українці воліють залишитись у своїй країні, навіть біженці з охопленого війною сходу України у більшості оселяються у західних регіонах своєї Батьківщини.
Рашисти сподівались, що удари по енергетичним об'єктам і мирним містам України викличуть окрім побутових проблем, ще й паніку та масову втечу українців за кордон. За їхнім задумом, мільйони українських біженців мали викликати кризу у Європі і спустошити Україну. Але цього не відбувається. Ніхто з українців не панікує, усі вірять в ЗСУ і знають, що ми скоро переможемо у цій війні, повернемо усі окуповані території і нарешті заживемо щасливо на рідній землі. Цей феномен викликає захоплення в усьому світі, він ще довго буде дивувати майбутні покоління і назавжди залишиться в історії.
