Чомусь ніхто не задається питанням, звідки у Пригожина і його чисельних ПВК «Вагнер» та інших стільки грошей, щоби мати величезну армію найманців і забезпечувати її всім, включно з танками і літаками? Адже на це необхідні міліарди доларів. Коштів з легального бізнесу по забезпеченню армії продуктами, яким займається фармацевт за спеціальністю Пригожин, явно не достатньо. Ще й оплата нових найманців, яких набирають все більше, у тому числі останнім часом з Афганістану – відомого джерела постачання опіуму в Росію і по всьому світі. Наркотики були однією із тих золотих жил, які озолотили Петербурзький кримінальний світ і весь клан сьогоднішніх мешканців Кремля, включно з Путіним та Пригожиним.
У СРСР кількість наркоманів була доволі невелика. У 1984 р. в УРСР офіційно було зареєстровано 14,3 тис. наркоманів. З початком перебудови та розпадом СРСР їх кількість почала різко збільшуватися. У 1990 р. в Росії на медичному обліку було вже майже в 2 рази більше наркоманів — 28,3 тис. Надалі їх кількість постійно зростала, доки не досягла 800тис. (червень 2017 р.). Реальна кількість наркоманів значно більша (в 10 разів). У регулярних звітах Федеральної служби контролю за наркотиками (ФСКН) за 2016 рік (останній офіційний звіт) фігурують такі цифри: близько 8 000 000 людей вживають наркотики регулярно. Середній вік наркозалежних – 16–18 років. За рахунок наркоманів у Росії зростають показники смертності. Наркомани гинуть через передозування, нещасні випадки, самогубства, вбивства, СНІД. Через наркоманію зростає злочинність, у країні знижуються економічні показники, падає ВВП. Ці тенденції невблаганно наростають останніми роками. На жаль, офіційну статистику з картою розповсюдження наркоманів по регіонах Росії знайти важко. Але можна знайти карту найбільш уражених ВІЛ-інфекцією суб'єктів РФ, яка корелює з кількістю наркоманів, оскільки близько 85% усіх заражень ВІЛ-інфекцією відбувається під час ін'єкції наркотику. І саме люди, які вживають важкі, а не легкі наркотики, у 90% випадків стають наркоманами.
На цій карті привертає увагу переважне ураження регіонів, що межують із середньоазіатськими республіками, і окремо стоїть віддалений від них регіон Санкт-Петербурга. Також Санкт-Петербург займає перше місце за кількістю зареєстрованих злочинів, пов'язаних з обігом наркотиків, за якими це місто випередило навіть Чечню.
Фото пітерської сім'ї наркоманів.
Чому ж цей регіон, батьківщина політичної еліти Росії, включно з її президентом Путіним, опинився у лідерах із поширення наркоманії в Росії? Справа в тому, що це прорубане Петром Першим вікно до Європи, у 90-ті виявилося ще й дуже зручним вікном до Колумбії. У ньому були порти, в яких зовсім не було митного контролю, наприклад порт «Ломоносов». З розповіді журналіста Дмитра Запольського: «1990-го Путін курував порт Ломоносов, це була військова база, де в нього сидів „свій“ адмірал. І через цю дірку щодня ввозилися та вивозилися без жодного оформлення сотні, а може й тисячі тонн вантажів. Там ні митниці не було, ні прикордонників, ні контррозвідки. Смішно! Кокаїн у Пітері як зубний порошок був. Взагалі скрізь. Навіть у Смольному в особливо спритних хлопців. У нічних клубах у свій час господарі всі столики покрили склом, тому що „золота тусовка“, бачите, ходила туди, де зручно було „робити доріжки“ прямо на столах. Тоді всі казали, що кокаїн приходить із Колумбії, але везли його прямо в ящиках з бананами і потім зберігали в морзі судово-медичної експертизи, ховаючи пакунки серед „нічийних“ трупів. Навіщо у цій схемі якісь фірми? Сам порт Ломоносов формально належав компанії „Російське відео“, яка контролювалася, з одного боку, Кумаріним (лідер тамбовської ОЗУ), але керував нею Михайло Мірілашвілі. Глава компанії Дмитро Рождественський підтримував теплі відносини з Путіним, Чубайсом, Нарусовою (мама Собчак). У свій час я працював на телеканалі, що належав цій компанії. Так ось, буду стислий: Путіна я там пару разів бачив. Але стверджувати, що якось особливо контролював наркотрафік – смішно: він контролював набагато більше. Кокаїн тоді взагалі не був дуже серйозним бізнесом у кримінальній індустрії. Втім, вся інформація про всі кримінальні потоки повз тріо Цепова-Золотова-Путіна пройти не могли в принципі.»
Також Д.Запольський розповів про фірму СПАГ. «Справа фірми СПАГ (колумбійський кокаїн). Вічнозелений чагарник Еритроксилум Кока у Росії не росте. На жаль. Якщо що – це до Колумбії. Там у них легендарні злочинні картелі зі своїми приватними арміями, які контролюють цілі шматки країни та постачають кокаїн у всьому світі. У 1990-ті роки. яскраво зійшла зірка картеля Калі. Вони витіснили медельїнських і зайняли 90% світової торгівлі кокаїном... Наприкінці 1990-х років. ФБР вдалося все-таки впоратися із цією ОЗУ. Засновник і ватажок її Хільберто Орехуелло на прізвисько „Шахіст“ сів за контрабанду в США 200 (двохсот) тонн кокаїну. Картель був розгромлений. Відлуння цієї операції відгукнулися у різних місцях, зокрема у Санкт-Петербурзі. Де у калійських була філія, у якій працювали найкращі люди міста: В.В.Путін, В.А.Смирнов, В.С.Кумарин-Барсуков і навіть (на підхваті) молодий економіст на ім'я Герман Греф. Філія складалася з фірми СПАГ («Санкт-Петербурзьке агентство-товариство нерухомості та пайової участі») та її доньки — АТ «Знаменська». СПАГ отримувала гроші з Європи (типу «інвестиції»), АТ «Знаменська» на них будувала офісний комплекс у самому центрі міста (в районі Невського). Права на забудову в центрі надала мерія (в особі Путіна), а гроші — мафія. І ціль благородна — допомогти з відмиванням. Кокаїнова виручка заносилася до СПАГу в Європі, а виходила звідти — як прибуток від нерухомості в Росії. Красиво!"
Але без даху ФСБ кокаїновий імпорт із Колумбії був би неможливим. Начальником відділу боротьби з контрабандою в пітерському управлінні КДБ-ФСБ у 1990-1994 рр. був В.Іванов — товариш Путіна по КДБ. У 1994 році він звільнився з органів і перейшов до Путіна в мерію помічником по роботі з правоохоронними органами. З матеріалів Лондонського суду у справі вбивства Литвиненка: "Віктор Іванов встановив ділові відносини з тамбовським організованим злочинним угрупуванням… Тамбовська ОЗУ перебувала в стані смертельної битви з іншою впливовою бандою — малятівською ОЗУ… У цій бандитській війні Іванов став на бік конкурентів Кумарина. Великою ставкою у цій сутичці був контроль над петербурзьким морським портом, який використовувався як транспортна база для наркотиків, що йдуть з Колумбії до Західної Європи через Санкт-Петербург. Коли Іванов співпрацював із бандитами, він перебував під захистом Володимира Путіна, який відповідав за зовнішні економічні зв'язки у мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака".
Коли Путін стане головою ФСБ 1998 р., він негайно поверне Іванова на службу — начальником власної безпеки ФСБ (боротьба з корупцією серед чекістів). За Путіна-президента Іванов буде головою ФСКН (2008-2016 рр.). ФСБ-шний дах дуже допомагав для виключення не лише внутрішніх проколів, які легко вирішувалися усуненням інформаторів, а й міжнародних розслідувань російського наркотрафіку до Європи, а також усунення дрібних наркоторговців-конкурентів. Така, наприклад, історія колишнього емігранта з СРСР Леоніда Файнберга, який приїхав до С.Петербурга не лише домовитися продавати великі партії наркотиків, а й хотів прикупити підводний човен для колумбійського картелю для перевезення кокаїну до США. Кримінальний авторитет Михайло Браве повідомив, що тамбовські у Пітері віддавали кокаїн дилерам із розрахунку 60 000 доларів за кілограм. Тому Браве був готовий брати його у Файнберга по 30 тис. Леха був щасливий: він його брав по 4000. Потім обмовили ціну підходящого підводного човна "Фокстрот". Але невдовзі після домовленості Браве вбили. І, виявилося недаремно, тому що весь цей час Файнберг ходив з мобільним телефоном, який прослуховувався агентами DEA (Управління боротьби з наркотиками США). Льоня Файнберг поїхав ні з чим.
Картель "Калі" прийшов у Росію 1992 р. Тоді був потужний канал транзиту у Петербурзі – на Виборгській митниці, у Великому порту, на військово-морській базі Ломоносов (Ораниенбаум). Розкрутили транзит кокаїну через Пітер гангстери із Брайтон-Біч, тамбовська ОЗГ та місцеві чекісти. Але порівняно з Л.Файнебргом, це були набагато більші фігури. Вони возили кокаїн тоннами і без жодних підводних човнів. Ну, а якщо згадати, що у картеля "Калі" в Пітері був налагоджений не лише транзит, а й відмив виручки від наркоторгівлі (фірма СПАГ за участю мерії міста), то Петербург був не просто бандитським — це була кокаїнова столиця Росії, вікно до Колумбії.
Також резонансною стала історія, розказана у статті Володимира Іванідзе "Нерозбірливі зв'язки північної столиці". Як писав Іванідзе, через Росію діяли великі канали доставки кокаїну до Європи. Активність наркоторговців була дуже серйозною: затримані у Європі партії складали сотні кілограмів. Однак доказів існування російського каналу не було, поки в лютому 1993 р. під Виборгом не затримали контейнер із вантажем колумбійської тушонки. Вага кокаїну, захованого в банках, склала 1092 кілограми. Учасників нижчої ланки операції громадян Росії, Колумбії та Ізраїлю заарештували, але організатори поставки не постраждали. Кокаїн призначався не для Росії. "Тушонка" мала прямувати до Німеччини. Постачання було контрольоване: європейські спецслужби проводили операцію під назвою "Акапулько", метою якої було виявлення всієї наркомережі за маршрутом Колумбія — Німеччина. У Німеччині кокаїн мав бути заарештований разом із усіма учасниками злочину та знищений. Але все вийшло інакше. Кокаїн затримали російські спецслужби. Більше двох років наркотики пролежали на складі в Санкт-Петербурзі, хоча за міжнародними нормами мали бути знищені, а в 1996 р. "відправлені на переробку" до Москви, саме коли туди переїжджав Путін. Більше про цей кокаїн ніхто ніколи не чув. Після затримання тонни кокаїну керівники наркобізнесу створили в Санкт-Петербурзі та Москві цілу мережу компаній, у тому числі спільне підприємство за участю керованого Путіним Комітету зовнішніх зносин мерії. Йдеться передусім про бельгійську компанію DTI, створену Оскаром Донатом. Доната було заарештовано в Ізраїлі як підозрюваного у справі про виборзький кокаїн, проте незабаром було звільнено через брак доказів. Саме його компанія DTI мала здійснити перевезення колумбійських "консервів" із Санкт-Петербурга до Голландії. Таким чином, зусиллями ФСБ було зірвано операцію Інтерполу щодо виявлення каналу постачання кокаїну через С.-Петербург.
У судових розслідуваннях про відмивання грошей за кордоном, зокрема ініційованими іспанськими правоохоронцями, які в Росії просять видачі авторитетних людей І.Трабера та С.Васильєва, особливо часто фігурує фірма СПАГ. Детальніше про цю фірму можна прочитати тут, а про С. Васильєва тут. Також у зв'язку з цим необхідно згадати Лондонську справу про вбивство Литвиненка. З оповідання (12-15хв. відео) свідка у цій справі, колишнього офіцера КДБ Ю.Швеца: "У мене була документальна інформація про те, що Путін, будучи помічником Собчака, займався відмиванням у Пітері грошей колумбійського наркокартеля під назвою "картель Калі".
Що стосується північного потоку з Афганістану до Росії, про який я розповідав у посту "Наркотики та геополітика", то в цьому наркотрафіку головну роль грає Алішер Усманов на прізвисько "Узбек". "Говоритимемо прямо: Алішер Усманов – це карний злочинець. Він ніколи не був якимсь політичним ув'язненим [за радянських часів], а просто гангстером і рекетиром, який заслужено провів шість років у в'язниці... Усманов — Гафур Рахімов, ватажок узбецької мафії та найбільший у світі торговець героїном" (Крейг Мюррей, колишній британський посол в Узбекистані).
На фото — В.Іванов, який контролює постачання героїну до сусідніх із середньоазіатськими республіками південних регіонів Росії, зі схемою цих поставок у руках:
Довідка Вікіпедії: В. Іванов – Директор Федеральної служби Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків (2008 – 2016 рр.), голова Державного антинаркотичного комітету. У 2015 році на засіданнях Високого суду Лондона у справі про загибель Олександра Литвиненка Віктора Іванова звинуватили у причетності до цієї гучної справи та у зв'язках з Тамбовським організованим злочинним угрупуванням, яке, як стверджується, у 1990-х роках займалася наркоторгівлею та відмиванням грошей.
Для зменшення додаткових накруток постачання героїну окремі райони Росії останнім часом виробляються без посередників, безпосередньо з Афганістану, північні райони якого контролює генерал Дустум. З розповіді Кадирова: "У роки юності у мене був позивний "Дустум" на честь генерала з Афганістану. Саме так мене називали бойові друзі. Кілька днів тому особисто познайомився з генералом, першим віце-президентом Афганістану, двічі Героєм цієї країни Абдул Рашидом Дустумом", – розповів Рамзан Кадиров. Нагадаємо, знаменитий генерал Дустум, перший віце-президент Афганістану, ім'я якого пов'язане у Рамзана Кадирова з подіями в Чечні в 90-х роках, пізніше побував у республіці Ічкерія.
У 2000 р. Литвиненко емігрував до Англії, де займався приватними розслідуваннями, а також написав кілька книг. Однією з них була книга "Луб'янське злочинне угруповання", по суті — автобіографія Литвиненка про його службу у ФСБ у 1990-х роках. У цій книзі мальовничо показано картину злиття ФСБ з бандитами у 1990-х роках від імені людини, яка сама була в гущі цих подій. У 1997 р. склалося так, що безпосереднім начальником Литвиненка у ФСБ став генерал Є.Хохольков. Попрацювавши кілька років під керівництвом Хохолькова, виконуючи його доручення у кримінальному середовищі (не завжди законні), Литвиненко дійшов до досить неприємного для себе відкриття: головний бізнес "генерала Жені" був зовсім не кришування комерсів і навіть не вбивства на замовлення. А головним був – героїн. Героїновий бізнес, який генерал Хохольков вів із узбеками, зовсім не був секретом для керівництва ФСБ. Як згадує Литвиненко, генерал Ковальов, директор ФСБ у 1996-98 рр., і Путін, який змінив його, були цілком у курсі справи. Службу власної безпеки ФСБ з 1994 р. очолював М.Патрушев, старий путінський друг. Він проти героїну також не заперечував. До того ж, як згадує Литвиненко, усередині ФСБ були т.зв. "загальні гроші" (общак), куди з героїну йшли відрахування. Коли Ковальова прибрали з посади директора ФСБ у липні 1998 р. "загальні гроші" перейшли під відповідальність Путіна. Ця обставина пояснює, із яких джерел ФСБ якось сплатила партію ювілейних золотих iPhoneX для своїх особливо цінних співробітників до свого 100-річчя.
Україна також взяла участь в історії з документами про відмивання російських наркогрошей у Європі. Примітно, що в російському варіанті статті у Вікіпедії про найбільший у світі в 90-і роки наркокартель "Калі" немає цілого розділу, який натомість є в англійському варіанті: "Звязки з російською державою" (Russian State connections). У ньому розповідається, що коли ФСБ викупило у Ліхтенштейні та Німеччині всі компрометуючі СПАГ і Путіна документи, то кілька документів, що залишилися, опинилося в розпорядженні СБУ. І голова ФСБ, яким на той час був М.Патрушев, спеціально за ними прилітав до Києва. Розмова тодішнього президента Л.Кучми з головою СБУ Л.Деркачом була записана майором СБУ Мельниченком на замовлення ФСБ, і згодом була оприлюднена. У записі від 2 червня 2000 р. Деркач повідомляє Кучмі, що "витяг" у німців останній екземпляр цього секретного документа. Тому що решта скупила по всій Європі російська розвідка, рятуючи реноме Путіна. І про роботу російського президента на колумбійську наркомафію тепер знають лише німці, росіяни, Деркач та ще Кучма. Подальша доля цих документів невідома. Скоріш за все ФСБ отримала і цей останній екземпляр, щоби у суді неможливо було довести про причетність Путіна до ранніх етапів становлення наркомафії в Росії.
Державна підтримка Росією світової наркоторгівлі, зокрема в Африці, підтверджується і нещодавним включенням Путіним до складу Громадської палати рф пілота Костянтина Ярошенка, якого упіймали на транспортуванні великої партії кокаїну у країни Африки. Зрозуміло, що це відбулося через особливі заслуги перед кремлівсьою наркомафією.
