Закон «Про освіту», який ухвалила у другому читанні Верховна Рада, — це стратегічний рух у правильному напрямі.
Моя щира вдячність усім, хто вклав у його розробку величезну працю та безліч часу. Оскільки мені довелося взяти участь у декількох із сотні засідань робочої групи, то добре уявляю собі складність та насиченість цієї роботи: це просто неймовірна праця.
Лілія Гриневич Ivanna Kobernik Oksana Makarenko Svitlana Oleksiuk Olena Kozievska Olena Panych Vladimir Bakhrushin Yrina Chernilevskay та інші натхненники та розробники закону — дякую щиро.
Що далі?
Сподіваюся, Президент закон підпише найближчими днями.
Зрозуміло (принаймні, людям, які здатні мислити), що такий закон апріорі не може влаштовувати усіх без винятку: у системі освіти перетинаються різноманітні інтереси безлічі соціальних і професійних груп, груп впливу тощо.
Цей закон — компроміс, баланс, який зафіксував актуальну на цей час точку рівноваги різноманітних думок та інтересів.
Саме тому цей закон і надалі буде предметом дискусій: кожна із зацікавлених груп підтримуватиме те, що відповідає її інтересам та намагатиметься змінити те, що не відповідає.
Це нормально: так і має бути у демократичному суспільстві.
Собі я поставив завдання ретельно ознайомитися із законом в остаточній редакції. Бо і під час доопрацювання до слухання, і вчора «з голосу» було чимало поправок, які треба вивчити.
А потім — втілювати закон у життя. Бо зміни в освіті нас очікують насправді величезні. Як і велика робота попереду.
Оновлюємо освіту разом
